PASS. PASS. PASS.

І ось я вже втретє чую таке очікуване і омріяне "Pass" за сьогодні... і вже навіть фото мені зробили... і от називають моє ім'я, я встаю з крісла і йду до того хто ось-ось вручить мені ЇЇ - таку давно-очікувано карточку... і ось я майже її торкаюсь... аж тут раптом прибігає інший чувак, забирає ЇЇ прямо з під мого носа, кладе до конверта, бурмоче щось про background check і про два тижні і йде...

А починалось все так гарно! Ми усі прокинулись собі, як завжди, рано-рано. Я спокійно приготувала сніданок, залишила чоловіку інструкції по догляду за дітьми (хоч можна було і не залишати, бо він в мене молодець і все сам знає), залишила в холодильнику молочко для Девіда, приготувала пляшечку (так-так, ми навчили малючка їсти коли треба з пляшечки, так що, бабця Іра, готуйся вже за кілька тижнів залишатись з обома карапузами, а ми з Ромою підемо в кіно! :)))), зібрала документи і поїхала здавати на права :). Не питайте будь ласка чому я не могла за 3,5 роки в гамериці вибрати більш зручний час для здачі, тобто такий, коли в мене ще не було двох дітей, ну або хоча б було одне :) І не питате пліз як я їздила до сьогоднішнього дня :) та і не кажіть нікому, що я тут їздила :). А якщо чесно, то до моменту коли я почала читати правила дорожнього руху в штаті Illinois, я свято вірила, що маю право їздити на своїх українських :). Але повертаємось до сьогоднішнього дня... Отож, скажу Вам , що челенджів було кілька:

Challenge #1. Доїхати до DMV. Я не люблю їздити по хайвеях - тобто швидкісних трасах, як правило багато-полосних. Ті 4 полоси, швидкість поза 70 миль на годину, купа машин, включаючи тих, які постійно на той хайвей заїжджають і які треба пропускати - то все не для мене :). А до місця здачі на права по-іншому не доїдеш. Ну, тобто, доїхати якось можна, але, як мінімум, в два рази довше, а це не підходить, коли вдома двоє дітей і чоловік в якого, ну так між іншим, сьогодні робочий день :) Але, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Доїхала швидко, гарно, без проблем! Completed! 

Challenge #2. Здати Vision. Хтось може знає, а хтось і ні, але я трохи зле бачу на ліве око :). А всі мої друзі впевнено мені казали, що при здачі екзамену дивишся собі двома очиськами і все. Я десь так підсвідомо собі думала, що бути такого не може щоб кожне око окремо не перевіряли. І от всі мої страхи збулись :) Воно то дивишся двома очима, але кожне око бачить свої літери і здає свій тест :) Мене аж в холодний піт кинуло, коли я дивлюсь на ті букви і розумію, що ніц лівим оком не бачу :). Але, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Щось я там трохи побачила і цього було достатньо щоб пройти vision test. Pass!

Challenge #3. Письмовий Test. Тут я була готова майже ідеально! Всю книженцію перечитала, в тестах попрактикувалась, онлайн купу їх пройшла! Беру листок, сідаю писати - перше питання і я його не знаю :) Далі трохи мандраж, невпевненість... Але, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Пройшла тест з однією помилкою - якраз на тому першому запитанні :). Pass!

Challenge #4. Driving. Ну ви пам'ятаєте, що нікому казати не можна, що я тут їздила ) але досвід таки маю ). Трохи боялась я здачі практичного екзамену, тобто самого водіння, але якось взяла себе в руки і беземоційно виконувала всі вказівки інструктора. Гарно зупинялась, повертала, вмикала завчасно всі поворотники і навіть обертала голову, коли здавала назад, чого зазвичай не роблю, бо дивлюсь лише по дзеркалах. І, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Pass!

І ось мені вже віддали усі документи, покликали робити фото... І ось вже-вже зараз я триматиму ЇЇ в руках - і тут на тобі :( мало того, що не дали, картки, та ще й кудись її відправили на якусь незрозумілу перевірку і сказали, що вона мені прийде поштою через 2 тижні... ех! Дуже сподіваюсь, що яка б то не була перевірка, я і мої права її пройдемо! :)

А я з вами хіба ще поідлюсь враженнями від того як то воно все було цивілізовано. Маючи досвід ходіння по різних установах в Україні, я, мабуть, ніколи не перестану дивуватись як воно тут все продумано, швидко і культурно! У кожного свій номерок, своя черга (бо в DMV приходять з десятками різних питань, окрім здачі на права), кругом є підготовлені бланки, люди котрі можуть відповісти на усі запитання, та і запитань не треба задавати, бо ве CLEAR! Всі привітні, усміхнені, доброзичливі - бажають успіху і перепитують звідки я :) Одне задоволення ходити в Америці по різних установах!!!

