Братья и сестры. Как помочь вашим детям жить дружно. Адель Фабер, Элейн Мазлиш.

Перш за все варто відразу сказати, що це чудове доповнення до книжки "Як говорити щоб діти слухали...", яке, власне, дуже кльово і легко читається після того як вже знаєш і розумієш якими мають бути основні принципи в спілкування не тільки з дітьми, а і загалом. По-друге, дуже дякую Юлі :) за те що порекомендувала таку круту книженцію! Я отримала купу задоволення від прочитання! А тепер до справи.

Книжка розповідає про багато різних аспектів в спілкуванні між братами-сестрами, як в дитячому, так і в дорослому віці, і по максимуму висвітлює основні проблеми, які між ними виникають. При цьому (що мені особливо сподобалось) автори не стверджують, що їхні підходи і поради завжди спрацюють і всім дітям чи сім'ям підійдуть. Вони цілком свідомі того, що всі діти різні і конфлікти різні і ситуації... що буває так, що жоден підхід не спрацює і часто треба зовнішня допомога, скажімо психолога. Але при цьому від їхніх методів точно не стане гірше! А ще книжка написана в стилі проведення семінару відразу з відгуками від учасників, їхніми власними історіями і випробовуванням запропонованих підходів на практиці. Такий стиль опису робить її дуже доступною і складається враження, що і ти сам є учасником такого семінару, тільки не можеш висловити власної думки :) В мене ще не було нагоди випробовувати наведені в книжці "хитрощі" на практиці (хоч може і не доведеться?! маю таку потаємну надію, що мої діти будуть жити дружно :)))), але я вам трошки розкажу про поради і ситуації, які мені дуже запам'ятались. 

Для початку скажу, що я собі і не уявляла який великий вплив мають, власне, батьки на стосунки між дітьми в сім'ї. Але судячи з історій описаних в книжці, більшість проблем між братами-сестрами якраз через те, що батьки не вміють правильно реагувати і допомагати чи не допомагати їх вирішувати. Мало того, з книжки я зрозуміла, що якщо такі проблеми (обіди, непорозуміння, ревність, суперництво, ...) між дітьми є в дитячому віці, то дуже ймовірно, що вони так і залишаться в дорослому. Може і не дуже правильно називати це "проблемою", бо воно ніби природно, що діти хочуть до себе більшої уваги, ображаються один на одного якщо щось не поділили, б'ються, кусаються і жаліються... Але тут і, правда, дуже важливо як ведуть себе при цьому батьки і чи залишиться таке суперництво вже між дорослими братами-сестрами. 

Отож, намагатимусь коротко для вас і для себе занотувати якісь основні "правила поведінки" батьків в різних ситуаціях.

1. Підтверджувати почуття дитини - незмінне правило від Адвль і Елейн, або в даному випадку "підтверджувати почуття дітей по відношенню один до одного". І ні в якому разі не заперечувати їх! Типу, якщо дитина злиться, то треба сказати "я бачу який ти злий, що сталося так і так ... (старший брат забрав улюблену іграшку)" замість того щоб пояснювати дитині що "нічого не сталося і немає чого злитись (дай побавитись, старший теж хоче)".

2. Встановити вдома правила в стилі - "в нас вдома ніхто нікого не б'є і не ображає" і запропонувати натомість якесь інше вирішення - "скажіть які ви недобрі один на одного", "вирішіть проблему самостійно і словами, а я скоро повернусь і ви мені розкажете до чого домовились".

3. Не порівнювати! Ні в якому випадку не порівнювати дітей! Навіть у відсутності брата чи сетри. Не можна навіть при одній дитині хвалити чи ставити в приклад іншу. Якщо говорити з однією дитиною, то говорити лише про неї, її досягнення і її вподобання. Цікавим для мене було те, що в випадках порівнювання страждаються обидві сторони, причому та, котру дуже хвалять, може страждати навіть більше! В книжці багато історій від тата чи мами, яких їхні батьки ставили в приклад і вважали ідеальними, правильними і хорошими. Такі мами і тати розказують який це був тягар для них завжди бути прикладом для когось іншого, замість того щоб мати можливість бути нечемними і неідеальними.

4. Не робити з дітей суперників, робити команду! Замість того щоб казати "ану хто швидше одягнеться" та ще й давати за це якийсь "приз" краще вигадати щось на кшталт "ану чи ви зможете обоє одягнутись швидше таймера, котрий я наставлю на 5 хвилин". Тоді діти навпаки будуть допомагати один одному щоб обоє встигли.

