Мама в Гостях у 2016-му :)

Нарешті... нарешті я добралась до розповіді про те як в нас гостювала бабця Іра, було це ще на початку літа...

Я: Емілі, будеш їсти гречку?

Е: Ні, дякую!

Я: А макарончики?

Е: Так, звичайно!

І отак доня почала розмовляти вже через 3 дні після приїзду моєї мами :). Ще в її арсеналі швидко з'явилось "прошу дати" - ми так не говоримо, та і не пригадую щоб мама так говорила, але доцю навчила :). Стала Емілі така вся вихована у культурна що капець. Нє, ну ви не думайте, що ми самі її того всього не вчили, "дякую" і "будь ласка" в її лексиконі є вже давно, але от серйозно - якось покультурнішала доця :)

Ви лиш послухайте якого Емілі віршика навчилась розповідати, і це вам не абищо, а Шевченко :) Зоре Моя Вечірняя. Ще навчилась Лесі Українки - На Зеленому Горбочку (лиш не впевнена чи маю запис).

Все згадую собі як бабця Іра жалілась, що якісь довгі імена ми для дітей вибрали :) і скоротила їх до Ем і Де :) Отак малих і називала цілий місяць - коротко і ясно. Коли капризували обоє, то казала: "Ану Ем Де заспокоїлись" :)

А скільки нам мама всього пекла-варила-смажила-ліпила, я вам просто передати не можу! Втіхаря коли ми залишали її відпочити від нашої сімейки, ліпила нам вареники (вже якраз доїли всі що заморожені мали) і прибирала будинок. Ми за місяць маминого перебування заплатили за газ вдвічі більше, ніж зазвичай :)))) це я до того щоб ви собі уявили скільки ми всього смачного гамали (бо я ж теж вдома готую щодня)! А доця як тішилась тим всім печенькам домашнім, налисничкам, вареничкам.... нямки :) Люблю коли мама в нас гостює!

Рома казав що виглядає страшно, а потім по 2 куски за раз наминав :) Смачний тортик - взяла собі на замітку і тепер час від часу готую.

Не можу похвалитись що ми маму десь тут гарно возили-розважали :( вийшло так що мама не в гості прилетіла, а на "роботу"... І по дому допомагала і з дітиськами за няньку була та ще й їсти нам готувала... Якось не надто в нас виходило з малим Девідом вибиратись кудись, а з покупкою будинку так і взагалі більшість часу вдома зависали, вже навіть не признаюсь про мою обіцянку маму в Флориду звозити на океан :(. Але без мами ми б ніяк не справились з тим всім! Тому дуже-дуже дякуємо за такий продуктивний візит :)

Зате ми трохи вибрались в Чикаго і побували там де раніше навіть ми не їздили (особливо сподобався Navy Pier) і колесо огляду.

Наїлись ми трохи всякої хімки, яку Емілі і бабця Іра називали вкусняшкою :)

А взагалі мама чомусь завжди до нас худати прилітає :))) і ніколи нічо смачного їсти не хоче :-Р

Гуляли в центрі нашого маленького містечка і навіть знайшли трошки європейської краси - маленькі столики надворі, затишні кафешки, вузенькі вулички... Зрідка тут щось таке можна побачити.

А ще ми були в аквапарку! Причому відколи мама полетіла додому, ми більше туди не заїжджали - тре виправляти ситуацію, бо було прикольно ).

А скільки подарунків мама нам понапривозила! Я вже й навіть всіх не згадаю. точно пригадую 17 кг книжок і певно з 10 чи навіть 15-ть кіндер-сюрпризів, які Емілі видавались лиш час від часу :). А скільки одягу і всяких розвивалок-зошитів-журналів було... Мені здається, що мама своїх речей зовсім не мала, а в обох торбах лише подарунки ).

Окремо дякуємо за супер-модну курточку для Емілі від Наталі ) Ще на осінь буде добра, а далі і Девіду заховаємо ;).

Було багато недоспаних ночей, бо ми чогось підселили бабцю до внучки на перші кілька тижнів в новому будинку, і даремно це зробили, бо зазвичай ночі виглядали отак

Одного ранку мама навіть сказала що їй би хоч на 3 дні додому, а далі знов до нас може прилетіти :) так що замучили ми її трохи тут... Зате, коли додому повернулась, то на другий день вже скучала за внуками і казала, що хоче знов до нас :). Але ж і далеко та гамерика... Ну нічого, наступного разу вже ми в гості обіцяємо прилетіти, та і дітиська підростуть, то з ними певно легше трохи буде. Але в гості бабцю Іру все одно завжди чекаємо! :)