Я Мама. Місяць 8-мий.

Доцька повзає! :) Це основна подія місяця ) тому з неї і почну. Так смішно - спочатку починала як солдат - лежачи, просуваючись вперед руками. А потім навчилася на колінка вставати, пружинити і нарешті переставляти ніжки і ручки! Тепер постійно приповзає до мене на кухню, а ще тягає всі кабелі, лізе до розеток, на балкон, до брудних коліс візка і ще в купу таких місць, куди лізти не треба :). Тому якщо хтось думає, що коли дитинка починає повзати, стає легше, той помиляється :). Звісно, стає веселіше, прикольніше, цікавіше, але зовсім не легше. Раніше можна було то чудо десь покласти, піти і знати, що коли повернешся воно там і лежатиме ). А тепер поклав, а через 10 секунд доця в протилежному куті кімнати гризе модем ). Отож десь в свої 7 з копійками місяці ми поповзли, а майже у 8 (15-16 липня) навчилися сідати (правда поки на ніжки) і з такого положення вставати. Ну і як наслідок таких досягнень ми добряче навчилися падати і набивати шишки :)

Дуже цікаво спостерігати як Емілі постійно чогось нового вчиться і повторює за батьками. Наприклад, доця навчилася гортати сторінки книжок і то тепер наша улюблена забавка. Та і не тільки книжок, а взагалі будь-що відкривати-закривати. А ще вкладати одні предмети в інші. Звісно, це не стосується абсолютно усіх предметів (тобто загального уявлення про те, що одна річ менша і може поміститися у щось більше, я думаю, доця ще немає), але, наприклад, кульки вкладати в ямки (має таку іграшку-сортер) ми вже вміємо :).

Маємо цілих 4 зуба! За цей місяць вилізло два верхніх і ми тепер справжні зайці! От вам і фото, де ми зубастіки плаваємо в басейні

А ще мені дуже подобається як Емілі щось собі там лепече і попадає "в тему" ). Наприклад, притаєш її чи вона буде їсти, а доця у відповідь: "нє". Або приходить тато додому, я питаю: "хто прийшов?", а доця: "дядя" :).

А взагалі, то 8-мий місяць мені дуже-дуже асоціюється з гостюванням моєї Наталі. Доцька так тішилася своїй тітці! так бавилася з нею гарно! А я мала файну няньку для Емілі, а зараз сумуємо і скучаємо, бо вже від нас на Україну полетіла. Емілі навіть допомагала Наталі пакуватися, а заодно і речі її приміряла :)

 

А ще я раніше ніколи не постала фото нашого дитячого куточка, а він вже ого як розрісся. От сьогодні нарешті дістали і розпакували манеж. Тепер можна буде хоч на трошки доцю на одному місці залишити )

Дивлюсь на той куточок і розумію, що стіни пустуваті ) тре фотки почепити якось акуратно, а то кожна дірка в стіні апартаментів буде нам $25 доларів коштувати ).

І на завершення розкажу, що доця вже 3 тижні як на педагогічному прикормі ). Починала я як всі мами - блендерити пюрешки, тільки от їла це доця аж раптом кілька тижнів і то не скажу що з захопленням - паро ложечок, а далі відверталася. А там і зовсім їсти перестала. То ми вирішили спробувати педприкорм. Не скажу, що доця прямо почала все гамати з моєї тарілки, але ж ціллю педприкорму не є нагодувати, а тільки познайомити з різними продуктами. Зараз часом хочемо щось пробувати, часом ні. Тут важливо не так дитину навчити, а самій усвідомити і зрозуміти основну суть такого прикорму, бо помічаю за собою, що все одно проскакує "ну ще ложечку", "ну згамай, воно ж таке добре" і в такому дусі ).

І ще фоточки з татком на додачу )