5. До дітей не можна ставитись однаково! Скажу відразу, що цей момент мені було найважче зрозуміти, бо якось воно природно казати "я вас люблю однаково", "ви для мене однаково дорогі" чи "ось вам обом по 3 цукерки". Здається, що все чесно, хіба ні?! А виявляється, що для дітей таке не підходить. Кожна дитина хоче бути особливою і унікальною. В кожної дитини є свої потреби в ту чи іншу секунду. І якщо дитина питає "кого ти більше любиш мене чи мого брата", то "правильно" буде сказати "ти в мене унікальна Емілі і більше такої іншої на цілому світі немає", ніж "я вас з братом люблю однаково" - така відповідь, судячи з прикладів наведених в книжці, не задовільнить дитину. А щодо "цукерків" теж цікаво. Ідея в тому, що треба давати кожному по потребі, а не кожному однаково. І якщо одна дитина каже, що братику дісталось більше млинців, то треба переключити її увагу на її потреби, наприклад перепитати чи вона голодна і чи з'їла б ще млинець, а не пояснювати що я вам обом дала однакову кількість млинців та ще й однакового розміру :).

6. Виділяти кожній дитині час по потребі, а не всім однаково. Це теж було для мене якось важко спочатку усвідомити. Хіба не краще щоб було чесно?! Одній дитині приділити 15 хв., а потім іншій... А виявляється, що діти і самі повинні розуміти, що є певні потреби і скажімо нагодувати братика зараз важливіше ніж помалювати з старшою донькою. Але при цьому треба пояснити, що як тільки братик буде ситий, то мама прийде і зможе приділити час доньці. Якось отак :)

7. Не нав'язувати дитині ролі! Ще одне мега важливе правило! Не можна казати дитині, що вона "зла", "забіяка", "нехлюя" і т.д. Цим ми нав'язуємо роль в яку дитина рано чи пізно повірить і буде вести себе відповідно, - типу "якщо я нехлюя, то навіщо старатись бути акуратною???". Треба оцінювати ситуацію, а не дитину. Казати щось на кшталт "мені не сподобалось як ти повелась з братом, в нашій сім'ї ніхто нікого не б'є" замість того щоб обізвати дитину злою забіякою. Цікаво ще й те, що і "позитивні" ролі теж не можна нав'язувати. Не треба дитину весь час називати "акуратною принцесою" і постійно за це хвалити, це теж "тягар" для дитини постійно відповідати таким "високим стандартам". А ще, не треба і самим дітям дозволяти нав'язувати один одному ролі. Наприклад, якщо дитина каже "я поганий", то треба відповісти щост типу "я знаю, що ти можеш бути хорошим, а пам'ятаєш як вчора ... (ти сам поділився іграшкою з сестрою)".

8. Дітей з проблемами не варто сприймати як проблемних дітей. Я не хочу тут зараз говорити про дітей з якимись фізичними вадами чи вадами розвитку - це окрема і дуже складна тема. Але це правило можна запросто примінити і у випадку, коли в одної дитини щось виходить дуже круто, а в іншої зовсім не виходить. Наприклад, не можна казати дитині "давай ми не будемо займатись музикою, бо воно тобі не дуже вдається, а давай краще підемо на малювання", а тим більше не можна підтримувати саму дитину, коли вона каже "я напевно не буду займатись грою на гітарі, бо в мене нічого не виходить, а от у старшої сестри все просто супер!". Якщо дитині щось подобається (справді подобається, а не тоді коли вона сама просить забрати її з занять), то треба максимально це підтримувати, щоб дитина повірила що вона може це зробити.

9. Запропонувати дітям самим знайти рішення проблеми. Цікава ідея. Замість того щоб батькам "розрулювали" всі конфлікти, треба дати дітям прийняти рішення самим. Сказати щось типу "я бачу, що у вас виникла проблема і що кожен з вас хоче бавитись однією і тією ж іграшкою. спробуйте вирішити самостійно цю проблему і встановити свої правила". Якщо вірити книжці, то в більшості випадків діти самі вигадують собі цілком адекватні правила і взагалі таким чином навчаться і надалі самі вирішувати конфлікти без допомоги батьків.

Ще в книжці багато розповідається про драки між братами-сестрами, про якісь дуже серйозні конфлікти, які справді потребують негайного вмішання дорослих і ще багато-багато всякої всядчини. Є купа цікавих прикладів з життя різних людей, можна багато над чим подумати... Одним словом якщо така тема вам актуальна чи буде актуальна в майбутньому, то дуже рекомендую почитати - книжка крута! :)