tag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post3378400213098150307..comments2023-04-04T06:18:35.913-05:00Comments on Life in the USA...: Як говорити, щоб діти слухали, і як слухати, щоб діти говорили. Адель Фабер, Елейн Мазліш.Life in USAhttp://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comBlogger23125tag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-69475050431531667012015-12-14T13:34:37.779-06:002015-12-14T13:34:37.779-06:00ти знаєш, мої от тоже деколи буває, як нема публік...ти знаєш, мої от тоже деколи буває, як нема публіки то і не плаче, а як ти пишеш - встав, потріпався і пішов далі... але то думаю вже трохи старший вік має бути<br />мдя, психолог в україні дуже допомогла, то була пісочна терапія і ми всього 4 заняття відходили, мала дуже помінялася, я сама би сходила до тої тьоті, своїх тараканів поганяти трохи))))<br />з моїх спостережень на таких дітей малих, та й 5-6 років певно теж, дуже сильний вплив має саме інтонація сказаного, а не те що ти кажеш... вони ж то дуже не аналізують, особливо менші, але от інтонації вловлюють дуже швидко)Anonymoushttps://www.blogger.com/profile/11061313469242028722noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-37673448064513121842015-12-14T10:24:14.138-06:002015-12-14T10:24:14.138-06:00В Емілі теж часом таке буває як от ти про Златку р...В Емілі теж часом таке буває як от ти про Златку розказуєш - візьме жменьку, покладе на свого столика і їй "тепло" від того щоб цукерки її і що вони лежать на її "території" :) Мабуть таки "перевіряє" нас з Ромою, але ми непохитні ))Life in USAhttps://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-45952026432035267192015-12-14T10:21:38.157-06:002015-12-14T10:21:38.157-06:00:) розумію:) розуміюLife in USAhttps://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-87765194204935520352015-12-14T10:20:57.794-06:002015-12-14T10:20:57.794-06:00точно що "розписалася" ))) загалом я з т...точно що "розписалася" ))) загалом я з тобою згідна і мені дуже подобається та ідея про "не заперечення почуттів дитини" і дуже сподобався твій коментар стосовно "тону" з яким треба про це дитині казати, щоб не жалісливо було (треба якось проаналізувати як я це говорю, бо не звертала уваги ніколи). Але я стільки разів бачила (особливо на майданчиках) "картину", коли дитина (вже доросліша) впаде (навіть сильно - принаймні так зі сторони виглядає), а потім встає і озирається по сторонах - якщо ніхто не помітив, то встає на свого самоката і їде далі, але якщо хоч хтось звернув на це увагу, то відразу сльози, навіть якщо людина не знайома... От, думаю, під впливом якої поведінки батьків таке виробляється у дитини? чи то просто природньо для усіх дітей так поводитись? загалом, я дуже навіть згідна, що Емілі ще маленька і не вміє справлятись з почуттями і емоціями (читала в якійсь книжці, що дітки до 6-7 років взагалі не вміють самі регулювати свої емоції і не завжди їх розуміють), тому до такого віку треба обов'язково допомагати їм.<br /><br />Я навіть не уявляю як то тобі було, коли Улька таке казала про Андрійка... не знаю що б я робила, але мабуть йти до психолога, то єдиний вихід... Рада, що вже все добре і вона не ревнує більше :) а капості, то певно, всі дітки роблять, навіть у старшому віці.Life in USAhttps://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-981497827378477282015-12-14T10:12:35.820-06:002015-12-14T10:12:35.820-06:00це точно ) нашому також )це точно ) нашому також )Life in USAhttps://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-57491040928887977212015-12-14T02:17:00.239-06:002015-12-14T02:17:00.239-06:00ото я розписалася)))))ото я розписалася)))))Anonymoushttps://www.blogger.com/profile/11061313469242028722noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-33995040939426110232015-12-14T02:12:48.185-06:002015-12-14T02:12:48.185-06:00нє, я думаю, що якщо дитині казати "нічо стра... нє, я думаю, що якщо дитині казати "нічо страшного, ти не сильно вдарилася" то цим ми заперечуємо почуття дитини, вона ж маленька і отой вдарений пальчик для неї ціла трагедія, то нам може здаватися, що не болить, а дитині здається, що то болить просто капець як сильно, і тут для дитини, як на мене, важливо