Емілі 1 Рік і 10 Місяців. Або Хто Такий "Анана" :)

Лише недавно писала постика про мою Емілі, котрій сповнився 1,8 і ось знов не можу втриматись, щоб не написати наступного :) За ці два місяці багато чого змінилось і помимо того, що Емілі подорослішала і навчилась купу всього новенького робити, вона ще й почала говорити :) Якось дуже воно все сталось спонтанно, я б навіть сказала за один день. Отак говорив собі малюк лише кілька слів (мама, тато, дай, ні ...) плюс ще кілька, які лише ми розуміли, бо вона називала тільки перший склад, а тут раптом в один день почала все за нами повторювати та ще й пробувати ті слова в речення складати :) А так як малюк щодня видає щось новеньке, то дуже не хочеться оте все, нею сказане, забувати. 

Прошу доцю розказати казочку про колобка (щось їй дуже припала до душі та казочка останнім часом), а вона мені каже "кобок-кобок зім... ніііі ха-ха... баба дідо" і тішиться, що казочку розказала :) А якщо я читаю, то вона гарно вставляє усі пропущені слова перед якими я паузу роблю (типу кого колобок зустрів і так далі).

З садкового:

Мама: ти сама їла зупку?

Емілі: дітки сяма-сяма ням-ням.... Емі ніііііі (вона і правда перші дні сама їсти не хотіла, все чекала, що її годуватимуть, але потім почала за іншими повторювати і тепер гамає самостійно :))

Мама: ти гамала в садку?

Емілі: дітки сі-сі (всі-всі) кушать суп ням-ням (дається в знаки перебування в російському садку, але було весело таке від малечі почути :))

Мама: тобі вихователька подобається?

Емілі: тьотя Йоза (Роза - так звати вихователя) хойоша (хороша) дуже-дуже гайна (гарна) :)

Нещодавно почала пісеньки співати і так влучно їй вдається мелодію відтворити, але так кумедно імітує ті англійські слова, які не знає і не розбирає :)

А ще почала озвучувати все що бачить або робить, а оскільки бачить і робить вона щось постійно, то в хаті тепер тишини не буває - Емілі весь час щось собі бурмоче. От кілька днів як почала ставити запитання - "коник білий, так?" :) і всі запитання з оцим "так" вкінці. Кольори їй взагалі якось дуже "пішли" :) запам'ятала їх мало не відразу і тепер кожне гуляння на вулиці супроводжується криками "бі-бі онтам бія-бія (біла-біла)" або "ооо, чойна (чорна) бі-бі.... ликааааа (велика)"

Взуваємось вдома перед гулянням, Емілі так уважно роздивляється свої нові кросівки, потім мої балетки і каже - "Емі чейвоні топіки... мама чойні.... тато піін (пінгвін)" :))) З тим пінгвіном, то окрема історія - в нас чомусь тато постійно пінгвін :))

Мама: Емілі киця чи зайка? 

Емілі: Мама кицька... Емі зайка

Мама: А тато?

Емілі: Тато піін :)))

Знає лише кілька дієслів (я колись читала, що це наступний етап розвитку мовлення і що діткам не так просто зрозуміти навіщо оті дієслова в реченні), вміє сказати "татко миється", "мама одяється (одягається)", "Емі сіти (їсти)" або "Емі патки (спатки)". А решту дієслів (видно розуміє, що вони таки мають бути присутні) заміняє на "хм-хм" і виходить дуже кумедно, напириклад - "тато хм-хм каку там" (тато пішов викидати сміття туди - і показує на двері). А часом, коли з цілого речення, яке намірилась сказати, знає лише одне слово, то виходить - "мама хм-хм хм-хм хм-хм" - от і поговорили :)

