Словничок Девіда - 1 рік, 5 місяців

Привіт усім. Як же я скучила за блогом і вами і писаниною про діток :) Вчора мені приснився сон, що я пишу в блозі :) віщий чи ні, але таки вирішила написати. Люблю якісь довгі обдумані розповіді, але на такі зараз геть немає часу, тому писатиму коротенькі історійки, які хочеться запам'ятати і якими хочеться поділитись. 

Геть не мала часу розповісти вам, що Девіду майже півтора! Швидко час пролетів, ну нє? ). Він такий кльовий, що я натішитись не можу :) трохи вредний, з характером, але такий цікавий! І от геть недавно розговорився. От говорив лише "мама" з 8-ми місяців, а тут раптом захотілось йому поспілкуватись :) 

Отож, словничок Девіда:

1. мама

2. Емі (буквально кілька днів як почав сестричку кликати :))

3. ав-ав (собачка так каже, на випадок якщо ви не в курсі)

4. мааааааув (а то киця)

5. ко-ко-ко

6. ней-ней (коник по-американськи так каже)

7. пі-пі-пі

8. чшшшш (то треба так бути тихенько коли Емілі спатки лягає :))

9. кап-кап (дощик, хоча в Девіда воно майже беззвучно виходить)

10. па-па (це і папА і пАпа (тобто тато російською) - почув коли Катінька так до свого тата казала і видно йому сподобалось)
11. на
12. дай
13. Анна (то так Емілі подружку звати  садку от сестричка і навчила братика її ім'я говорити :))
14. ба-бай (баю-бай - без колискової спати не лягає)
15. бам / впау (спочатку було "бам", тепер щось кине і каже "впау")
16. бі-бі (машинка)
17. дядя (всі люди в нас дядя, а особливо водії бі-бі :))

Нічогенький список ) поки не записала, то і сама не знала, що Девід такий говорун!

Отож, тепер наш тато або "мама" або "папа" і ніяк по-іншому.

Ось тепер маю собі на згадку перші слова Давидка (так його в садку називають, то я вже й не пручаюсь :))
 

А я, а я на морі :) Miami Beach 2017

точніше на океані...

День 1. Дорога

Цілий ранок ми бігали по всій хаті, метушились і збирались. Сварились, мирились, знов сварились, щось періодично забували покласти до валіз, потім половину витягували, бо було забагато - одним словом все як завжди, коли збираєшся в дорогу та ще й з двома дітьми :)

Зібрались. Запакувались в таксі - мінівен, бо в менше б не помістились - з нами ще бабця Іра. Далі був аеропорт. Найчемніший в літаку був Девід - він спав майже всю дорогу, потім трохи тягав печенько, годував ним тата, імітував як летить літачок "зі-зі-зі" і знайомився з дуже гарненькою дівчинкою попереду, котрій щойно 9 місяців виповнилось. Емілі то губила свої дрібні іграшки, то їй було нудно, то хотіла додому, то в туалет... Але нарешті ми долетіли.

Великий аеропорт зі своїм власним метро - перші враження від Маямі. Взяли машину на прокат - знову мінівен - тепер я такий теж хочу - це не машина - це автобус, там по салону ходити можна :) Доїхали до готелю. Номер неймовірно кльовий з видом на океан, хоч і боковим. Вікна від підлоги до стелі, купа місця, дві кімнати, своя кухня - краще хіба ол інклюзів, але тут такого не знайшлося, та і ніякий ол інклюзів моїх дітей не нагодує ) 

Супер-маркет в 5-ти хвилинах ходьби - перша покупка - пасочки і лопатки дітям, а далі і продукти на тиждень. Випили подароване готелем шампанське, запили пивом з фісташками і пішли на пляж. Було вже темно, тому ні фото ні купання не було, але вечірня прогулянка вдалась на славу. Емілі то хотіла додому, то в басейн, то казала що в океані акули і вона там плавати не буде. Потім хотіла погладити кота (їх тут море), потім боялась його погладити, далі знов додому хотіла... Ноги в атлантичному океані помочили - це вже другий океан для нас усіх, в який ми запхали ноги чи руки (окрім Девіда і бабці Іри - для них перший).

