Someone Cute Is 7 Months Old! :)

Так-так, Девіду вже 7 місяців і оскільки раніше я якось дуже коротко вам розповідала про досягнення мого маленького хлопчика, то зараз є настрій на трохи писанини :) А так як пост готувався ще відколи малому сповнилось 6-ть, то тримайте колажа який вже місяць чекає бути побаченим :)

А от на 7 місяців не вдалося сфоткати ту непосиду в лежачому положенні, тому тримайте таке:

Не знаю знаєте ви чи ні, але з того дня як Емілі сповнився 1 місяць і до віку 2-х років ми бавились з нею мало не кожної ночі. Чесно, я не перебільшую. Перша безсонна ніч була в одну грудневу п'ятницю, коли до нас вперше прилетіла бабця Іра і коли Емілі сповнився 1 місяць. А далі, з відпочинком в кілька днів чи часом навіть тижнів ми по черзі з Ромою бавились з тою дитиною - часом годину часом три :). Повірте я перепробувала все - і заколисувати і присипляти і годувати і казати "зараз ніч, всі сплять і бавитись ми не підемо" (коли вона вже могла таке зрозуміти) - нічо не допомагало - отак вона спала :). Ну це такий ліричний відступ щоб ви могли сповна усвідомити як ми тішимось другою дитиною :) Девід спить! Всьо :) Ну справді, спить в ліжечку, спить біля мене, спить у візку, спить в рюкзаку. Так, його треба заколисувати на сон - жодне з моїх дітей не вміло засинати самостійно, а я не вчила. Але якщо заколисати, то буде спати :)

Трохи про режим

Десь ближче до 6-го місяця в Девіда нарешті виробився якийсь режим - спить тричі на день, обідній сон найдовший, проспати може 2-3 години (звісно я бігаю до нього підгодовую періодично, але мені це підходить). Наніч лягає о 9-тій (плюс - мінус), кладу в ліжечко і він там кілька годин спить. А от потім забираю до себе (бо годую лише лежаче - ліньки мені по-іншому) і вже не знаю коли він прокидається поїсти :) бо я така сонна, що не помічаю цього. Думаю десь раз чи два прокидається та й все. Нам таке суперово підходить, тому наразі ліжечко в нас в кімнаті, а в татка поки ще є свій кабінет (бо певно ближче до 2-х років він стане кімнатою Девіда).

Прикорм

Якби я писала цього поста, коли Девіду було 6 з хвостиком місяців, то ця частина виглядала б так: "Десь я вже згадувала, що ми почали прикорм за тиждень до піврочку і тут Девід виявився повною копією Емілі за тим єдиним вийнятком, що Емілі любила йогурти :) Він випльовує все що має рідку консистенцію. Ну не подобається йому та жижа, ковбасу йому давай на його два зуба :) До речі, 22-го липня виліз у Девіда ще один зуб знизу і він тепер як заєць тільки навпаки. Так от, не хоче він їсти ні кабачок, ні моркву, ні п'юре картопляне, ні броколі... Йогурт - ні, моє молоко з ложки - ні (може йому ложка не подобається?). Може погризти банан, цілу картоплю, кілька зерняток гречки. Короче ми вже певно все окрім м'яса-риби спробували. Пробували вже ті всі овочі по 8 разів точно - ніяк :) Значить робимо перерву, даємо гризти все що гризеться і що йому можна, а через кілька днів знов пробуємо якийсь овоч. Сьогодні купила солодку картоплю - може піде :)"

Ситуація в 7 трошки змінилась. Будь-яку  овочеву жижу Девід і далі непереносить :) Так щиро, дивлячись мені в очі, з надією що я зараз дам йому щось смачне - відкриває рот, отримує ложку броколі і тутже її випльовує :). АЛЕ він собі розсмакував йогурта (причому несолодкого, такого plain), любить творог (я сама йому домашній роблю), розтовчений або цілим куском банан, печене яблуко, може погризти сливку-персик. Так що прикорм в нас геть по-Комаровському - з молочного ну і плюс все решта по-трошки :). Періодично пробую дати овочі в різному вигляді, але поки не можу зрозуміти що йому подобається, а що ні, бо раз їсть моркву, а раз випльовує.

Наразі в мене підхід такий - пробую педагогічний прикорм (все з моєї тарілки в мікродозах), а паралельно педіатричний, але не щось одне поки не заміню повністю прийом їжі, а теж всяке різне (кілька овочів-пюре, кашку з бананом, твороз з печеним яблучком). 

Про досягнення

Якби я писала цього поста, коли Девіду було 6 з хвостиком місяців, то ця частина виглядала б так: "3-го серпня, тобто в 6 місяців і тиждень Девід вирішив, що йому пора сісти :) Через кілька днів після цього вирішив, що вже пора поповзти - причому відразу гарно і правильно і вперед. Він раніше теж ніби трохи повзав, але як жабка руками відштовхувався і посував себе кудись ). Ще через кілька днів, а саме 11-го серпня Девід встав на ніжки тримаючись за сходи, ліжечко і доцін столик :) Пишаюсь, тішусь і насолоджуюсь малюком! Бо тепер його можна посадити, розкласти кругом іграшки і він собі повзатиме від однієї до іншої. Правда, дуже вставати хоче і свариться коли не виходить, то все одно доводиться до нього бігати час від часу, але загалом зварити щось швидке їсти, коли він бавиться, вже можна."

