Тиждень 50 & Adventure Calendar і Wonderland Express

Давно хотіла спробувати тактику "YES MAN" :) Бачили цей фільм? Думаю його всі бачили. Супер ідея, гарне кіно, кумедний Джим Кері, хто не бачив - біжіть скоренько дивитись! Так ось, я ніби оптиміст і завжди відкрита для нових пропозицій і ідей, але незважаючи на це я ще й лінтяйка і часом треба мені добрячого копняка щоб примусити себе за щось взятись або на щось погодитись. Але є одна людина з мого оточення на пропозиції котрої, я майже ніколи не можу сказати ні :) Так-так Оксана Різун - це я про тебе кажу :) А весь секрет у тому, що Оксана просто не відчепиться - в позитивному розумінні цього слова :) Це по-перше, а по-друге, її ідеї завжди дуже оригінальні і нестандартні, що і самій важко відмовитись. Ще жодного разу не було такого щоб я пожаліла про те, що пристала на її пропозиції :) Є, правда, ще один момент, який завжди мені дає отого "копняка для дій" - це мій чоловік :) Тільки не в тому сенсі, що він мене переконує кудись поїхати чи піти, а якраз навпаки - достатньо йому сказати щось на кшталт "та давай дома посидимо, навряд чи нам сподобається отой Wonderland Express" як в мене в голові якийсь тумблер перемикається і я в момент відповідаю "сподобається! ми їдемо!", хоч ще секунду тому і сама сумнівалась :) Отакі от парадокси бувають :) Це все ліричний відступ, а далі буде цікавіше! Але спочатку про #банальнедомашнєщоденне :)

Купили ми малюку новеньку шафку для іграшок - поміщається більше, виглядає стильно, думаємо докупити ще одну щоб поряд була, але це пізніше, бо наразі іграшок так багато ще не маємо щоб аж 18 кубриків заповнити :) Дякуємо Ірі Кварцяній за ідею з шафкою :)

Тепер куточок Емілі виглядає он як

Робила заварні тістечка, вони ж еклери, - завжди думала що то вищий пілотаж, але виявилось що треба просто добрий рецепт і гарно дотримуватись інструкцій. Вийшло смачно, буду робити ще!

О, а тут починається вже цікаве... Цілий рік я своїми руками робила щось для Емілі - якісь іграшки, магнітики, міні-світ тваринок... Весь час мені крутилась в голові думка, що треба щось і для чоловіка зробити. Але що ж то таке мало б бути? Колись думала светрика зв'язати, але то, як на мене, вже треба професіоналом у в'язанні бути, та і часу багато займає (я прихильник швидкого результату і ніколи не маю терпіння довго щось робити або чекати...), та і то ще треба щоб він того светра носив потім ). Одним словом, ніяк мені нічо в голову не лізло. Аж тут свята, Різдво, іменини Романа 1-го грудня... І пригадався мені Adventure Calendar - ще в школі на всяких англійських і німецьких кожного року про нього читали! А в штатах взагалі важко про нього забути, бо вже за кілька місяців до Різдва їх починаються продавати в магазинах - як правило, це нагадує велику коробку цукерок з окремими пронумерованими схованками, які треба відкривати щодня, прочинаючи з 1-го грудня і діставати звідти по одній шоколадній цукерці. І тут мені подумалось, а чому б самій чогось такого не зробити? Пошити, наприклад?! Думала-думала і придумала отаке чудо :)

З фетру! Наш перший домашній власноруч зроблений Adventure Calendar! 25 великих кишеньок, в які можна помістити явно більше однієї цукерки :). Відразу скажу, що подарунок цілком татковим не вийшов :) здогадуєтесь чому? По-перше, Емілі побачила його раніше )) по-друге, вона дуже швидко просікла, що звідти щось смачненьке дістають (а цукерки в кожній кишенці унікальні). І тепер в нас традиція - щодня Емілі з нетерпінням чекає тата з роботи і першим ділом тягне його до спальні відкривати наступну кишеньку :) Думаєте на цьому все? Ні, звичайно! Так продовжується цілий вечір - малеча ще не один раз тягне його за руку і просить відкрити ще, а далі два варіанти розвитку подій - або плаче-кричить-ображається або з таким глибоким розумінням киває на пояснення, що сьогодні вже відкривали одну, тепер треба чекати до завтра :) Ми принципово не забираємо і не ховаємо календаря - хочу навчити Емілі терпінню, вона повинна розуміти, що лише одна кишенька вдень і все, а продовження - завтра. Побачимо си нам це вдастся.

Може календарик вийшов і не надто модним, але зате зробився легко, швидко і дуже приємно з нього щось добре щодня діставати, навіть мені, бо я вже і забула що туди поклала :)

Поставили ми вже ялиночку - ви ж знаєте, що в гамериці то все дуже рано треба робити, бо потім навіть з магазинів вони пропадють, точно так само як і іграшки, лампочки і решта прикрас. Але вона ще не завершена - трошки мені не вистачило всяких вісюльок - тому поки любуйтесь нами на фоні ялинки і доцькою-піратом :)

Нарешті добралась я до того про що починала писати постика. Так ось, витягнула нас Оксана дивитись на Wonderland Express в Chicago Botanic Gardens. Такої краси я давно не бачила! Такий собі маленький світ, Чикаго в мініатюрі - засніжене, заквітчане і зелене одночасно! Така маленька Різдвяна казка з поїздами, подаруночками і навіть маленьким квестом для дітей, участь в якому приймав наш татко :) Насолоджуйтеся фото, а краще ВІДЕО :)

Доця не знала до чого вчепитись - і сніг і квіточки і новорічні лампочки на будиночках! А поїзди - їх стільки кругом їздило! А як побачила поїзда Томаса, то радості просто не було меж, хвилин 15-ть від нього не відходила і кожного разу не могла дочекатись його появи з тунелю :) Я от вже думаю, що може набір посуду - це не дуже вдалий подарунок під ялинку ))).

А "квест" був теж кльовим - треба було знайти всілякі штуки в тому прміщенні - якісь видатні чиказькі будівлі або свисток на паровозику чи лампочки на якійсь хатинці, або колесо огляду... І як тільки щось зі списку помічаєш, то клеїш наклейку. Доця теж шукала і допомагала таткові клеїти, а потім - за те що все знайшов - малюк отримав печатки на обидві ручки і дуже тішився, що з ручок тепер на нього дивився сніговичок і паровозик :)

Але помимо різдвяного настрою, приємної музички і просто класної атмосфери вражало ще й те, що це все натуральне! Квіти і зелень справжні - все кругом росте і пахне, будиночки зроблені з дерева, лози - все ручна робота, кругом водоспади, та ще й сніг падає... Одним словом, радість для всієї сім'ї, що тут ще додати!