Ще була поїздка вечірнім містом, щоб приспати Девіда. Побачили кілька визначних місць Маямі, полюбувались нічними вогнями і підсвідками, приспали Девіда і поїхали в готель. Надіюсь наступні дні будуть не менш насичені приємними подіями :)

А завтра у мене День Народження :-Р

День 2. День Народження і Океан

Сьогодні мій день народження! Подарунки з самого ранку прямо в ліжко - все як у дитинстві :) Подарунки гарні і так багато! Неочікувано і неймовірно приємно! Ще того дня було шампанське, піца, сирний торт з полуницями і пивко з фісташками. Ну і багато купання в океані і басейні і навіть в джакузі, О, і в спортзалі ми були - треба ж десь дітей перед сном вигуляти, а на дворі надто вітряно - в прямому розуміння зносило з ніг. Доця освоїла орбітрек, бабця Іра бігову доріжку, ну а ми з Девідом педалі крутили на велосипеді. А ще мене цілий день всі вітали! Дякую усім хто не забув, хоч ми давненько не спілкувались... Дякую за гарні побажання і щирі слова! Усіх люблю і дуже сумую...

Трохи освоювала сьогодні щойно подарований фотоапарат.

День 3. Зоопарк

Сьогодні дуже вітряна погода. на океані сильні хвилі. Навіть з басейна воду вихлюпує. Довелось придумати програму на день. Між крокодилячою фермою і зоопарком більшість погодилась на друге. Нічого особливого я від зоопарку не чекала - вже багато де була і маю з чим порівняти. Але Miami Zoo мене приємно здивував. На мою думку це найкращий зоопарк який я коли-небудь бачила! В тваринок величезні території, є дерева і лазанки (для мавп, наприклад), штучні скелі з тінью і озерця і навіть фонтанчики. В інших зоопарках, пригадую, був собі, скажімо, слон - одненький і якийсь сумний. Тут тих слонів 6!!! І вони собі ходять-бродять по території, щось жують, набирають водичку - ніби й щасливі виглядають. Та ж історія з жирафами і зебрами. Ведмідь взагалі загравав до людей - зліз собі з дерева, пострибав, пішов плавати. Я ще не пригадую зоопарку з такими активними тваринами! Але більш за все мені сподобався спосіб нашого пересування :) ми собі організували маленьке сафарі на машині-велеку. Всі крутили педалі, а Девід допомагав керувати. Це офіційно найкращий спосіб пересування яикй тільки можна придумати з двома дітьми.

Ще ми гуляли по Miami Beach, тішились котам, гладили собачку, бігали за Девідом, ходили по сувенірному магазині - придивлялись всяку дрібноту на згадку, а вечером пили шампанське (яке з дня народження залишилось) з полуницею :) Справжня відпустка!

Вперше в житті бамбук побачила :) то така кльова штука! і дуже мелодійний стукіт на вітрі.

День 4. Спорт

Я собі виробила гарний паттерн :) Зранку підйом, далі спортзал, джакузі, басейн, душ, сніданок. Після холодного джакузі (а воно в нас таким було), тепленький басейн (бо мабуть для дітей - з підігрівом) йшов на ура. Навіть на океан не дуже й то хотілось, та там і не поплавала б, бо сильні хвилі. Не скажу що нам не повезло з погодою - ми щодня купались і гуляли, але все ж таки було вітряно і часом навіть прохолодно, незважаючи на те, що Т менше 25-ти градусів не падала.

День 5. Сувеніри, морозиво і гамбургер

Сьогодні мій розпорядок дня особливо не змінився - зранку спортзал з басейном, далі океан, пляж і сонце, в обід знову спортзал, джакузі, басейн. Неймовірно тішусь тим, що діти багато часу на свіжому повітрі. Девід щоразу свій ранішній сон проводить на пляжі на лежаку під парасолькою :) сьогодні в такий тихий час ми з Емілі замки на піску ліпили, а ще бігали по пляжу і ракушки збирали. Гарно коли крім мене є ще двоє дорослих і всі по черзі можуть відпочивати чи бавитись з дітьми. Хоч в перший день нашої відпустки ми думали, що якщо двоє дітей, то треба і двох бабусь :). А не так вже воно і зле. Буває часом що діти капризні, їсти не хочуть, спати не йдуть, додому просяться :) але то дрібниці.

Кожен приймає сонячні ванни по-своєму :))

Вечером з'їли найсмачніший на світі гамбургер, причому мій замість булки був загорнутий в листя салату - смачно і корисно. Закусили таким же найсмачнішим на світі кремовим морозивом, по дорозі додому скупили частинку сувенірного магазину на згадку, і потопали вкладати дрібноту спати.

День 6. Схід Сонця

Давненько я схід сонця не зустрічала... Вже й забула як то гарно! Правда, зранку я вже сумнівалась що таки його зустріну, бо як тільтки прокинулась і вмилась як вирішив прокинутись Девід. Взагалі він рідко хоче спати сам без мене, але кілька днів таки вдалось без нього спортом позайматись.