Два і Два з Хвостиком :)

Ви вже певно здогадались про що я збираюсь розповідати ) точніше про кого ) Отож, одному чуду вже виповнилось 2 місяці (насправді скоро вже три :)), а іншому два з хвостиком роки, де хвостик = 4 місяці :). Я ніби й не планувала писати щомісяця про Девіда, але назбиралось трохи позитиву від них обох, тому є що розповідати :)

Отож, який той Девід у свої два ) Дуже позитивний і веселий! Ще не зацінив іграшки і якось байдуже на них дивиться, а от все що бачить по сторонах його дуууже цікавить - любить розглядати, картини, лампочки, а до квітів у вазі має особливу любов - Рома каже, що певно виросте садівником :). Страшенно любить щоб з ним розмовляли - відразу посміхається на весь свій беззуби ротик і це дуже і дуже мило! Пригадую, що Емілі в такому віці обожнювала все чорно-біле і посміхалась вбільшості до такого :) а ще весь час тішилась своїм відображенням у дзеркалі - справжня дівчинка! З спанням, гаманням і всякими іншими повсякденними речами в нас все стабільно - моделі поведінки Девіда міняються знаааачно повільніше, ніж його сестрички :) він якийсь більш стабільний - справжній хлопчик :). Найбільше наразі тішуся нічним спанням - малюк спить всю ніч і прокидається поїсти лише один раз! Отак собі ліг спатки, поспав 4-5 годин, поїв 5 хвилин, поносився на руках ще 1 хвилинку і спати наступні 2-3 годинки. Десь о 7 ранку в нас підйом, сніданок і обов'язкові ранішні розмови на пеленальному столику :) без них просто ніяк! Тому вранці коли вся сім'я прокидається не Рома мене питає "як ми з Девідом спали", а я його "скільки разів Емілі вночі прокидалась" :). Голову тримати мій карапуз ну зовсім не хоче - кладеш його на пузо, а він на ніжках піднімається, попу догори, відштовхується і пробує повзти, а ніс і щоки при цьому лежать на коврику :) Отакий от мій Девід. А ще балдію від його "ай" і "агі" і "іу" і ще багато всіляких прикольних звуків і крутезних при цьому емоцій личку :)

А щодо донечки, то розкажу вам якою дорослою вона стала і які перли видає :)

Для початку про гру в асоціації. Почистила доці різні фрукти, поклала перед її носом і кажу: "Їж фрукти, це дуже корисно!". А Емілі так задумливо дивитись на мене і каже: "Фрукти - корисно, їхати - довго, гуляти - повільно" :)) отак і сказала ) то я собі подумала, а чому б не спробувати побавитись в простенькі асоціації і почала їй всілякі слова підсовувати і от що в нас вийшло:
 - сонечко - ранок
 - холодильник - морквочка (дуже любить моркву гризти :))
 - планети - темно
 - м'яско - смачно
 - картопелька - корисно
 - співати - голосно
 - телескоп - (закриває одне очко і каже "отак") :)

ну і ще багато отакого всякого :) цікаво так! тепер собі час від часу отак бавимось )

А ще їй вдається розгадувати якісь простенькі загадки і це теж мега прикольне заняття, особливо коли Девід на руках і я не можу приділити час тільки їй.

Полюбилось нам з доцьою бавитись так звані board games. Щось мені думалось що воно ще рано для таких діток, але виявилось, що вже для такого віку можна щось підшукати. Наразі бавимось доміно з картинками звіряток, matching game (ну знаєте таку де треба дві однакові картинки знайти), а ще hi-ho cherry-o і the sneaky squirrel. Супер ігри для такого віку! Нам дуже пішли! Ще парочку пригледіла, але таки певно трошки треба почекати щоб малявка підросла )

Ось ще кілька перлів від Емілі:

Підходить до Девіда, коли той собі спокійно так лежить, тицяє його пальчиком в щоку і каже: "Каяпуз посміхнись сісіточка Емілі пийшла" ("сісіточка" - це сестричка) :)
-------
Впав в доці віник, каже "бозє-бозє, і шо то льобити" :)
-------
Просить купити їй паровозика Томаса, а я кажу що він дуже дорогий і треба багато грошиків. А Емілі така зі знанням справи: "так, аж п'ять" :)
-------
Я (сварюсь): "Емілі, ти чому обманюєш маму, казала що будеш їсти гречку, то їж!"
Емілі (ніби сама до себе): "І що то за бзіки, що то за дурниці?! Треба їсти гречку!" взяла ложку і їсть :)
-------
Не бере Девід груди, кричить, Емілі тут як тут і видає: "бозє, Девід, та візьми нормально цицьку" :))) (щось не пригадую щоб я таке вголос озвучувала :)))
-------
Або з тієї ж опери. Девід плаче, а Емілі: "Девід ти неслухняний хлопчик, не дам тобі цицьку" :)
-------
Має іграшкові продукти. Позбирала їх до кошика, а потім випадково його перевернула, каже: "яка я бідна дитина" і пішла збирати :)
-------
Питаю: "Емілі чому ти так негарно поводишся?" (щось вона натворила, вже не пригадую що)
Емілі: "Давай покличемо дядю і нехай викине ту неслухняну Емілі" (і хто ту дитину дядями лякав?)

А взагалі, то треба дуже вважати на те як поводишся при доці, бо вона геть усе повторює. От бавлюся я з Девідом, роблю вигляд що кусаю його, Емілі тут-як-тут і вже вгризла його в руку :)) Девід кричить, доця тішиться - отак і живемо! :) Але таке рідко трапляється, Емілі зазвичай дуже лагідна і обережна з братиком і постійно повторює, що дуже любить Девіда :)