Дивний Четвер

Я вже якось писала про свою замучену п'ятницю і мій п'ятничний настрій, от тепер на черці дивний четвер. Так до кінця року назбираю всі 7 своїх особливих днів тижня :) А діло було ось як...

День почався доволі цікаво... ні, не так. Доба почалась доволі цікаво, а саме з того, що обоє дітисьок по п'ять разів вночі прокидались і ми по-черзі з чоловіком бігали то до Емілі в кімнату, то до Девіда ліжечка. В результаті я прокинулась о 7-мій ранку обкладена з обох боків дітьми і зовсім не пам'ятала як вони там опинились :). Рома каже, що Емілі десь о 5-тій ранку сама прийшла і чемно стояла біля нашого ліжка і хникала, а коли тато її закликав до нас, то вмить залізла і заснула. Це таке вперше відколи в неї з'явилась своя кімната. Ну да ладно, прокинулись то прокинулись, вмились, переодягнулись, час йти вниз на кухню. Але "йти" на кухню певно дуже нудно в четвер, тре "летіти" ) от вже на другій сходинці згори чую, що кудись лечу ) Та, я звалилась зі сходів. Вперше, відколи вони в нас з'явились. Добре те, що вони в нас з поворотами, тобто я злетіла з трьох сходинок, а далі загальмувала. Трохи побила спину, локоть і ногу - загалом нічого серйозного (родичам не лякатись :)). Девід гепнувся на мене, я його міцно тримала, тому він хіба лише налякався. Чоловік пригнав з ванни на грюкіт і плач дитини і на тому історія зі сходами закінчилась.

Далі день був наче звичайним, за винятком лише того, що Девід проспав 4 години, а таке було вперше відколи він народився (не рахуючи перші його тижні). Тому я мала купу часу для себе - трохи вчилась (вперше за останні кілька років), трохи куховарила - м'ясне рагу з італійським акцентом (вперше готувала м'ясо в винному соусі :)) До-речі, Емілі в той час була в садочку - ми відновили її походи туди, поки на 2 дні в тиждень. Вечером поїли ми з чоловіком рагу з макаронами pappardelle (забула я то все пармезаном посипати, але було і так смачно), запили червоним вином і вирішили розкласти палатку, наївно думаючи що вона поміститься в нас в вітальні. Чи то вітальна маленька, чи то палатка якась дуже велика, але з горем пополам вона туди таки помістилась, хоч ходити кругом вже місця не було (ми наступного тижня збираємось на кілька днів з палатками їхати, то вирішили пригадати як то її розкладати, бо востаннє таким займались ще в Україні). Ніби Емілі палатки не злякалась і казала, що буде в ній спати.

А далі була гроза :) така гроза, що я тут такої ще не пам'ятаю ) Ну так щоб блискало кілька годин і гриміло і дощ лив. Ну да ладно, гроза та й гроза - буває. І все б воно нічого, якби світло не вибило - вперше відколи я в гамериці. Якось ми не дуже підготувались до такої ситуації. Свічок вдома нема, ламп теж... добре, що чоловік знайшов свого туристичного ліхтарика на лоба, а Емілі свого маленького ручного. Правда, вона як побачила що в тата ліхтарик на лобі, то почала і собі свого так чіпляти :) Трохи дітиська полякались грози і темноти, але то вже була майже нічка і їм час спати, тому ми трохи навпомацки склали палатку і пішли ту дрібноту вкладати. По плану було ще випити винця під грозу, але я вирубилась коли вкладала Емілі, тому винце іншим разом.

Ааа, та я вам ще про пагуг не розказала :) Ви знали що в нас папуги живуть? Нам друзі їх на тиждень віддали, поки в Мексику полетіли відпочивати. Тільки чомусь в мене таке враження, що через тиждень вони їх не заберуть :) бо вже здається повернулись, але не признаються. Одним словом жили собі ті папуги в Роми в кабінеті і горя не знали (і ми з ними теж). Тільки шкода нам їх було дуже, мол - ніхто з ними бідолашними цілий день не балакає. Забрала я їх в кухню. А чоловіку вечером захотілось котрогось спіймати (я досі не знаю де хлопчик а де дівчинка), та так ловив його по клітці, що вони обоє вилетіли з неї. Тепер в мене в кухні живуть два хитрющих хвилястих папугая Сака і Катара, які добре знають що в будь-який момент їх можуть в тій клітці закрити знову. Тому вони туди заходять лише на кілька секунд щоб клюнути два зернятка, а далі вискакують. От щойно застала я їх там обох, але тільки підійшла ближче як вони тутже вискочили і полетіли. Ще в мене вийшло одного закрити, але вони тоді так почали кричати і сваритись, що довелось його відкрити :) Тепер в мене кухня вся в пір'ї і какашках :) Отак і живемо.

Ааа, а ще Девід з'їв ложку кабачка - вперше щось інше окрім молочка :) Так, ми почали прикорм, бо він вже руками в тарілки наші лізе і ложки відбирає, то я вже недотерпіла кілька днів до його 6-ти місяців.

Отакий видася четвер - багато всього "вперше"!.. А у вас так буває? :)

І яке ж то фото до всієї цієї історії прикріпити... хм... може таке?