Девіду 5-ть!

Якимось найособливішим днем цього місяця мені видалась п'ятниця 24-го червня. По-перше, в цей день в Девіда прорізався перший зуб :). Якось я не очікувала, що то буде так рано і так несподівано - ще вчора гриз мого пальця і не кусався, а сьогодні вже кусається і то боляче (ну ви самі знаєте які ті зуби гострі). По-друге, в цей день ми вперше ходили всі разом (тобто я з дітьми) зустрічати татка з роботи, тобто з поїзда, і вперше Девід так довго мені просидів в рюкзаку та ще й в ньому заснув! Так, ми вже пересіли до рюкзака і тепер носимось в ньому, принаймні пробуємо. Емілі я туди пересадила десь з 6-ти місяців, а Девіда вирішила раніше, бо він вже більший, ніж була Емілі в свої 6-ть :). По-третє, в цей день малий Девід вже так впевнено почав стояти на колінках і на ручках - десь, певно, хвилини дві отак без перестанку хитаючись може простояти і, навіть, пробує совгати тими колінами туди-сюди, тільки ще не розуміє що з руками треба зробити щоб поповзти, а може йому ще важко таке робити. Якби там не було, а малюк вже дуже хоче руху :) От якоюсь такою особливою для нас видалась минула п'ятниця...

А загалом місяць був цікавим - Девід навчився хапатись за свої ноги і навіть кілька разів в нього виходило тягнути їх до рота; почав цікавитись тим що ми всі робимо за столом (тобто їмо) і почав вимагати щоб його теж за стіл брали з собою, тому, певно, скоро буду йому вже стільчика для годування діставати. Хоче сидіти або стояти або повзати, але ніяк не лежати - треба точно діставати стільчика і ще стрибунці Емілі (ну такі, знаєте? щоб підвішувати, садити туди бейбіка і він собі ногами від землі відштовхується і стрибає - Емілі подобалось). Як і сестричка любить щоб його тримали на руках, а він буде підстрибувати і відштовхуватись від будь-чого до чого ноги дістануть. Так, пішла я в кладовку за стрибунцями і стільчиком :)

Все інше залишається стабільним - сон, незважаючи на зуби, - стабільний; гамання, незважаючи на ті ж зуби, - стабільне. Часом буває капризний, часом хоче більше уваги, часом дуже, навіть, самостійний, часом добре їде в машині і бавиться або спить, часом плаче... Все стабільно :) всі ж вони ті діти такі "стабільні", ну хіба нє? :)

А ось наше з Девідом селфі :) В нас тут басейни повідкривались, то ми собі стараємось ходити, по-можливості, бо обоє моїх дітей дууууже люблять воду!

А ще мені малий став більше схожий на татка, та і взагалі посерйознішав - менше посміхається, більше хмурить брови - геть як татко :)