Тиждень 9 & Несподіваний Пакунок

Трохи затягнула я з виходом цього посту, але маю на те вагому причину - я вирішила, що фото не достатньо розповідають про те як ми проводимо наші тижні, тому час від часу додаватиму відео. А так як на цей тиждень припало цілих три відео... одним словом ось вам і причина трошки запізнілого звіту =).

В Емілі з'явилося нове улюблене місце, де ми тепер щоразу після гуляння бавимося чуть не довше ніж гуляємо - хол наших апартаментів. Так-так, ми там можемо і з пів години пропадати поки доця не облазить усі вікна, камін, "перевірить" пошту і посилки, повилазить кілька разів на дивани (а там і таке є) і не надивиться на себе у величезні дзеркала. А потім, як вже досить з неї того всього, йде поважно до ліфта і мене з собою кличе ).

А ще ми на тому тижні нарешті потрапили до нашої перукарші білоруски, до котрої їздимо відколи в штатах поселилися (я вам ще колись раніше про її собаку Васю розповідала). Доця спочатку з рук моїх не злазила, бо для неї було все нове, а коли освоїлася, то швидко знайшла собі заняття - ВІДЕО.

Викладала і перекладала вона ті лаки по 100 разів, потім, коли набридло - почала їх просто викидати на підлогу =) Песик тим часом тихенько собі сидів в кутку і навіть не висовувався, тільки з під лоба поглядав на Емілі не дуже розуміючи хто то такий маленький прийшов і порядки тут наводить?! Він аж бідолашний забув, що треба гроші в клієнтів просити ).

А далі цікавіше... Десь в обід чую стук в двері і крик "Fedex! Fedex!" - всі служби доставки чомусь завжди викрикують назву своєї контори відразу після того як у двері постукають, може люди просто двері часто не відкривають, а тут ясно що треба відкрити, бо посилка прийшла. Одним словом відкриваю я двері, а на порозі стоїть чувак, вручає мені пакунок і каже, що він йому весь день грав, поки він його мені довіз =) Закриваю двері, дивлюсь на той пакунок, а він раптом починає отаке видавати - ВІДЕО =). Мені навіть страшно було його спершу відкривати )). Але зібралася з силами і заглянула всередину. А там он що виявилося:

Трошки запізнілий подаруночок Емілі на День Народження! Дякуємо Христинці і Вірусі! Доця першим ділом взялася на кнопочки натискати, а я до ведмедя ). До речі, ведмедика цього звати Діанка, в неї є сертифікат про народження з її описом і датою - так що буде тепер ще одне сімейне свято ).

Десь під кінець тижня в нас трошки зійшли сніги, почало припікати сонечко і ми гонорово вирішили піти гуляти з Емілі трохи дальше нашого подвір'я. Тільки помилка наша була у тому, що вирішили ми піти гуляти пішки, а не доїхати до місця призначення на машині... А ось що зтого вийшло:

Підійшли ми до першого переходу, а там світлофор геть засипаний кучогурою снігу. Запитаєте ви - навіщо мені той світлофор здався - так я на ньому кнопочку маю натиснути, щоб він знав, що з'явився пішохід і йому треба засвітити для нього "зелене" світло (насправді воно не зелене а біле - така собі біла рука, котра каже, що тепер можна переходити). А якщо не натисну, то ніякої руки не з'явиться і доведеться хіба перебігати між машинами. Але ж ми карапкалися з Емілі до тієї кнопки... Весело було напено тим, хто мав нагоду на це зі сторони дивитися, - в нас тут люди пішки взагалі не ходять і тротуари навіть не всюди є, а тут якась мамаша та ще й з дитиною лізе по кучугурах до світлофора щоб перейти дорогу - та американці такого зроду ще не бачили )). Зате ми до кнопочки добралися і дорогу успішно перейшли!

Давненько ми собі не ходили до нашого улюбленого книжкового! А цього разу досхочу в ньому набавилися і налазилися. Недочекаюся, коли малюк трошки підросте і тоді не тільки вона буде читати те що хоче, а я бігати слідом, а ще і я зможу сісти поряд і читати щось своє ). Отут можна ВІДЕО подивитися, як малюк бавиться в магазині, але воно в мене якесь довге і може навіть нудне вийшло, тому воно більше для наших бабусь, котрі мені постійно кажуть, що відео на 15 секунд дуже коротке =)

На вихідних чекали друзів з Жужою в гості (вони обіцяли кота з собою привезти щоб ми познайомилися), але так і не приїхали, тому ми поїхали в Ikea і доці чомусь дуже не сподобалося мега класне крісло , яке дуже навіть до вподоби нашому таткові.

В Ikea ми так і не знайшли якихось гарних книжкових поличок, за якими, власне, і їздили, тому замовили по інтернету ту, котра нам припала до душі і вже в неділю її забрали і навіть склали!

Тепер не тільки в доці є місце для її книжок, а і у нас з Ромою - для наших! =)