Девід. 4 Місяці. Круть-Верть і Позитивчик :)

Приходимо ми з Девідом до лікаря на плановий огляд. Заходить лікар в кабінет, дивиться на малого, котрий примостився в мене на руках і питає: "То скільки вам вже? 5 місяців? 6-сть?", а я кажу: "Та ні, чотири.", а вона: "4-ри з половиною?". А потім дивиться до свого комп'ютера і така: "Ой, та вам же тільки 4-ри виповнилось, а чого він такий великий?" :))). А Девід і правда хлопчик величенький і якийсь довгий і пампулястий, тому йому всі дають більше, ніж є насправді :). Важить він 6.930кг а зріст має 65см. Лікарка ще двічі його перемірювала після медсестри, бо їй здавалось візуально, що там більше ніж 65 :).

Взагалі Дейв дуже веселий хлопчик, багато сміється, до всіх посміхається. Бабця Іра називає його "позитивчиком" :). А ще він дуже спокійний, коли все добре, тобто коли ситий і йому не холодно і комфортно, то він буде собі самостійно лежати в своєму кріслі, на всіх дивитись, щось розказувати, бавитись іграшками і посміхатись. І так сидіти він може і пів години і нікого йому не треба, а якщо з ним балакати, то і годину запросто висидить! Але це хіба якщо в кріслі, бо в ньому не виходить перевернутись і повзти, а хіба лиш пробувати сісти можна, а пробує малий дуже настирно - так кумедно тягне ту голову і шию вперед і ще й руками допомагає відштовхуватись. А от якщо покласти його на будь-яку горизонтальну поверхню, то менше ніж за 2 секунди він вже буде на пузі і кудись повзтиме :). Так-так, вже з 3,5 місяців Девід впевнено вертиться зі спини на пузо, а нещодавно і навпаки почав перевертатись. Найбільше мене смішить, коли він замість лежати і дивитись на мобіль над ліжечком, перевернеться на пузо, а тоді починає заглядати на ті іграшки, та ще й нервується, що то не зручно і важко :) А ще вже кілька тижнів як Девід повзає :) ну, я це так називаю, бо він таки переміщається з одного місця на інше і то досить швидко, тому його вже не залишиш отак на ліжку, бо точно звалиться (навіть з нашого кінг беду :)). На місці крутиться на всі 360, а повзає він як гусениця: на коліна вже добре стає, ногами сильно відштовхується, а носом допомагає, опиняючись далеченько від того місця на яке його поклали :) Виглядає дуже кумедно. Десь вже тиждень як впевнено на ручках піднімається і трохи навіть так тримається і розхитується... Одним словом шустрий пацан, якому вже дуже хочеться якогось руху, бо лежати геть не цікаво :) Самі переконайтесь - ВІДЕО

Ще малюк нарешті почав цікавитись іграшками (бо раніше йому оті кольорові вісюлькі геть не були потрібні, йому треба було лише щоб ним поговорили і поусміхались :)). А тепер може навіть трохи побавитись, потягати то все кольорове до рота, посмоктати і пооблизувати, і ще порозглядати.

Частенько задумуюсь про малого як про "покращену версію" Емілі :) (до-речі, ось якою була Емілі в 4-ри місяці). Емілі, донечка, якщо колись настане такий день і ти захочеш прочитати мамин блог і раптом натрапиш на цю статтю, будь ласка не ображайся на мене :). Ти все одно моя найкраща дівчинка Емілі і в цілому світі більше таких Емілі немає! Але ну так вже сталося, що в багатьох аспектах твій братик - це така "покращена версія" тебе :). Ну правда, не підібралось у мене інших слів щоб описати всякі отакі стандартні речі, які трапляються з малюками. По-перше, варто сказати, що Девід дууууже схожий на Емілі і візуально (судіть самі з наступного фото) і отими всіма своїми дитячими приколами (далі поясню).

Тільки от все те, чим він мені так на неї схожий, це якась лайтовіша версія :) Ну от дивіться:

- обоє моїх дітей до певного віку не вміли спати саменькі, тобто не на мені :) (перші 2 тижні з життя Девіда не рахуються :)), от заколисала я доцю, ніби ж міцно спить, тільки намагаюсь покласти в ліжечко чи на ліжко наше чи у возика, як Емілі тутже відкриває широко очі, а потім і рот :). Девід робить те ж саме, але через 2 хв, після того як кладу (так було раніше, а зараз вже зовсім легко покласти і буде спатки).

