Starved Rock State Park

Продовжуючи літню тему, не можу не згадати про поїздку в Starved Rock State Park або іншими словами такі собі Зголоднілі Скелі. Нарешті, за багато-багато місяців я відчула дотик справжньої чи правильніше було б сказати незайманої природи. А то все в Америці (принаймні тій її частині, котру я встигла розвідати) якесь «правильне» і таке чисте, охайне, прибране. Ні тобі дикої природи, ні непротоптаних стежинок, ні болота чи піску, ні папірців на дорозі (це, звісно, тільки плюс, але ж…). Аж якось не цікаво. А от якраз в Starved Rock State Park все це є! І гори (не Карпати звісно, швидше такі собі пагорби, але ж є!), і скелі, і каньйони і річечка з величезною дамбою. Звісно і тут зустрічаються асфальтовані доріжки, смітники, інформаційні центри для туристів… але лише на початку маршруту.

Знаходяться Starved Rock трішки південніше і західніше Чикаго і їхати туди десь порядку двох годин. Для Америки 100 миль – це зовсім навіть не відстань, а така собі прогулянкова дистанція =). І ми, чесно кажучи, цілком звикли до таких кілометражів, навіть переводити у кілометри не виглядає вже так страшно, як здавалося на початках, коли ми тільки сюди приїхали. Тому озброївшись навігатором (хотілось би сказати картою – якось більше по туристичному звучало б, але ні – це був таки навігатор) ми з самісінького ранку вирушили в дорогу

Прочитати про ці місця Ви завжди зможете ось тут. А мені б хотілося більше розповісти саме про наші враження від поїздки. А було, насправді, дуже прикольно. По-перше я давненько не лазила по печерах і каньйонах а тим більше по горах – а такого добра там багато. Дивіться самі:

На мить навіть вдавалося забути, що ти в якомусь цивілізованому світі, аж поки тобі на зустріч не проходили, як завжди, аж надто ввічливі люди-американці, котрі обов’язково з тобою віталися, посміхалися і пропускали на вузьких доріжках =) це напевне єдине, що змушувало повертатися до реальності і розуміти, що ти таки в гамериці =). Тим не менше, навіть цей факт ніяким чином не зіпсував поїздки ).

А ще мені ця подорож запам’яталася тим, що ми потрапили під дощ =) Справжнісінький такий проливний! І це, здається, перший раз за весь час перебування тут. Я не можу сказати, що надто часто мокла у Львові (там в мене як правило була з собою парасолька) чи що страшенно люблю дощ (люблю, але якось завжди спокійно до нього ставилася). Але змокнути саме тут в Америці було чомусь справжнісіньким сюрпризом =). Якесь схоже відчуття у мене з’являється тоді, коли я випадково забуваю закрити москітну сітку (після виходу на балкон) і додому залітає муха. Так-так, звичайнісінька така муха до яких ми звикли. Тут це так дивно і незвично виглядає!!! =)))

І, звісно, як справжні українці ми продовжили нашу прогулянку, не звертаючи увагу на мокрий одяг, карту, рюкзак і все решта, що було при нас

Нажаль нам не вдалося пройти усіма запропонованими маршрутами, та і на човнику не встигли покататися… але ми плануємо якось ще сюди приїхати, щоб помилуватися вже кольорами осені.