просто бачити реакцію мами, бачити, що мама розуміє її почуття і готова допомогти. Поцьомати пальчик то просто переключання уваги, дитина зосереджується на процедурі цьомання, проходить час і болить менше... я би не сказала, що то жаління, я не так давно з коліжанкою на тему жаління дуже довго дискутувала, в неї 2 хлопці і вона їх не жаліє, просто коли малий вдариться і прибігає до неї в сльозах, вона каже "та, ти вдарився, я бачу, то болить, чимось можу допомогти?" і малий заспокоюється по тих словах і біжить далі, я кажу "ой, ти вдарилася, то певно дуже болить, але зараз трошки часу пройде і боліти буде менше, давай поцьомаю/обніму", обніму малу і та теж заспокоюється і біжить. Ні Палко, ні Улька, тут як на мене, ще не можуть самі справитися з своєю проблемою і їм просто треба бачити, що мама в курсі і розуміє їх почуття. І де тут границя між жалінням і нежалінням? то всьо дуже складно, просто я не кажу оте "дай поцьомаю" жалісливим тоном, а стараюся казати без ноток жалості а просто як константацію факту "та, ти вдарилася, та, тебе болить".<br />Думаю, з дорослішанням, вони не будуть бігати з тим до нас і будуть справлятися самі, але зараз, в такому ще малому віці, дитині треба помагати справитися з тим, відволікти увагу з "болить" на процес цьомання пальчика чи обнімання і тут це акт співпереживання і співчуття, а не жаління. думаю, якщо весь час казати 2нічого не сталося", дитина з часом просто втратить довіру до батьків і в старшому віці не захоче ділитися своїми проблемами з батьками, бо ж вони за традицією скажуть "нічого страшного не сталося".... ну, то я якось так відчуваю то все зараз... може я і не права, але в мене така Улька, що все тримає в собі, і яко я не буду давати їй знати, що розумію її почуття чи буду їх заперечувати, вона просто закриється в собі і все...<br />так що не переживай, що Емілі бігає до тебе з найменшими дрібничками, може просто більше обговорюй з нею, що вона відчуває... бо як пише та книжка, дитина не знає, що вона відчуває, бо показати яблуко і сказати що то яблуко ми можемо і дитина зрозуміє, а як дитині показати біль, радість, щастя, співчуття і інше? тільки на їх власних емоціях.<br />от щойно малий добре гримнувся головою і починає типу плакати і дивиться на мене, я кажу "ти вдарив головку" таким тоном якби просто сказала малому "дивися, це стіл" і дивлюся на нього, є зоровий контакт, малий побачив що я побачила що він вдарився і пішов собі далі бавитися, і не прийшов цьоматися... то по різному, ти ж зараз не ходиш до мами цьомати пальчик? хоч і нам, разом з "нічого страшного не сталося" завжди ті пальчики цьомали))))<br /><br />Улька зараз не ревнує вже, але деколи робить малому капості. ми ж до психолога ходили з тим... вона просто все в собі і була дуже агресивна, доходило навіть до "а давайте убємо/віддамо андрійка". психолог дуже допомогла та й та друга книжечка толкова, я перестала робити між ними різницю "він менший, віддай йому ірашку" чи ставитися до них одинаково "тобі одна цукерка і андрійкові одна цукерка"... вони різні і в них різні потреби, але я сама ще того для себе не вкурила добре, як то має бути)))<br /><br />щодо солодкого, то мої їдять щодня, але невеликими порціями і то не є винагорода за щось, то просто солодощі) може вони би їли менше якби я їла менше))) але в нас правило - солодощі після обіду чи вечері можна їсти. ну не в плані - зїш суп і дам за то цукерку, а просто як непорушне правило "солодке то десерт, а десерт їмо після обіду/чи вечері". хоча, стараюся всьо солодке давати до обіду, бо як наїдяться ввечері, то потім за дуже збуджені)))Anonymoushttps://www.blogger.com/profile/11061313469242028722noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-26133181573877645312015-12-13T14:32:25.136-06:002015-12-13T14:32:25.136-06:00нашому тату по-моєму легше переказати головні ідеї...нашому тату по-моєму легше переказати головні ідеї... :)kitVchobotyakhhttps://www.blogger.com/profile/13871899033475483272noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-76605630174787066182015-12-13T13:55:09.340-06:002015-12-13T13:55:09.340-06:00Я думаю, що солодке треба сприймати не як винагоро...