Знаю,- більше схоже на захід :))

День 7. Додому

Найкращий ранок з усієї відпустки... океан тихий і спокійний... небо чисте з біленькими хмаринками... легенький вітерець... саме сьогодні найбільше не хочеться додому ніж будь-коли... залишалась би тут щонайменше на 2-3 дні... Але відпустка закінчилась і час повертатись.

Повірте,- на фото справді тихенький океан і майже відсутні хмаринки )))) ми просто мали з чим порівняти )))

Накупались з самісінького ранку в океані, погрілись останніми промінчиками Маямського сонечка і пішли пакувати валізи. Дорога додому виявилась спокійною якщо не сказати легкою. Машина-монореіл-літак-машина-дім :) швидко оперативно без пригод. Емілі товклась всю дорогу і заснула за 15 хв до приземлення літака. Девід всю дорогу проспав і перед самим приземленням прокинувся :)

Повернулись...

Зміни У 2016-му

Давненько мені не писалось тутка... Привіт усім! Як ваші справи? :) Скучила за вами! Читаю ваші блоги, не відписую, але завжди читаю! Сумую за вашими коментарями... Сподіваюсь ви мене не забули :)

2016 виявився повний фейлом в плані всіх моїх проектів. Все почалось ще з обіцянки щомісяця розказувати про наші справи і постати фотки: мене вистачило на 2 місяці, далі на якийсь підсумок по нашій весні та й на тому проект закінчився. Ще пригадую починала писати про якісь особливо-унікальні дні в моєму житті (а таких було ще багато насправді від моменту десь серпневого посту), але і те закинула. Ну а про осінні спортивні досягнення, дієти, аромотерапію (про яку я мала б розказувати в жовтні) - взагалі мовчу... А я, так між іншим, мило варила ;) а ви навіть про це не знаєте... ех... Мала надію, що хоч цей проект доведу до кінця, але і тут не склалось... Але ж усьому є поясненя! Чи то скоріше відмазки? Я ще не вирішила, що то таке було :) А було, насправді, неймовірно велика купа всіляких приємностей і кардинальних змін для усіх нас! По-перше, я вийшла на роботу! Круто, хіба нє? Повірте, після 4-х років декрету (тимчасова робота з дому по 2-3 години в день не рахується) це дуже круто для мене! Тому залишайтесь зі мною і читайте далі...

Як я вже казала - я вийшла на роботу. Не планувала. Більше того – навіть не хотіла. Тобто хотіла, але з весни, хоча б... не раніше. Але є щось в тому світі окрім наших бажань і якийсь отой фатум чи то доля часом дуже вчасно корегують наші плани. Отож, десь на початку жовтня дзвонить мені подруга і каже, що в них стартуватиме новий проект і вона бачить мене на цьому проекті як нікого. І все ніби гарно так – старт проекту, ключові ролі і позиції, цілком нова команда, нові технології, автоматизація (про яку я давно мріяла)... Лиш один момент – треба перші 4-6 тижнів працювати в клієнтському офісі в Коламбусі (3-4 дні в тиждень). Після цієї фрази я цілковито відмовляюсь, бо навіть не бачу як я б змогла таке провернути – відлучати Девіда від грудей – не варіант, з ким залишати, як чоловік справиться з Емілі, яка дуже мамина доця... Одним словом не моя робота, не мій проект, не піду. І я б так і залишилась в своїй зоні комфорту, якби Оксана не виявилась людиною для котрої відповідь “ні” не підходить :) а вона саме така! І коли їй щось треба, то вона досягне цього будь-якими можливими і неможливими способами! І я просто неймовірно вдячна їй за це (не знаю чи вона мене читає :))) мабуть швидше ні, ніж так)! Ви собі просто не уявляєте яка я хеппі, що все склалось так як склалось, що я наважилась піти на такі кардинальні зміни (а для мене вони такими), що Оксана таки витягла мене з домашньої рутини і допомогла зрозуміти, що при великому бажанні можливо організувати все що завгодно! Тепер я трошки така бізнес леді з сумкою від Кельвін Кляйн :)))). Я щодня (ну, майже щодня,) добираюсь поїздом на роботу – не метро! ПОЇЗДОМ. Ніколи в житті не повірила б, що буду годину добиратись до роботи :). Працюю в Чикаго в крутому офісі на крутого клієнта. Літаю час від часу в Коламбус до вже згаданого клієнта – то як відпустка, а не робота :) ходимо в ресторани (в готелях не дуже наготуєшся), в кіно, на екскурсії...