Але ж малому тепер 7 і ситуація трошки змінилась. Він майже не хоче бавитись іграшками (зрідка щось його зацікавить, а під "іграшками" я маю на увазі не лише "справжні" іграшки, а і всілякі банки, тарілки, коробки, ну ви зрозуміли), він хоче ХОДИТИ :) І це капець! Тільки його кудись посадиш, як він моментально знайде ціль до якої можна підповзти, взятись ручками, встати на ніжки і потупцяти. Вже пробує пересуватись вздовж того за що тримається, може одну ногу на сходинку закинути, але видно ще не має сили себе самого на ту сходинку перемістити. Одним словом я тепер зном можу щось по-дому зробити лиш коли то чудо спить :)

Про гігієну
Я вам розповідала що ми користуємось багаторазовими підгузниками? Так от, ми ними користуємось десь з 3-х місяців і дуже задоволені. От чесно, я не знаю де береться той час щоб ті підгузники прати і переодягати (а переодягати треба часто), але десь таки береться. Мабуть, я вже звикла просто. Але, звісно, в нашому житті теж присутні і одноразові підгузки - на нічний сон, на гуляння. Але мені отакий тандем дуже підійшов - з одного боку коли дуже треба одягаю одноразові, а у всіх інших випадках знаю, що попа малюка дихає, не носить ніякої хімки і вчить його що мокрий підгузник, то не надто приємно (так би мовити - привчаємось до чистоти) :)

А ще ми миємо вже згадану попу під краном. Може то лиш я така була, може інші мами завжди дітей водичкою і під краном мили, але на Емілі йшло тонни серветок вологих. Так мені важко давалось то миття водою і таким простим і зручним видавалось витирання серветками! Тут все геть навпаки! Девід з самого дитинства миє попу під краном :) і так воно мені легко і зручно, що за серветки згадую лише тоді, коли чоловік кричить з кімнати "а де вологі серветки? як я маю малому підгузника поміняти?" :)) Але з хлопчиками отаке миття під краном і правда значно легше і зручніше, хоч вірю, що і з дівчатками можна привчитись.

Про зубки і вагу
В свої 7 місяців Девід важить 8кг 160г і це на 260г більше ніж в свої 6-ть. А набирає Девід точно так як Емілі - захотів набрав за міясць 600г, захотів 200г. А загалом він десь точно такий як була б Емілі якби теж народилась з вагою 4,2кг (тобто на 800г більше).

А зріст малюк має 68см. І тепер по-лікарських мірках ми попадаємо в саму серединку усіх графіків.

В неділю 21го серпня в Девіда одночасно вилізло аж два верхніх зуба. Трохи марудив, зле спав, але загалом я б сказала - пройшло майже безболісно. Тепер точно заєць - самий справжній!

Про дратівливе
Сподобалась мені така частинка статейок Олександри, то і собі вирішила написати. Пригадую, що з Емілі мене дратувало багато чого - всі ті питання по 100 разів, а як їсть, а як спить (таке щодня було :) тому і дратувало, бо загалом ніби нормальні запитання), особливо "прикольно" було чути запитання "а що говорить?" і це було тоді, коли Емілі було 3-4 місяці. А коли вже був рочок, то звучало навіть з наїздом "а чому вона тільки "мама" говорить? а ти вчи її "гав-мяв-ко-ко-ко"? ти що не вчиш?" ну ви зрозуміли :)

А з Девідом я якось абстрагувалась від усього, нічо не дратує, все сприймаю з легкістю і відповідаю спокійно за одним єдиним вийнятком - малого звати ДЕВІД, а не Давид! Мені подобається ім'я Давид, мало того малюк хрещений як Давид, але ми його називаємо Девід - ну так вже склалося, вибачте будь ласка якщо комусь не подобається :). Дратує, коли десь на майданчику питають як звати, кажу "Девід", а у відповідь чую "аа, Давид". Так вже сталося, що ми вибрали мабуть не зовсім українські імена (хоч знаю не менше трьох Емілій у Львові і мені це ім'я дуже навіть українське насправді :)). Більше того, були б ми в Україні, в мене б також донечку звали Емілія, а синочок може і не був би Девідом, але запросто міг мати і не надто типове для українського ім'я.

Який він - Девід :)
Девід дуже рухливий хлопчик. Знаю діток котрі чемно собі сидять на руках у батьків і майже не рухаються, а лиш розглядають все по сторонах. Девід зовсім не такий, він постійно в русі - теліпає тими ногами, вертиться корпусом, махає руками у всі сторони і так було завжди. Але навідміну від Емілі, яка теж такою була, Девід дає себе обійняти, притулитись, посюсюкатись :) він тоді так ніжно посміхається і навіть на кілька митей завмирає. Пригадую, що в 6 місяців Емілі вже вміла мене обіймати - по-справжньому так (вона в той час вже добре розуміла де свої, а де чужі і всіх кругом боялась). А Девід не вміє, бо в нього немає такої потреби. Він до всіх на руки йде, до всіх посміхається, нікого не боїться. Лиш коли хоче щось таке що може дати лише мама, тоді в інших плаче, а коли я беру на ручки, то так легенько кладе мені голівку на плече і перестає плакати, ніби каже "дякую, мамусю, що ти мене нарешті обійняла" :). Девід вже добре знає де в тій хаті що є, куди йому повзти, де можна знайти щось цікаве, де того цікаво немає і треба сісти пожалітись. До речі, навчився дуже кумедно сваритись - "бубубу" і "авава" в нього так кльово виходять! Ще продовжує казати своє "агі", пускати бульки, закусувати нижню губу і так посміхатись (дуже смішно виглядає) :)

Ну а тепер трошки всяких фоток!