Я думаю, що солодке треба сприймати не як винагороду, що от щось зробила/зїла, заслужила на шматок торта чи шоколад, а як їжу, солодку, смачну, яку можна їсти, навіть щодня, але в обмеженій кількості. Я не знаю, як це працює з дворічними дітьми, але поки що зі Златою ми домовляємося, коли в неї є якісь цукерки (як ото було після останньої зустрічі з вами - вона всі цукерки забрала :) ), то поклала собі в свою кухоньку і по одній (інколи по дві) їда щодня, коли хотіла, але вона знала, що може зїсти не більше двох. Вона вже розуміє, що якщо зїсть зараз всі, то болітиме живіт (таке вже раз було - експерементували) і на завтра вже нічого не буде, а так нецікаво, бо хочеться і завтра, і після завтра.<br />Емілі, мабуть, просто перевіряє межі довзоленості і твою терплячість. Пропоную не здаватися тобі і це мусить перейти.panikvartshttps://www.blogger.com/profile/05308713542558389195noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-73489197779393319972015-12-13T12:39:17.941-06:002015-12-13T12:39:17.941-06:00на даний момент мені б знайти можливість поспати т...на даний момент мені б знайти можливість поспати та закінчити семестр в коледжі : )Anonymoushttps://www.blogger.com/profile/13614168974042380943noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-45231978980886190242015-12-12T13:56:19.502-06:002015-12-12T13:56:19.502-06:00"на майбутнє" - то дуже далеко :)) почин..."на майбутнє" - то дуже далеко :)) починай вже при можливості, бо ті діти ну дуже вже скоро ростуть :)Life in USAhttps://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-87156076955375901442015-12-12T13:55:15.542-06:002015-12-12T13:55:15.542-06:00Я от собі ще думаю - як би то пояснити коли не мож...Я от собі ще думаю - як би то пояснити коли не можна взагалі? Ну от з'їла кусочок вже, то я кажу, що вже досить на сьогодні, що зубки будуть боліти якщо багато солодкого їсти, придумую якусь історію про те як зайчика зубки боліли бо він їх не чистив і багато їв смакошиків... але то теж не завжди працює :)<br />А взагалі, то я сама маю "погану" звичку "закусити" солодким після основної страви, тому, певно, ти права, що постійно давати солодке після їди, то не дуже добре.Life in USAhttps://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-61897085794086333412015-12-12T13:40:38.140-06:002015-12-12T13:40:38.140-06:00підтримую те що сказала Віра! просто часом отаке &...підтримую те що сказала Віра! просто часом отаке "серйозно" вони все таки не завжди розуміють, але, загалом, згідна, що варто від самого початку правильно все пояснюватиLife in USAhttps://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-92074154521869359652015-12-12T13:26:36.098-06:002015-12-12T13:26:36.098-06:00більшість дітей в два роки вже дуже навіть свідомі...більшість дітей в два роки вже дуже навіть свідомі. Серйозно говорити варто з самого початку, як на менеAnonymoushttps://www.blogger.com/profile/01486237895848508840noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-43315775502584901242015-12-11T11:42:50.588-06:002015-12-11T11:42:50.588-06:00Я її двічі читала і вже встигла забути))) Почала в...Я її двічі читала і вже встигла забути))) Почала втретє, але нотую собі головні принципи, але і зараз щось далі не доходять руки читати. Справді, ця книжка не лише про стосунки з дітьми. Я скільки не читала подібних книжок, так добре бачила, як ці методи можна використати в дорослому віці, і бачила, звідки ростуть насправді проблеми вже у дорослих людей.<br />Але от той приклад про шоколадку - то ми його теж час від часу використовуємо, але в ті моменти я роумію, що роблю неправильно, бо створюю іншу вже проблему - що солодку можна тільки після нормальної їжі, а так ми починаємо переїдати насправді і в дорослому віці зявляється проблеми з харчуванням, ожирінням. Тому стараюся тепер говорити, що можна зїсти, але вже пізніше, а не зразу після їжі, ну або на голодний шлунок :)<br />panikvartshttps://www.blogger.com/profile/05308713542558389195noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-83747839713226600812015-12-11T10:17:45.018-06:002015-12-11T10:17:45.018-06:00не читала, але собі занотувала на майбутнє : )
