Jun 21, 2014

Я Мама. Місяць 7-мий.

Для нас з донечкою 7-мий місяць був аж перенасичений різноманітними подіями :) тому доведеться постик трохи структурувати. А почну я з найважливішого і найцікавішого, на мою думку, а саме з різних подій і наших перших подорожей!

Події і подорожі. І найважливіша серед них - це Хрестини! Так-так, ми нарешті похрестили Емілію :) Все було так гарно і урочисто і з друзями! Дуже шкода, що наші батьки, а Емілі дідусі і бабусі не були присутні при цьому... зате ми назнімали купу відео і наробили фоточок, тому всі вже вкурсі як то доця проплакала свої Хрестини :) Коли Емілі трошки в мене заспокоїлась, а тут настав час щоб священник її взяв на руки, то він сказав: "Зараз буде смертельний номер" ))). Взагалі в мене було відчуття, що то я хрестила доцю, а не хресні батьки )) бо майже весь час вона була в мене на руках, обіймала мене міцно за шию і плакала в плече. А я співала їй "Черепаха-аха-аха" ). Взагалі ця піснька, то хіт 7-го місяця (дякую Тоні за те, що розказала мені про неї :)) - ми її співаємо і коли вкладаємось спати і коли вередуємо. А як їдемо в машині і доця ридає в своєму кріселку, то вмить заспокоюється, як я починаю ту черепаху співати :)
Ще в цьому місяці ми вперше ходили на американський дитячий день народження (планую про це написати в окремому постику, бо є про що розказувати). Взагалі доця, то тепер наш пропуск на всі дні народження :) от за кілька тижнів йдемо ще на одненьке.


Каліфорнія! Я прожила на тому світі 29 років і не бачила офіса Гугла і Епла, а доці он тільки пів рочку сповнилося як вона поїхала до Сан-Франциско :) Про те що ми там бачили і як відпочили можна прочитати тут, а ще тут і тут )).


А ще малюк побував на Ніагарі і американсько-українському весіллі. Десь вже через півтора тижні після відпочинку в Каліфорнії, ми полетіли в Buffalo, NY до друзів на весілля. Для нас з Емілі майже все весілля пройшло на парковці поряд з залом - ми там і танцювали і туди ж нам татко канапки з салатами носив ). Я, напевно, ще в минулія статейці згадувала, що доця боїться незнайомих людей, а тепер уявіть, коли таких "незнайомих" 200 штук )) а крім того ще голосна музика, шумний тамада і п'яні веселі гості. От тепер розумієте чому ми танцювали на парковці ). Десь під вечір доця якось трошки освоїлася і не була проти того щоб ми зайшли в зал, хоча на той момент вже і музика якось тихіше стала грати, та і тамада певно за стіл сів і не займав мікрофона. Емілі була наймолодним гостем і просто красунею, тому привертала надзвичайно багато уваги. От які ми були гарні:


А на Ніагарі було мокро )


Фізичний і психологічний розвиток. Емілі навчилася купу всякого нового: вона простягає ручки, коли хоче щоб її взяли або коли я їй руки даю; обіймає мене за шию і міцно тулиться, коли поряд хтось чужий або коли хтось взяв її на руки, а вона до мами хоче :); навчилася прикольно клацати язичком і тішитися з того; повзати ми ще не вміємо, але навчилися так собі підповзати до іграшок - часом як хробачок, піднімаючи попу, але частіше доця хапається за край свого коврика і підтягується ручками (то я так тішуся, як Емілі таку кмітливість проявляє). Ще доця страх як обожнює басейника - раніше вона просто не плакала, а зараз тішиться кожній вправі! Любить пірнати і хляпатися і стрибати в воду і ловити каченят і бавитися м'ячиком! Ще й в нас на території апартаментів відкрили басейн, тому окрім спортивного, відвідуємо ще наш місцевий. Вода, звісно, холодніша, але як тільки доця звикає до неї, то починає точно так само тішитися!
Емілі саменька ще сидіти не вміє і її чуть треба підтримувати, бо хитається зі сторони в сторону ну зовсім як ванька-встанька ).

