Вагітність #1 vs Вагітність #2

Розкажу вам трішки про свої вагітності - мої настрої, переживання і таке всяке різне. А були вони обидві дуже схожі і разом з тим дуже різні :) Спочатку про відмінності. От як все було:

Вагітність #1: Хвилюєшся мало не щодня чи все добре

Вагітність #2: З важкістю пригадуєш на якому ти терміні :)

Десь так воно і було - без перебільшення. Пригадую, коли ходила вагітною з Емілі, то щодня переживала і думала чи все гаразд, з нетерпінням чекала і рахувала дні до наступного візиту до лікаря, а коли вже малюк почав рухатись в животику, то переживати ще більше (парадокс отакий), якщо раптом не було 6 рухів щогодини - як книжка пише :). З малюком #2 все геть по-іншому - мало того що я не завжди пригадувала на якому я тижні вагітності і коли в мене наступний візит до лікаря, так я ще й часом взагалі забувала що вагітна, коли можна було собі щось випити на святкуванні чи треба було носити щось важке :) Хоч вийнятком таки був перший триместр, коли хоч не хоч, але трошки таки хвилюєшся чи все ок...

Вагітність #1: В курсі всіх аналізів і протікання вагітності

Вагітність #2: Дивуєшся кожного разу, коли лікар каже якісь мудрі слова на прийомі

Протягом першої вагітності я читала все! І те як протікає вагітність і що відбувається з дитинкою і мамою на кожному тижні. Про те які аналізи мене чекають, що перевірятимуть і навіщо вони здались. Я ходила до лікаря з величезним блокнотом і купою запитань, які ретельно готувались і переглядались мало не щодня :). Лікар з мене сміявся і казав, що йому дуже подобається мій блокнот і моя підготовка до візиту ))). Натомість під час всієї другої вагітності я, мабуть, за усі 9 місяців задала десь 5 запитань і то доволі банальних, в стилі - а чи правда, що другі роди відбуваються швидше і раніше терміну :). А ще я пригадую, що уявлення не мала що і на якому терміні будуть перевіряти, які аналізи треба здавати і кожного разу дивувалась, коли мені дзвонила медсестра і казала, що такий-то аналіз в межах норми і все ок. Позабувала купа розумних словечок, які так ретельно перекладала і вчилась вимовляти під час першої вагітності, тому часто, коли лікар щось розумне розповідав, я кивала і робила вигляд, що розумію про що він :)

Вагітність #1: Наївно сподіваєшся влізти у свої існуючі футболки

Вагітність #2: Накупила купу зручного мамського одягу для пузіка

Тут якраз вийшло все навпаки, бо, як правило, вперше-мамусі хочуть гарно виглядати під час вагітності, а не бути колобками-пінгвіньками чи то вдома чи на роботі чи просто на вулиці :). Воно ніби природньо, але чомусь в мене виявилось все геть навпаки - я свято вірила, що навіть на 9-му місяці поміщусь у свої довгі домашні футболки, що осінь буде теплою і мені не треба буде жодної куртки - зможу ходити і в своїй, тільки не запинатиму її і т.д. В результаті отримала таке - розтягнула всі свої светри-футболки-кофти, більшість з яких довелось віддати після пологів (і, до речі, пуза вони так і не закривали), а на вулицю останні кілька тижнів виходила гуляти в чоловіковій зимовій куртці :). Натомість зараз мені щось дуже захотілось гарно виглядати, комфортно почуватись і зручно одягатись. Тому я взяла трохи грошей і за один день накупила собі багато зручного, довгого, мамського, а головне теплого одягу! А ще дуже-дуже хочу подякувати своїм рідненьким мамі і сестричці за крутезну і мега зручну зимову мамську курточку з місцинкою під пузо, а також за новорічне гарнюще платтячко! Тут такого нарядного точно не знайти!

Вагітність #1: Дві великі сумки в роддом спаковані завчасно ще наприкінці 2-го триместру

Вагітність #2: За тиждень до родів згадуєш, що було б добре спакувати хоча б речі для дитинки :)

Незважаючи на те, що в американських роддомах є все (принаймні в моєму було справді все необхідне) і незважаючи на прохання лікарів не брати нічого зайвого з собою і не пакувати великих чемоданів, я чомусь їм не повірила і вирішила все мати своє :) Як результат, під час перебування в лікарні вперше, сумок я майже не відкривала і отак гарно спакованими привезла після родів додому. В клініці було, і правда, все необхідне для мене і для дитинки - одяг, засоби гігієни, пеленки, серветки, підгузники і навіть шкарпетки, якби мені раптом стало холодно. Можна було навіть щітки зубної не брати, бо там давали одноразову ). Одним словом майже все, що я напакувала перший раз, було мені зайвим, окрім хіба одягу для малечі в якому я її забирала додому. Тому вдруге я взагалі геть забула за сумку і за тиждень до дати пологів спакувала маленьку "ручну клажу" за 10 хвилин :)