наз...не читала, але собі занотувала на майбутнє : )<br />назва вже правильна. всі проблеми між людьми від невміння почути та сказати.Anonymoushttps://www.blogger.com/profile/13614168974042380943noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-15328984517740091012015-12-11T09:52:38.945-06:002015-12-11T09:52:38.945-06:00А дуже Улька ревнує до Андрійка?А дуже Улька ревнує до Андрійка?Life in USAhttps://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-26064792064356476052015-12-11T09:52:10.404-06:002015-12-11T09:52:10.404-06:00Ти знаєш, мені також завжди здавалось, що краще ск...Ти знаєш, мені також завжди здавалось, що краще сказати щось в стилі "нічого не сталось, тебе не болить, все добре, біжи дальше бався" :) і мені також так завжди казали в дитинстві і воно працювало! мало того я думаю, що і дитина якась тоді самостійніша робиться, бо сама може собі дати раду і переконати себе що і правда все добре, замість того щоб жаліти себе... але може і правда зараз інше покоління?? я Емілі привчила, що "біжи до мами, мама поцьомає і боліти не буде", так вона тепер навіть коли ледь десь зачепиться, то біжить щоб я цьомала :) тому вже і сама не знаю чи то добре ))<br /><br />зацікавила друга книжечка, про яку ти написала :)) йду шукати в неті )Life in USAhttps://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-6984231929829626052015-12-11T09:44:21.087-06:002015-12-11T09:44:21.087-06:00я б теж не подумала... дуже вони швидко ростуть......я б теж не подумала... дуже вони швидко ростуть... і часом дуже дивуєшся скільки вже всього розуміють )Life in USAhttps://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-36337780198745670002015-12-11T09:43:29.887-06:002015-12-11T09:43:29.887-06:00А мені щось подумалось, що ти вже її також прочита...А мені щось подумалось, що ти вже її також прочитала ) Книжка класна і дуже корисна як мамам так і татам ) от думаю як то нашого татка примусити почитати ))Life in USAhttps://www.blogger.com/profile/08528762216483339609noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-89452906505843024102015-12-11T03:22:39.783-06:002015-12-11T03:22:39.783-06:00треба перечитати ще раз, я от свої враження від кн...треба перечитати ще раз, я от свої враження від книжки перечитала - думаю, вона не може не сподобатися. але дійсно, важко в якихось ситуаціях згадати, що там в книжці було написано<br />сподобалися твої приклади, в 2 роки в дитини взагалі починається період заперечень, і оте "давати вибір" дуже допомагає, принаймні мені з Улькою то зберегло не мало нервів)))<br />а ще згадала, що таки та, коли малий чи мала вдариться, наприклад, то малому тре просто сказати - та, Андрійко вдарив головку чи ручку, дай поцьомаю" і все, то заспокоює. Ульці теж краще сказати щось типу "ой, ти вдарилася, то певно так боляче, але думаю, що зараз то стане боліти менше" і то її швидше заспокоїть ніж стандартне з дитинства " то нічого страшного не сталося, ти не сильно вдарилася". Хоча, особисто мене то заспокоювало колись і тепер теж)))) певно нюанси мого виховання, але пригадую, то якось так було і все... оте заперечення проблеми і вигляд "нічо не сталося".<br />зараз інші діти, інше покоління, інший світ, в якому вони мають жити, той інші методи до них тре застосовувати<br />для дорослих теж працює, і правда багато своїх тараканів в голові зрозуміла теж)))<br />купи паперову, вона точно вартує, та й коштує не аж так дуже багато<br />а ще там є друга книжечка "брати-сестри без суперництва", от ніяк не дочитаю, а треба, бо мені то дуже актуально зараз)Anonymoushttps://www.blogger.com/profile/11061313469242028722noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-7512850839390410172015-12-10T21:12:53.625-06:002015-12-10T21:12:53.625-06:00ніколи б не подумала, що з малям в два роки можна ...ніколи б не подумала, що з малям в два роки можна так серйозно говорити<br />... сподобалися приклади :)kitVchobotyakhhttps://www.blogger.com/profile/13871899033475483272noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6344778261805891353.post-44816774206215666782015-12-10T21:09:15.461-06:002015-12-10T21:09:15.461-06:00а в мене це перший відгук на цю книгу! і книжка ду...а в мене це перший відгук на цю книгу! і книжка дуже зацікавила :) kitVchobotyakhhttps://www.blogger.com/profile/13871899033475483272noreply@blogger.com