В нас вже цілих 2 зуба! Перший прорізався 1-го червня, а другий поряд з ним знизу - 7-го ). Якось ті перші зубки пройшли безболісно, малеча хіба тільки трошки капризувала. А для мене було справжнім відкриттям, що вони не рівненькі і гладенькі зверху, а такі гострі і колючі ) і як то з такими зубами дітям живеться?

Прикорм. Нарешті ми дочекалися тих 6-ти місяців про які всі книжки пишуть і після настання яких можна нарешті давати доці щось смачненьке ). Починали ми з сквошика (кабачок). Зараз вже гамаємо моркву, картоплю звичайну і солодку, укропчик. Наступного тижня планую додати броколі і цибульку, а там і решту існуючих овочів ). Тільки от сказати що воно доці подобається я не скажу... От як йогурт на ложці, то доця рота широко відкриває, а як отака овочева кулєбяка, то міцно стискає губки або ще краще - навчилася плюватися ) і тоді кріселко, кухня, доця і мама мусять добряче відмиватися :)


Сон. Емілі почала значно краще спати вдень. Вночі в нас поки нічого не змінилося, і доця прокидається що дві години, а зараз взяла собі ще за моду прокинутися о 6-тій ранку і годину бавитися. То я їй тільки іграшки даю, а сама дрімаю поряд. А от вдень замість спати 4 рази по пів години, як було ще зовсім недавно, Емілі спить 2 рази по півтори :). Звісно не завжди їй виходить отак безпробудно ті спати, тому може прокинутись через 45 хв, а далі я її знову заколисою. Але це ж стільки вільного часу!!! Я почала книжки читати! :) А ще у нас досягнення - вчимо Емілі спати в ліжечку. До сьогодні я думала, що дитяче ліжечко, то була найнепотрібніша наша покупка, на яку ми віддали десь порядку $200. До сьогодні ліжечко було ігровим майданчиком, шафою для одягу, складом іграшок - одним словом усім чим тільки можна, окрім місцем де дитина спить ). Правда її ліжечко стоїть поряд з нашим і я в будь-який момент можу донечку до нас забрати, але як не як то вже перший крок до самостійного спання! І ще малюк собі придумала спати на животі ) і тепер як би я її не поклала, вона перевертається і виглядає воно десь отак:


А ще ми рюкзачка полюбили :) і тепер я можу йти куди хочу, а доця собі сидить і вертить головою і все роздивляється, та ще й засинати в ньому навчилася :)

Я отакі постики про досягнення Емілі пишу більше для себе, ніж для читачів, а то такі усілякі дрібнички з яких складається наше життя швидко забуваються... а так хочеться їх усіх запам'ятати! От я собі все записую, а потім по кілька разів перечитую, щоб згадати як воно було :)

Jun 17, 2014

California. Muir Woods. Ocean. Monterey.

І нарешті завершальний постик про нашу першу подорож до Каліфорнії ). Тут розповім про Muir Woods - класнючий парк з величезними секвойями! А також про Монтерей і поїздку вздовж океану. 

Muir Woods однозначно рекомендую усім, хто любить природу! Я тут шалено скучила за дикою природою, горами, лісами і нашими Карпатами ) тому мені дуже-дуже сподобалося гуляти по Muir парку ). Вперше в житті бачила такі величезні височезні і старезні дерева!







Там є купа доріжок (бачили їх тільки на карті), тому гуляти можна цілий день. Ми там були лише кілька годин, бо наш маленький провідничок врешті решт заснув і довелося скористатися цим щоб їхати далі в далеку дорогу на Монтерей (не пригадую чи розказувала, але наша доця терпіти не може сидіти в кріселку для машини, тому в нас частенько істерики при переїздах )) от ми і намагаємося їздити, коли малюк спанькає).