Вагітність #1: Хочеш все новеньке для дитинки

Вагітність #2: Приймаєш все що віддають і навіть не йдеш до магазину за покупками

Так якось воно є - дуже хочеться щоб твій перший малюк мав все нове, ідеальне, чистеньке, гарненьке, а головне "не юзане" :). Одяг має бути вибраний лише мамою, візочок обов'язково новенький з магазину, а ліжечко ідеальне-дерев'яне-екологічне і складене самостійно майбутнім татком :) Результат - купа потрачених грошей на речі, які малюк носить раптом кілька тижнів і на всілякі аксесуари, які часто не потрібні, або просто не "зааксептані" дитинкою (наприклад, як ліжечко - предмет мебелі в нашій хаті, аж поки доці не виповнилось півтора рочки :)). Зате під час другої вагітності все навпаки - приймаєш все що тобі віддають - від речей до візочків, люльок, подушок для годування і, звичайно, іграшок. В нас ще так співпало, що коли мала Емілі народитись, то не було в кого позичити чи взяти усіляких потрібних речей, але думаю, що навіть якби така опція була, то ми б нею не скористались, бо як то дитинка буде спати в чиїйсь піжамці чи бавитись іграшкою, яку до цього вже хтось жував :). Правду кажуть, що батьки робляться розумнішими з появою другої дитини!

А якщо серйозно, то обидві мої вагітності були доволі легкими, як мені воно зараз видається. Звісно кожного разу були якісь свої незручності, але загалом все було добре.

1-ший триместр вдруге був легшим - майже відсутній токсикоз, жодної печії, більше сил, зате постійна сонливість. Пригадую, я лягала спати ще до 9-ї вечора і чоловіку самому доводилось купати і вкладати Емілі :).

2-гий триместр був доволі типовий для обох вагітностей - ще не важко ходити, гуляти, а жовотик ще не дуже заважає у буденних справах. Літо, басейн, багато свіжого повітря - мабуть це все сприяло позитивному настрою і легкості, які я відчувала.

3-тій триместр зате видася якимось фізично важким для мене під час другої вагітності. Мабуть воно природньо, бо не виходить приділяти час тільки собі коханій, адже є доросла малявка, яка з кожним днем вимагає все більше і більше уваги до себе. І ніхто не відміняв гулянь, ігор, повзань і бігань за дитиною, не зважаючи навіть на те, що вона пів дня проводить в садку. Хоч з нашими осінніми хворобами важко сказати де ж все таки Емілі проводила більше часу - вдома чи в садку... Пригадую, що з Емілі в животику ми ого скільки гуляли і які кілометражі намотували, дряпались на різні гірки і мало не щотижня кудись собі їздили відпочивати. А тут якось встати з ліжка зранку було важко і піти чайок собі зварити :) Але з іншого боку в мене було багато особистих планів до кінця 2015 року і всіляких занять, і навіть коли малюк був в садку, я не могла дозволити собі полежати, відпочити, бо весь час хотілось щось робити і було відчуття, що воно все не встигнеться. З першою вагітністю я себе таки більше балувала :).

Сумно лише те, що вперше воно все якесь таке особливе і неповторне... ти кожного дня тішишся своєму животику і одній лише думці про те що вагітна... помічаєш кожен рух малюка і посміхаєшся у відповідь... вдруге такого відчуття у мене не було... здається ніби все вже зрозуміло і навіть трохи звично. Звісно, ми дуже щасливі і дитинка дуже бажана, але от такої неймовірної ейфорії я вже не відчувала. А часом навіть забувала що вагітна, чи правильніше сказати бували дні, коли я про це і не згадувала. Це траплялось з різних причин, але основною з них таки був брак часу - коли кругом тебе багато інших справ (а з півторарічною малечею інакше не буває), то якось мимоволі забуваєш про інше, хоч і дуже важливе...

Отакі от мої обидві вагітності. А, взагалі, діти - то велике щастя і море приємних емоцій, тому усі труднощі і незручності вагітності просто нівелюються як тільки бачиш перед собою маленьке і таке рідне личко з великими оченятками :)

#1 vs #2