Я - Мама. Місяць 4-тий.

А нам уже 4 місяці! Часом мені здається, що Емі вже така доросла ))) а часом так дивлюся на неї і розумію, що ще така маленька-маленька і так їй потрібна мамина увага, турбота і любов... Так-так, уваги нам тепер треба значно більше (хоча раніше я думала "куди вже більше") =) Ми трошка перестали бути ручними дівчатками і любимо собі десь лежати і бавитися, але при цьому обов'язково має бути присутня мама, бо по-іншому якось сумно і не цікаво. А от якщо мама поряд і щось розповідає і забавляє, то ми будемо тішитися і сміятись і дуже-дуже радіти! Часом малявка може побути без мене, але це при умові, що кругом висять якісь новенькі і надзвичайно цікаві іграшки. До-речі про іграшки. Не знаю як іншим діткам, а моїй Емі швидко все набридає і хочеться чогось новенького. Тому мені доводиться ховати іграшки, а потім через кілька днів знову їх показувати (хоча і таке не завжди спрацьовує) =). 

Десь на початку 4-го місяця доця навчилася брати предмети в ручки. Це так кумедно виглядає - вона розводить ручками в сторони як бачить, що я їй щось даю, а потім зводить їх докупи і намагається пальчиками попасти куди треба і взяти іграшку. Спочатку  не дуже виходило і вона просто хапала пальчиками іншу ручку. Наступним етапом стало тягання усього що в ручках до рота. Це вже як рефлекс якийсь чи що =) тільки іграшка з'являється в руках, як її обов'язково треба попробувати на смак. А ще ми високо ніжки підіймаємо і вже навіть пробували ручками їх вхопити, але це не на довго бо важка попа завжди тягне ніжки донизу і вони вислизають =) А от буквально за останні два дні в Емі виходить легко повертатися на бочок ) вона і раніше пробувала, але якось не так легко їй це давалося, а зараз тягнеться собі за іграшками і повертається.

З тими бейбами все дуже швидко міняється... ще вчора ми агукали і казали "ой", "ай", "ка", а зараз щось собі гигикаємо, надуваємо бульки і кажемо "аяяй" (це так доня навчилася жалітися і сваритися, коли щось не подобається). І далі любимо засинати під водичку в ванні (або якщо не засинати, то в момент заспокоюватися і не плакати). "Аааа" любимо більше, ніж "шшш" (це коли я її намагаюся приспати, оскільки засинати саменькі ми і далі не вміємо). Терпіти не можемо коли мама тримає ручки щоб доня не чухалась =) але якщо вкласти в ручку свого пальчика і створити ілюзію ніби це вона саменька мене тримає, то так нам підходить. А як ми гарно регочемо, коли кусають за животик, піднімають за ручки догори або ставлять на ніжки і лоскочуть підборіддя =))). Файнютики малятка такі коли заливаються сміхом, так слухала б і слухала... =)

А якщо чесно, то 4-тий місяць видався найважчим з усіх :( якось все відразу почало малечу турбувати... Хоча всі кажуть, що з часом тільки легше і легше, а після 9-ти місяців так зовсім просто =) але видно для нас такий сценарій не дуже поки працює. Часом мені здавалося, що я не справлюся сама і що всі кругом кращі мами, ніж я... Побачимо, що ж чекає нас далі...

А ще ми вже достатньо дорослі щоб нас прийняли в басейника, але про американські дитячі басейни напишу окремо. І на завершення фото-асоціація з 4-тим місяцем життя Емілі:

Емі багато всього навчилася і багато в чому змінилася, але от чомусь 4-тий місяць асоціюється власне з іграшками, які донечка вміє сама брати в ручки. Ну і на завершення ще одне фото татової доці =)