Океан В Конце Дороги. Нил Гейман.

Я навіть не знаю чому взялась читати саме цю книгу. Автор для мене цілком новий, жодного разу ніде про нього не чула... От якось книжка вибралась сама собою і я не жалію ). Така собі казка чи то для дітей чи то для дорослих... Місцями і справді страшна і моторошна, місцями якась надто дитяча і кумедна (принаймні так мені здалось). Але однозначно захоплива і цікава! Дивуєшся тільки як можна таке навигадувати? Ну правда, як можна вигадати такі дивні створіння з лахміття, які вміють давати людям те що їм потрібно... або кошенят, які на полі ростуть... або мільйон інших до деталей продуманих речей?! Мабуть на те вони і справжні письменники, що вміють отаке написати ).

Автор мені трохи Стівена Кінга нагадав з його часом теж дивними книжковими створіннями, які ніяк не піддаються поясненню, і навіть в кінці книги все одно не до кінця зрозуміло, що насправді сталося і чим все закінчилось. В "Океані", незважаючи на те, що все більш менш зрозуміло закінчується, автор все одно залишає кілька деталей, які кожен може собі додумати по різному. Роман, міф, фентезі, казка, фантастика... читачі-любителі усіх цих жанрів знайдуть їх відбиток в "Океані". 

Історія самотнього хлопчика з сумнівно щасливої родини, який знаходить щоденну радість лише в книжках і своєму маленькому чорному кошеняті, якого потім доля в нього забирає на якийсь час... і дівчинки, яка знає все на світі в буквальному і переносному значенні... і паралельних світів, у кожному з яких живуть "свої монстри", яким вдається потрапити до світу того ж хлопчика і дівчинки... Зворушливий, навіть якийсь трагічний я б сказала, кінець книги додає їй особливого шарму ). Ну знаєте як то буває - якщо звичайний повсякденний фільм чи книга мають очікуваний банальний хеппі енд, то після перегляду чи прочитання, залишається нотка розчарування, типу "і так з самого початку було зрозуміло чим все закінчиться". А от якщо тому ж фільму чи книзі надати зовсім не банального сумного, трагічного чи насправді жахливого завершення - то вже зовсім інша розмова і зовсім інші відчуття і враження і емоції від перегляду чи прочитання. Принаймні якось так у мене часто трапляється ). Тільки не подумайте, що я "Океан" відношу до ряду "звичайних повсякденних" книг, зовсім ні. Навпаки, це дуже особлива книга, як на мене з дуже особливим завершенням ).

Хотілося б і далі розповідати про цікаві події у книзі і моє сприйняття, бачення і додумування тих чи інших речей, але тоді вам точно буде не цікаво читати самим ). Тому на цьому мій постик оголошується офіційно завершеним, а я, певно, "йду в інтернети" за наступною книгою Ніла Геймана і новими враженнями!