- обох дітей мені доводилось вчити засинати біля грудей (ні Емілі ні Девід цього не вміли від народження), тільки Емілі навчилась лиш десь в 6 місяців, Девід в 4-ри.

- обоє вміли спати лише по 25хв, десь ближче до 6-ти місяців Емілі могла часом поспати 45хв, а вже після року і півтори години непрокидаючись. Девід вже зараз часом може і 45хв поспати, а часом і на 2 години вирубитись (хоч то дуууже рідко, але буває)

- в обох малюків був період, коли вони чомусь дуже сильно повертали молоко, коли бурпали, тільки в Емілі це тривало майже 2 місяці, а в Девіда 2-3 тижні

- обоє не любили (та і досі не надто люблять) їздити в машині. Емілі вперше заснула в машині коли їй було майже 2 роки, уявляєте? :) Я не перебільшую - так воно і було. А от Девід часом, коли він не голодний і час спати, то може навіть сам заснути в машині чи у возику на прогулянці

- взагалі возик, то окрема тема, бо Емілі його полюбила (хоч ні, правильніше сказати - перестала так ненавидіти) десь приблизно в півтора роки. Девід, натомість, може в ньому пів годинки покататись, а якщо дадуть погризти і порозглядати якусь вісюльку, то змилується над батьками і довше там просидить (версія для бабусь-дідусів - "пролежить" :))

- і акне і дайпер реш - все було в обидвох! Тільки в Девіда в лайтовішому варіанті

- а реакція на сонце! То мабуть всі діти його не люблять, але Емілі криком кричала в ту ж секунду, коли їй на личко попадали проміння, а Девід хіба трохи похмуриться і очка зажмурить

- а найбільше мене тішить те як він любить одягатись :) ну от всі ж діти цього не люблять, правда? А він любить :) Пригадую, я для Емілі з України замовляла щоб родичі привозили такі бодіки, які ніби і бодіки, але на кнопках (щоб через голову не одягати, бо крик був), аж допоки тут таких в h&m не знайшла. А от Девіду одягаєш звичайного бодіка через голову, а він рже :) ну чесно - дитина просто заходиться сміхом! То так кумедно! От тільки зараз воно йому трохи перейшло, і тепер він лише мило посміхається :)

Ну чим не "покращена версія"? :) Цікаво як воно буде з прикормом, бо Емілі не надто хотіла щось їсти, а я дуже хотіла в неї щось запхати, бо мені здавалось, що раз книжка пише в пів року почати прикорм, значить молоко перестало бути корисним і достатнім. Тому було купа нервів з тим прикормом - я готувала, вона не їла, я нервувалась, знов щось готувала, а вона знов пробувала і кривилась :) Тепер я мама розумна, знаю що в молоці купа всього корисного, а головне достатнього для розвитку дитини, хоч і до півтора роки, а ще цього разу я зовсім не збираюсь аж так щось мучитись і виготовлювати - буде пробувати малий все з нашого столу - різне і доросле. Але про це ще рано говорити, тому побачимо як воно буде через 2-3 місяці.

Гарно спить (боюсь наврочити, але ж вже про все треба розказувати): засинає в 9-10, кладу в ліжечко, прокидається десь о 3тій, бо час їсти, забираю до себе, годую і засинаю разом з ним і так спимо до ранку (тобто десь до 7ї). Раніше він завжди спав поряд зі мною, але так мені цікаво було спробувати чи спатиме в ліжечку, що я не втрималась і таки перевірила. Спить і нікого йому не треба :) Він би так і всю ніч спав, але о 3тій це мені вже дууже ліньки його туди-сюди носити.

Нам ще не виповнилось і 3х місяців як малий почав носити підгузники 4-го розміру і бодіки на 6 місяців, які йому вже впритик, тому скоро на 9-ть перейдемо :) Емілі, пригадую, все по-плану носила: в 3 місяці - одяг на 3, а в 6 на 6 і то так було весь час, навіть зараз в свої 2,5 дещо доношує ще на 2 рочки, а дещо вже носить на 3. Цікаво який розмір носитиме Девід в свої два з половиною :)

Отакий от він мій маленький хлопчик-горобчик (щось до нас причепилось таке прізвисько) Девід в свої 4 місяці :)