Дорога до Монтерею мене абсолютно не вразила, хоча саме тоді я і побачила його вперше - справжнісінький океан! Друзі розповідали, що там дуже-дуже гарно і, власне, тою дорогою від СФ до Монтерею обов'язково вартує проїхатись. Насправді, хоч і по карті здається, що весь час будеш їхати вздовж океану, воно не так, точніше не зовсім так. Ти дійсно їдеш по береговій лінії, тільки для твого взору океан закритий всякими там кущами і парканами. І тільки час від часу машина виїжджає на відкриті місцевості з яких видно пляжі. Так, ти можеш собі припаркуватися і піти на ті пляжі, є і платні і безкоштовні і трошки скалисті, але не можу сказати, щоб хоча б один з них мене вразив настільки щоб там зупинитися. А от куди точно вартує поїхати, так це 17 миль за Монтереєм. Такий собі заповідничок 17 Miles Drive. Отам краса! Все як на картинках в гугл :) І скали і білюсінький дрібненький пісочок і синій-синій океан! За таке видовище не шкода заплатити $10 )).





Про сам Монтерей розкажу мало, точніше майже нічого. Кажуть, там є гарний міст, на який варто поїхати, а ще дуже розхвалюють тамтешній акваріум. Але нам не довелося побувати ні там ні там за браком часу. Наступного разу, при нагоді, точно туди заскочимо ).

Отакий собі вийшов гайд в 3-х статтях про нашу першу і, дуже сподіваюсь, що не останню, поїздку в Каліфорнію :) Там ще стільки всього є подивитися...

Jun 10, 2014

California. Silicon Valley.

Про Сан-Франциско я вже розповіла отут, а тепер настав час Силікоової Долини. І як то можна не відвідати її, будучи так близенько (особливо якщо ти айтішник)?! ). Одним словом, ми там побували і дуже хеппі з того - навіть захотілося там попрацювати не так для професійного досвіду чи гарного резюме, як для життєвого цікавого експіріансу ). Отож, якщо їдете зі сторони СФ, то зручно починати тур Силіконовою Долиною з кемпусу яблучної компанії - Apple Campus :). Потім Google Campus і Stanford University. Ще ми здалеку бачили офіс компанії Oracle і Hangar One, але до них не під'їжджали. До-речі, Oracle офіси гарно дуже виглядають (рекомендую в гуглі подивитися)). До Facebook не доїхали, хоча він там зовсім поряд (але балакали зі знайомим, котрий казав, що там все гарне всередині і щоб то побачити, треба щоб хтось провів). Отож, на карті такий маршрут виглядає десь отак:



Тепер про кожен кемпус попорядку. Apple Campus - тут немає на що дивитися ) Ми трошка фанати їхньої техніки, тому як то кажуть "для галочки" мусили туди заїхати. Пробули там хвилин певно 10-15 і то тільки тому, що фоткалися біля всіх яблучок, котрі знаходили по дорозі :). Офіси дійсно розташовані поколу (вулиця називається Infinite Loop). Такі собі строгі скляні будівлі з кольоровими яблучками на вказівниках:


Оце Infinite Loop 1 - головний вхід першого офісу!


Не знаю чи вдастся вам розгледіти це на фото зверху, але оті гарнющі дерева далеко на фоні ростуть прямо в офісі :)


Навідміну від Apple Campus, в Google ми провели 3 години :). Отам ляпота! І тобі велосипеди і байки для конференцій і стільчики для відпочинку, альтанки, фонтаньки і навіть город з клубнікою :). Купа вражень! Отам я б попрацювала рік-другий ;). Гуляти можна зранку до ночі! А чого тільки вартують прикольні фігурки солодощів біля входу в Android офіс (ви напевно знаєте, що кожна версія андроїда бере свою назву з популярних американських солодощів)!


Всередину, нажаль, ми не потрапили - треба також мати знайомого щоб провів. Кажуть там класна кафешка ).


На байках туристам кататися заборонено, але ми це взнали вже після того як Рома намотав кілька кругів :) Нам повезло, а от до інших, таких як ми, виходили секюріті і просили пред'явити бейджик працівника компанії ). 


Отакі вони офіси гугла ).





А це славнозвісний байк для конференцій. Семеро сидять і крутять педалі, один керує (скрам мастер напевно :)). На ньому так і написано - Conference Byke. Цікаво чи часто працівники компанії його використовують, але ідея бомбезна! 



