Емілі - Чомучка і Два з Половинкою :)

Прийшов якось мій чоловік додому і бачить, що Емілі стоїть на одній нозі (а була ця історія давненько, ще Девід в животику тоді був) :) питає мене, що то ми таке робимо, а я розказую, що сьогодні прочитала що повинні вміти діти віком 2-3 роки. А далі кажу, що Емілі вміє все зі списку, окрім як стояти на одній нозі (власне, я перевіряла чи вміє чи ні) і вирізати ножицями. Не знаю як би то вам краще описати ті емоції і вираз обличчя, який з'явився на його обличчі :)) а далі каже мені: "Значить наша дитина рахує до 10-ти, складає пазли, вміє розказувати десь зо 5-ть віршів і не менше заспівати пісеньок, танцює і стрибає, а ти переймаєшся, що вона не вміє стояти на одній нозі?" :))) Завіса!

Насправді, як би то вам краще пояснити... бувають моменти в моєму житті, коли я, і правда, чомусь дуже переймаюсь тим що вміє чи не вміє доця. Але зовсім не тому, що хочу щоб вона відповідала якимсь стандартам чи була кращою за інших дітей. Мабуть, швидше, тому, що хочу бути хорошою мамою для неї і щоб їй було зі мною цікаво і щоб вона спробувала багато-багато всього різного і ми обидві зрозуміли, що їй насправді подобається, а що дається важко чи зовсім не цікавить, принаймні зараз... якось отак... то лише я така чи інші мами теж так заморочуються? :)

Але це все ліричні відступи, а розкажу я вам трішки про мою Емілі в її 2 з половинкою рочки. А вона дівчинка дуже цікава, розумна і мега потішна! Ловить все на льоту, повторює все що треба і не треба, видумує-придумує-перекручує і хитрує :). Найбільше мені подобається, коли якісь словечка чи звороти чи цілі речення ніби і повторює з почутого раніше, але при цьому дуже влучно використовує цілком в іншому контексті. 

Просто обожнює фрази "я такого ще не бачила!" і "так не буває" або "хіба так буває?" (і при цьому таку здивовану гримаску робить) і всі історії, які такою фразою супроводжуються. Наприклад, повертаємось додому з майданчика, вечоріє, дивимось на небо, а там і сонце і місяць. Емілі так дивується і каже "ну як так може бути? так не буває! я такого ще не бачила!" і весь наступний день всім по двадцять разів розказує історію як на небо вийшов місяць ще до того як сховалось сонечко і додає що це "дивина" і вона такого ще ніколи не бачила. А починає історію фразою "ну ти уявляєш? ..." =)

Приїхала до нас в гості бабця Іра. І тут щось Емілі ганяє туди-сюди, мене не слухає, я на неї сварюсь, а у відповідь чую: "мама, но-но-но, я тебе зараз випущу на вулицю і ти улітіш" :). А це лиш 3 дні в компанії бабці Іри пройшло )))) хоч бабця стверджує, що вона тут ні до чого :)

Привезла бабця Іра мозаїку і з величезним ентузіазмом сіла вчити Емілі нею бавитись. Доця, звісно, її не слухала і сама добре знала що їй робити! Вона вибрала собі всі білі мозаїнки, склала їх в одну купку, сказала "я виграла", а тоді пішла займатись іншими справами :) от і побавились!

Якось я розказала бабці Ірі по скайпу, що Емілі любить всілякі історії про планети. В результаті до нас прилетіли з України не лише купа книжечок про космос, а і картинки (такі окремі, і на кожній якась космічна тематика, і про кожну можна годинами розповідати), і навіть плакат з картою зоряного неба :) Тепер в Емілі улюблена фраза перед сном: "а давай повторимо планети" і відразу починає називати всі по-порядку та ще й додає якісь факти, які про них знає, типу "Меркурій найближчий до Сонця" або "Нептун холодний" :). Ще в нас тепер звірятка в школі вчать астрономію! Ооо, нагадала собі, що треба прочитати про Чорну Діру, щоб завтра урок не провалити :)

Навчилась кататись на велосипеді, який називає "веселопед" (і тепер ми всі так говоримо), тільки весь час з собою когось бере, наприклад, як отут - кошик з тваринками і все катання зводиться до того щоб втримати того кошика :)

А з тим кошиком в нас взагалі велика любов і окрема історія :)

Полюбляє крутитись біля дзеркала, одягати щось новеньке (платтячка, обручі, темні окуляри, ...) і купу разів повторювати "яка Емілі красунька" :) справжня дівчинка, що тут ще скажеш!

Любить музику, вмикає сама собі різні пісеньки, танцює, підспівує. А раніше, коли ми влягались спатки, то слухали такі спокійні класичні мелодії на іграшці Девіда :) і доця завжди мене питала: "мама, а про що розказує ця мелодія?".

Люблю як Емілі видає якісь такі кумедні часові ляпи в стилі "коли сьогодні вечером буде день, то прилетить бабця Іра" :) а ще вона вже знає, що для того щоб порахувати скільки днів залишилось до якоїсь події треба рахувати скільки разів вона спатиме, і коли бабця Іра ще до нас не прилетіла, то Емілі прокидалась кожного ранку і, на диво, дуже правильно рахувала скільки нічок залишилось до приїзду: "ще 3 нічки і бабця Іра привезе мені багааааато кіндерів" :) Кіндери - то наше всьо! І Пасхальний зайчик їх носить, і під подушку Миколайко кладе, і під ялиночку Санта скоро принесе, і бабця Іра привезе, а бабця Валя передасть і ще Буська купить... і ще огого скільки людей/звірят/героїв їй ті кіндери або вже приносили або обов'язково ще принесуть :)

Звідкись (підозрюю що від Роми але не кажіть йому :)) набралась фрази "думай своєю головою". Приходить до неї подружка, забирає всі фарби і каже "це мої!". Емілі, не довго думаючи, підходить до неї і каже: "думай своєю головою! це Емілі фарби". Добре що батьки подружки не чули, а то, навіть, не зручно якось ).

Нещодвно почала чомучкати. І тепер майже на все мною сказане перше її питання "а чому?". Кажу Емілі сідай їсти - "а чому?", одягайся йдемо гуляти - "а чому?", дати тобі печиво? - "а чому?" :) Наразі добре те, що її влаштовує моє пояснення з першого разу і вона далі не продовжує чомучкати. Але підозрюю, що це не на довго і далі отаких "чому" буде ще більше.

Любить хитрувати. От йдемо з прогулянки додому, доця втомилась, але на руки отак прямо проситись не буде, а скаже, наприклад: "мама, а давай в тебе родинки пошукаємо" (знає що в мене на шиї є одненька) і відразу на ручки вилазить :), а як знайшла, то я кажу щоб злазила раз завдання виконане, а вона тоді "ні, я ще не всі знайшла, я ще шукати буду". А ще така вся добренька робиться, коли сварю її, відразу буде обіймати і казати "мама, я тебе так люблю!" або "мама, я тебе зараз полікую, не хвилюйся" :)))

Вчора вечером вкотре намагаємось її вкласти і не дуже вдається, проситься Емілі по сходах походити (полюбила вона наші сходи, а от звідки вони взялись - це вже інша історія ;)). Девід вже 3тій сон дивиться, я напів-сплю і тут зі сходів чую голос Емілі, яка, спускаючись з бабцею, по дорозі тата зустріла: "тато, ти чому нам заважаєш? ми тут спимо, а ти ходиш!" :))