Год, Когда Мы Встретились. Сесилия Ахерн

Люблю цю письменницю. В неї дуже легкі романи, але при цьому оригінальні і цікаві, не собі якісь там любовні історії з банальним щасливим завершенням чи обов'язковою трагічною серединкою. Вона цікаво пише - запам'яталась одна з її книжок у формі листів між двома людьми. Наскільки пригадую окрім отаких листувань, то в одну, то в другу сторону, більше нічого в книзі і не було - ніяких пояснень від автора, описів природи чи думок, просто собі листування - незвично було таке читати. Але, власне, я не про ту книжку зараз ). 

І тим не менше, в кожному романі Ахерн все одно присутні почуття, просто вони не банальні і це не обов'язково любов. От в цій книзі, власне, про почуття кохання йдеться в самому кінці і воно далеко не претендує на основну сюжетну лінію, радше воно як приємне (трохи може навіть очікуване ) завершення хорошої історії. А книга сама про внутрішній світ головної героїні, про те як вона втратила роботу і не знає як себе реалізувати, бо робота була для неї всім її життям; про її відношення до світу, до себе, людей, сусідів, сім'ї, хворої сестри... про те як в неї (героїні) змінилось життя за цей рік без офісної роботи, котра завжди забирала весь її вільний час... як вона навчилась "зупинятись" і милуватись красою кругом себе... і про сад біля її дому...

Якщо хочете чогось легкого, приємного, трошки повчального і не банального, то можете і собі почитати - гарна історія для того щоб два-три вечори наповнити позитивом. А я дякую сестричці, котра мені цю книжечку і привезла, за гарного подарунка! Наступного разу, як приїжджатимеш, привозь ще :)