А ось і фігурки про які я вище згадувала! Весело, мабуть, працівникам Android офісу на роботу зранку ходити - мені б так точно таке видовище кожного дня настрій піднімало!




Наступний на черзі Stanford. Правду кажучи, я б там з задоволенням провела студенські часи! Ми як туди  попали, то подумали, що першочергово це був не університет, а монастир, який вже потім став відомим на весь світ навчальним закладом. Але, то ми собі так придумали, а коли почитали, то виявилося що його спеціально будували під навчальний заклад. До-речі, історія становлення Стенфорда дуже цікава, раджу всім почитати!









Ну і скажіть, що вам би не хотілося тут повчитись?!! До-речі, політика плати за навчання в такому університеті дуже цікава. Я завжди думала, що це фіксована сума, яка залежить від популярності того чи іншого факультету. А виявляється, що все залежить від доходу батьків. Чим більший дохід сім'ї, тим більше буде коштувати навчання для дитини. Відповідно, діти не з багатих сімей теж мають цілком реальну можливість там навчатися.

Нагадую, що тепер ще треба обов'язково глянути на фотки офісу Oracle (знайшла їх отут) і Facebook - може вам і туди захочеться заїхати! :)

Jun 2, 2014

California. San Francisco.

Отож, що ж собою являє Сан-Франциско?! Якщо коротко, то звучатиме десь отак: оманливе сонце, море людей, великі перепади висот, понатикувані кольорові домики і знаменитий Golden Gate Bridge! А тепер все попорядку... В цьому постику, правда, розкажу тільки про СФ (Сан-Франциско) і наші враження від нього, а вже в інших і про силіконуву долину, Монтерей і океаньку.

Оманливе сонце. В СФ температура повітря рідко сягає більше 25 градусів за Цельсієм, а в кінці травня, коли ми там відпочивали, взагалі вище 19-ти не піднімалась. Хоча кругом дуже-дуже сонячно і коли сидиш десь в приміщенні чи машині, то здається, що на вулиці жара. Насправді, ми особливо з светриків і не вилазили - сильний вітер з затоки робить свою справу (місцями мені здавалося, що вітер сильніший ніж в Чикаго). Пригадую, колись фразу таку прочитала (не знаю хто автор, але мені запам'яталася), звучить приблизно так: "Найхолодніша зима, яку я коли-небудь відчував, це літо в Сан-Франциско" :).


А взагалі, то саме перше враження від міста було отаке:


То ми відразу з аеропорту вирішили подивитися на СФ згори. Тільки от поки ми доїхали до тої гори, то набігла така хмара, що ми нічого не побачили і довелося потім їхати туди ще разок ). От що ми побачили вдруге побувавши на Twin Peaks:



Море людей. Чесно кажучи перше враження від цього міста було негативним, принаймні у мене. Таку кількість людей я бачила хіба у Венеції! Звісно, що більшість з них туристи і зустрічаються вони у великих кількостях саме в місцевих етрекшинах. Певно, якби була без доці, то по іншому відреагувала б на такий балаган. Ще друзі розповідали, що в Каліфорнії ну і в Сан-Франциско зокрема багато бомжів. Щиро вірю що воно так, враховуючи тутешній клімат, але ми за весь час бачили лише 2-х )) і то доволі цивілізованих. Окрім людей, в СФ є ще моднячий пірс (Pier 39) на якому тусуються морські котики :) Їх там теж сила-силенна (загаряють собі і уукають), як і людей, які приходять на них подивитися!



І все це можна побачити на рибацькій пристані (Fisherman's Wharf) - одне з популярних туристичних місць СФ. Тут купа ресторанчиків і, напевно, смачної рибної їжі (ми не пробували).