Але ж вам певно цікаво як то я все поменеджала пра?! Одним словом якщо чогось дуже хотіти (а чим більше я взнавала про ту роботу тим більше її хотіла) можна придумати і організувати все на світі! Першим ділом я для себе зрозуміла і прийняла наступне – Емілі достатньо доросла щоб залишитись з татом, Девіда я не хочу відлучати від грудей і не хочу залишати з незнайомою мені людиною-нянею. От і почали ми з чоловіком вигадувати і продумувати різні варіанти ситуації. Розповідати про всі варіанти я не буду, хоч було їх в нас не мало (як виявилось не буває безвихідних ситуацій, хоч моя мені на початках такою і здавалась :)), а розкажу лиш про той фінальний обраний і найкращий. Отож план, реалізація якого триває досі, такий: до Девіда прилітає бабуся на 4 тижні (дякуємо Роминій мамі за те що так швидко все владнала з роботою і особистими планами), Емілі йде на повний день в садок, я виходжу на роботу, через 4 тижні з Девідом залишається моя подруга, а в лютому на півтора місяці прилітає вже моя мама. З квітня Девід йде в садок. Спитаєте чому я не віддала в садок відразу і навіщо то треба було отакі замути вигадувати? Просто я хочу в конкретний садок – той в котрий ходить Емілі, а там місце буде лише з квітня. Та і мені спокійніше все таки що така малеча буде вдома доглянута, нагодована і вигуляна. Та і в сезон грипу не дуже хочеться віддавати дитину до інших сопливих дітей, бо що ж то буде за робота, якщо я кожен другий тиждень вдома з ним сидітиму?! І бабусь зайвий раз запросили – це ж завжди приємно :). Правда трохи нюансів з нашим планом, бо Віка приходить до нас з своєю донечкою маленькою і Девід дуже ревнує. Прикиньте?! Не Меланка ревнує, бо мама іншою дитиною займається, а мій малий, бо видно відчуває, що Віка до нього прийшла і не хоче ділитись тою увагою ні з ким. Так що часом Віці не просто з тими дітлахами, але вона тримається :). Ще момент з садком – в нас там трохи якісь зміни з менеджментом і вже немає тих з ким я про квітень домовлялась, одним словом все не зрозуміло зараз...

Але роботу в Чикаго ще було реально спланувати, а от що робити з відрядженнями?! Було б просто якби я готова була відлучати Девіда від грудей, бо малий вже на той момент їв добре дорослу їжу. Я вже й не пригадую що ми там планували і що думали, тому розкажу що в результаті вийшло. В перший тиждень відрядження я потягла малого і бабцю з собою в Коламбус. Ми собі жили в готелі близенько від офісу і я навіть в обід приїжджала годувати Девіда. Наступний тиждень я вже полетіла сама, вирішила що тато і бабця протримаються 2 нічки. Так і сталось! Вони супер гарно протримались, а для мене та поїздка була справжньою відпусткою! :) Далі я знов взяла Девіда з бабцею у відрядження. А на четвертий тиждень прихворіла Емілі і я працювала з дому. Отак і пережили ті обов’язкові 4 тижні. Зате скільки всього навчилась я! Вперше сама летіла, брала машину на прокат, драйвала в чужому місті, поселялась в готель, працювала! (мій перший робочий день був саме в Коламбусі :)). Крутий досвід чесно! Тепер чуюся в силі їхати куди завгодно і драйвати де завгодно! Такий досвід цікавий в мене ще колись був, коли довелось теж по роботі самій на Манілу летіти з трьома пересадками через арабські країни :) Було круто!

Отаким було закінчення 2016 року... От чому я цілком закинула всі свої бложні проектики... От чому так давно нічого тут не писала і навіть не знаю коли наступного разу писатиму... Я ще лише вчусь давати раду з роботою, дітьми, чоловіком, готуванням і прибиранням... До чогось вже адаптувалась, а щось так і залишається непоменеджаним. Скоро мама до нас в гості прилетить, весна прийде, відпустку візьмемо... А наразі тішуся щоденними поїздкам в поїзді з чоловіком, і роботою в офісі :)

Пригадую, що я ще вам обіцяла розказати про свої 12 тижнів на проекті WowBody :) та, я барала участь в такому! Це мега крутий проект і я капець яка хеппі була в ньому приймати участь. Але така розповідь вимагає окремого простору для опису, тому спробую якось в іншому пості про все написати. А тут лише скажу, що після народження Девіда (а це було без шести днів рік тому :)) я схудла на 22 кг, навчилась стояти в планці не менше 2-х хвилин і легко ношу S-ку, а часом і XS-ку :) Задоволена собою, своїми досягненнями і зовнішнім виглядом!

Я так багато хочу розказати, але якщо ще хоч абзац напишу, то ви певно втомитесь читати, тому далі будуть окремі пости - про красуню Емілі і її три рочки, про Девіда, його преші кроки і перший День Народження, про початок 2017 і наші плани... Сподіваюсь, що тепер не пропадатиму аж так на довго :)