Я Мама. Місяць 7-мий.

Для нас з донечкою 7-мий місяць був аж перенасичений різноманітними подіями :) тому доведеться постик трохи структурувати. А почну я з найважливішого і найцікавішого, на мою думку, а саме з різних подій і наших перших подорожей!

Події і подорожі. І найважливіша серед них - це Хрестини! Так-так, ми нарешті похрестили Емілію :) Все було так гарно і урочисто і з друзями! Дуже шкода, що наші батьки, а Емілі дідусі і бабусі не були присутні при цьому... зате ми назнімали купу відео і наробили фоточок, тому всі вже вкурсі як то доця проплакала свої Хрестини :) Коли Емілі трошки в мене заспокоїлась, а тут настав час щоб священник її взяв на руки, то він сказав: "Зараз буде смертельний номер" ))). Взагалі в мене було відчуття, що то я хрестила доцю, а не хресні батьки )) бо майже весь час вона була в мене на руках, обіймала мене міцно за шию і плакала в плече. А я співала їй "Черепаха-аха-аха" ). Взагалі ця піснька, то хіт 7-го місяця (дякую Тоні за те, що розказала мені про неї :)) - ми її співаємо і коли вкладаємось спати і коли вередуємо. А як їдемо в машині і доця ридає в своєму кріселку, то вмить заспокоюється, як я починаю ту черепаху співати :)

Ще в цьому місяці ми вперше ходили на американський дитячий день народження (планую про це написати в окремому постику, бо є про що розказувати). Взагалі доця, то тепер наш пропуск на всі дні народження :) от за кілька тижнів йдемо ще на одненьке.

Каліфорнія! Я прожила на тому світі 29 років і не бачила офіса Гугла і Епла, а доці он тільки пів рочку сповнилося як вона поїхала до Сан-Франциско :) Про те що ми там бачили і як відпочили можна прочитати тут, а ще тут і тут )).

А ще малюк побував на Ніагарі і американсько-українському весіллі. Десь вже через півтора тижні після відпочинку в Каліфорнії, ми полетіли в Buffalo, NY до друзів на весілля. Для нас з Емілі майже все весілля пройшло на парковці поряд з залом - ми там і танцювали і туди ж нам татко канапки з салатами носив ). Я, напевно, ще в минулія статейці згадувала, що доця боїться незнайомих людей, а тепер уявіть, коли таких "незнайомих" 200 штук )) а крім того ще голосна музика, шумний тамада і п'яні веселі гості. От тепер розумієте чому ми танцювали на парковці ). Десь під вечір доця якось трошки освоїлася і не була проти того щоб ми зайшли в зал, хоча на той момент вже і музика якось тихіше стала грати, та і тамада певно за стіл сів і не займав мікрофона. Емілі була наймолодним гостем і просто красунею, тому привертала надзвичайно багато уваги. От які ми були гарні:

А на Ніагарі було мокро )

Фізичний і психологічний розвиток. Емілі навчилася купу всякого нового: вона простягає ручки, коли хоче щоб її взяли або коли я їй руки даю; обіймає мене за шию і міцно тулиться, коли поряд хтось чужий або коли хтось взяв її на руки, а вона до мами хоче :); навчилася прикольно клацати язичком і тішитися з того; повзати ми ще не вміємо, але навчилися так собі підповзати до іграшок - часом як хробачок, піднімаючи попу, але частіше доця хапається за край свого коврика і підтягується ручками (то я так тішуся, як Емілі таку кмітливість проявляє). Ще доця страх як обожнює басейника - раніше вона просто не плакала, а зараз тішиться кожній вправі! Любить пірнати і хляпатися і стрибати в воду і ловити каченят і бавитися м'ячиком! Ще й в нас на території апартаментів відкрили басейн, тому окрім спортивного, відвідуємо ще наш місцевий. Вода, звісно, холодніша, але як тільки доця звикає до неї, то починає точно так само тішитися!

Емілі саменька ще сидіти не вміє і її чуть треба підтримувати, бо хитається зі сторони в сторону ну зовсім як ванька-встанька ).

В нас вже цілих 2 зуба! Перший прорізався 1-го червня, а другий поряд з ним знизу - 7-го ). Якось ті перші зубки пройшли безболісно, малеча хіба тільки трошки капризувала. А для мене було справжнім відкриттям, що вони не рівненькі і гладенькі зверху, а такі гострі і колючі ) і як то з такими зубами дітям живеться?

Прикорм. Нарешті ми дочекалися тих 6-ти місяців про які всі книжки пишуть і після настання яких можна нарешті давати доці щось смачненьке ). Починали ми з сквошика (кабачок). Зараз вже гамаємо моркву, картоплю звичайну і солодку, укропчик. Наступного тижня планую додати броколі і цибульку, а там і решту існуючих овочів ). Тільки от сказати що воно доці подобається я не скажу... От як йогурт на ложці, то доця рота широко відкриває, а як отака овочева кулєбяка, то міцно стискає губки або ще краще - навчилася плюватися ) і тоді кріселко, кухня, доця і мама мусять добряче відмиватися :)

Сон. Емілі почала значно краще спати вдень. Вночі в нас поки нічого не змінилося, і доця прокидається що дві години, а зараз взяла собі ще за моду прокинутися о 6-тій ранку і годину бавитися. То я їй тільки іграшки даю, а сама дрімаю поряд. А от вдень замість спати 4 рази по пів години, як було ще зовсім недавно, Емілі спить 2 рази по півтори :). Звісно не завжди їй виходить отак безпробудно ті спати, тому може прокинутись через 45 хв, а далі я її знову заколисою. Але це ж стільки вільного часу!!! Я почала книжки читати! :) А ще у нас досягнення - вчимо Емілі спати в ліжечку. До сьогодні я думала, що дитяче ліжечко, то була найнепотрібніша наша покупка, на яку ми віддали десь порядку $200. До сьогодні ліжечко було ігровим майданчиком, шафою для одягу, складом іграшок - одним словом усім чим тільки можна, окрім місцем де дитина спить ). Правда її ліжечко стоїть поряд з нашим і я в будь-який момент можу донечку до нас забрати, але як не як то вже перший крок до самостійного спання! І ще малюк собі придумала спати на животі ) і тепер як би я її не поклала, вона перевертається і виглядає воно десь отак:

А ще ми рюкзачка полюбили :) і тепер я можу йти куди хочу, а доця собі сидить і вертить головою і все роздивляється, та ще й засинати в ньому навчилася :)

Я отакі постики про досягнення Емілі пишу більше для себе, ніж для читачів, а то такі усілякі дрібнички з яких складається наше життя швидко забуваються... а так хочеться їх усіх запам'ятати! От я собі все записую, а потім по кілька разів перечитую, щоб згадати як воно було :)