Великі перепади висот. Йдеться про саме місто і його вулиці. Горб на горбі! Спочатку їдеш вверх під кутом не менше 45 градусів, потім спускаєшся вниз десь під таким самим кутом! Причому на самому підйомі обов'язково знак стоп або світлофор ). На автоматичній коробці і то не просто їздити, а я собі уявляю, що було б на механіці! До-речі полоси на дорогах вужчі ніж зазвичай, та і вулиці самі по собі вузенькі. Взагалі в мене склалося враження, що там просто немає місця! Ні для машин, ні для людей, ні для будинків... В таких кліматичних умовах всі хочуть жити! Тільки не кожен може собі дозволити таке дороге життя... Повертаючись до перепадів висот хотілося б ще додати, що людям, котрі там пішки ходять, не потрібен спортзал! Ми так разок пройшлися вверх з візком і доцею, а потім вниз і на тому гуляння без машини закінчилося )).


Понатикувані кольорові домики. Люди в місті живуть просто один на одному (звісно, я говорю про Сан-Франциско, а не про села кругом нього - в них може і все гарно з бек і фронт ярдами). В ряд вишикувались один за одним маленькі дво-поверхові будиночки і то все на тих горбатих вулицях ). Вікно виходить прямо у вікно сусіда. І як то так жити? І тим не менше багато хто мріє про те, щоб переселитися в Каліфорнію, насолоджуватися оманливим сонечком і забути про зиму... Я особисто люблю усі пори року і дуже б сумувала за снігом взимку чи дощиком весною...


Знаменитий Golden Gate Bridge. І як не згадати про символ Сан-Франциско?! Кльовий червоний міст! Ми його фоткали знизу і зверху і певно з усіх доступних боків. Навіть кілька разів проїжджали по ньому туди сюди (до-речі в'їзд в Сан-Франциско по голден гейту коштує грошей! а саме 7 долярів, які платити треба онлайн перед в'їздом - короче ми цього не знали так як і більшість туристів, я думаю :), тому як зберетеся туди їхати, то тепер знатимете!). Так, він червоний і зовсім не золотий, а називається так, тому що під ним золота затока ).



Десь на третій день я звикла до міста і до його вулиць і мені навіть почало воно чимось імпонувати, хоча не впевнена, що хотіла б там жити - як на мене, то це не місто для дитини. А от у відпустку туди ганяти собі час від часу дуже навіть класно було б :)

З особливостей, які мені запам'яталися:
  1. Полоси на дорогах вужчі, ніж в інших містах.
  2. Клімат міста кардинально інший! Достатньо від'їхати від нього 15 хв. і температура виростає на 10+ градусів! Поїхали ми в силіконуву долину і там відігрілися :)
  3. На хайвеях четверта полоса призначена для car pooling, тобто для машин з 2+ пасажирами. Якщо будеш сам їхати в тій полосі, то заплатиш 271 долар штрафу (не впевнена в цифрі, але здається, що саме стільки було на вивісці)
  4. На вулицях дуже багато азіатів, а от чорних і індусів порівняно мало (хоча враховуючи як там розвинена IT сфера, я думаю, що індусів таки мало б бути багацько)
  5. По місту ходять трамваї звичайні і трамвайчики туристичні (cable car), а також автобуси і тролейбуси. Прямо як до Львова попали :). Хотілося прокататися на тому туристичному трамвайчику, але з нього люди торчали, коли він їхав, то ми якось з Емілі не наважилися туди впихатися :)

Ще в місті є прикольна вулиця називається Lombard street - вона така закручена і зелена-зелена і дуже кьово виглядає на фотках які видає гугл )) А от нам було не до неї після того як ми з візочками і дітьми (подорожували з друзями, в яких малечі також пів рочку як і нашій) пхалися під величезну горку щоб дійти до Ломбард Стріт, а потім зрозуміли що пора по ній спускатися вниз, а тротуарів немає, лише сходи :) з горем поплам спустилися вниз, піднімаємо голову щоб вулицю зацінити, а там тіко дахи машин видно і купа кущів ). Подивіться в гуглі як вона гарно виглядає, а от що побачили ми:


Ну правда якщо трошки дальше від неї відійти, то можна побачити чуть більше зігзагів:


Ще ми бачили великого краба


І Алькатрас! Якось не личило з дітьми в тюрму йти, але здалеку ми на неї подивилися і навіть сфоткалися на її фоні :)



А ще багато тішилися новим враженням!