Командує - "Емі йоут (йогурт) отам" і йде до свого столика з ложкою, діловито так сідає, сама йогурт відкриває приговорюючи при цьому "сяма-сяма". Взагалі ото "сяма-сяма" я тепер чую по двадцять разів на день - зовсім не дає щоб я допомогла чи хоча б показала як правильно зробити. Зате навчилась сяма-сяма взуватись і має вже кілька улюблених пар взуття, котрі повністю вміє сама одягнути ще й застібнути. Сама з тим йогуртом навчилась справлятись - відкриє, а потім йде викидати кришечку в смітника і лише після цього сідає їсти теж сяма-сяма. Вчиться одягатись, але воно не дуже ще виходить і то купа нервів і я щось не знаю як то правильно з тими нервами давати раду, бо не дає ні показати ні пояснити ні одягнути кінець-кінців - кидається на підлогу, кричить, бо не виходить, а потім плаче і кричить "ніііі сяма-сяма" як тільки бачить, що я допомогти намагають... 

Ой, та я ж зовсім забула про того "анана" розказати :) Одним словом "анана" - це слоник :) Не знаю чому так, може їй якось воно співзвучно з elephant? Але то так кумедно як вона десь слона бачить і кричита "анана" :) Вивчила вже весь алфавіт і дуже любить, коли її питають які слова вона знає на різні букви. Часом і сама мені ні з того ні з сього починає розповідати

Емілі: а - ананас, б - бабця
Мама: які ще слова на б знаєш?
Емілі: булка (то в нас і булка і бублик і бульки :)) і продовжує - о - Оля, м - мама, т - тато, с -анана :)))

Вже навчилась говорити слоник і як десь бачить його, то завжди каже "сйоник", але як питаєш яке слово знаєш на букву "с", то відповідь завжди "анана" :)

Якось мене вразило те як вона запам'ятовує всілякі візуально побачені речі на які ніхто ніколи уваги не акцентував. Може то всі дітки так, але для мене це було сюрпризом. Наприклад, дістала я з шафи новенькі босоніжки, показую Емілі, а вона "Катя, Катя" і показує на босоніжки - так, справді точно такі у її подруги Каті. Те саме з гольфиком, який ми щойно дістали на осінь - точно такий має Катя і Емілі відразу собі це пригадала, хоч Катя його певно ще весною одягала. Наталя поїхала, я випрала її постіль і складаю гарненько, Емілі прибігає і "Таля, Таля" бере ту постіль і показує мені "Таля патки" :) пам'ятає, що Наталя на ній спала.

А ще почала дуже командувати. Гуляємо, а вона розказує куди хоче йти, а куди не хоче. Сідаємо їсти, а вона лізе до холодильника і каже, що їй дати, замість того що я приготувала. Взуваємось, а вона викидає ті топіки, які я дістала і каже "ні інші" і лізе до шафи :) Воно кумедно і прикольно, якщо ми нікуди не спішимо, але буває часом добряче дратує і так важко себе стримати щоб силоміць не натягнути на доцю саме ті топіки, які треба. Отакі вони малюки ).

Останні кілька днів їй дуже подобається щоб я писала слова, а вона їх "читала". Отож, приносить мені таку магнітну малювалку і я пишу "мама", доця читає "м.. а.. м.. а..", а тоді показує на ціле слово і каже "о, слоник" :))) Отак ми читаємо гарно!

Емілі: (малює, малює, тоді дає малювалку мені і каже) булки
Мама: намалювати тобі булку?
Емілі: ні, булки
Мама: намалювати бульки?
Емілі: ніііі, булки
Мама: а що ти хочеш щоб я намалювала?
Емілі: булки-булки.... ейбісі :)) (певно в садочку навчили, бо ми так букви вдома не називаємо)
Мама: букви будемо писати?
Емілі: таааак (дуже радісно, що до мами нарешті дійшло)

Має таку абеточку говорящу на стінку, то постійно сама собі її вмикає і вгадує букви, підспівує пісеньки і вже навіть іспити сама проходить :)

Отакі от вони малюки кумедні. А тим, хто спромігся дочитати цього постика аж до самісінького кінця, велике дякую! :)