Про мої враження від "бути вагітною у США" можна прочитати у частині 1, себто тут. Тільки я зовсім забула там розповісти як реагують люди, коли бачать тебе вагітною (дякую, Іруся, за те що нагадала). Насправді, це надзвичайно приємно бачити їхні реакції! Чужі люди на вулиці підходять і цікавляться, чи знаємо ми хто в нас буде, коли due date, деякі пробують спочатку вгадати - хлопчик чи дівчинка. З часом, правда, починаєш відповідати завченими фразами, які до цього вже разів 100 говорив (оскільки питання завжди ті самі))) До речі, мені абсолютно усі американці і не тільки казали, що у нас буде хлопчик )) ніби то по формі живота їм так виглядало =).
А ще було дуже весело, оскільки ми з подругою обоє ходили вагітними =) у нас різниця всього 5 днів була (правда Kate народилася на 12 днів раніше за Емілію). Класно було спостерігати за реакцією людей, які чули приблизно таке: "Так, народжуємо обоє в листопаді. В обидвох дівчатка. Ні, ми не сестри, а чоловіки не брати, але працюють разом і живемо ми в сусідніх квартирах" =))). Взагалі скажу, що американці дуже привітно до вагітних ставляться і отак просто на вулиці кажуть тобі: "Congratulations with you pregnancy!" і мило посміхаються. Важко сказати щодо уступання місця в транспорті, бо їздили лише машиною. Але в червні мені довелося бути вдома у Львові і не було жодного разу щоб мені місця не уступили, а їздила я в різних транспортах, повірте, дуже багато. Але в американських магазинах мене часом пропускали ближче до каси, а часом питали чи я себе добре почуваю, чи мені не допомогти і таке інше.
Так, а тепер, нарешті, дійшов час розповісти про пологи )). Отож, як це народжувати в Америці? Як на мене, то круто =) тільки трошки дорого (особливо якщо без страхівки).
Обрати клініку в якій плануєш народжувати потрібно заздалегідь, щоб надіслати їм усі свої дані і зареєструватися (бо інакше доведеться все це робити на місці, коли приїдеш народжувати). В моєму випадку так вийшло, що клініка в якій я відвідувала лікаря і клініка, в якій народжувала - це ті самі клініки. Отож я вже там все знала - куди йти, що робити, кого кликати і так далі. Крім того всю цю інформацію нам також розповідали на курсах для вагітних.
Насправді, усі ми знаємо, що скільки лікарів стільки і думок, але більшість з них тут таки притримується думки, що якщо до 40-го тижня (максимум до 41-го) не народила, то пологи треба стимулювати. Так було і в мене. Ще на 39-му тижні вагітності ми з лікарем обрали дату, коли б я хотіла народити мою донечку. Не можу сказати, що мені надзвичайно імпонувала ця ідея (якось воно неправильно вибирати таку подію), але довелося. Ось ми і орієнтувалися на неділю - 24-те листопада. Лікар навіть передзвонив в пологове відділення, щоб були готові до мого візиту о 4-тій годині. Але очевидно такий розклад неподобався не лише мені, а і моїй доці =) і вона собі вирішила зробити по-своєму, а саме народитися 20-го листопада вечерком. Пологи пройшли якось дуже швидко, легко... не встигла я зрозуміти, що відбувається, як на руках у мене вже з'явилося таке маленьке чудо, яке дуже голосно давало про себе знати =). Присутні на пологах мед. сестра і мій лікар постійно собі тринділи на побутові теми, навіть коли я вже народжувала ))). Було таке враження, ніби ми десь собі на каві сидимо, а не дітей народжуємо!
Знали б ви скільки на мене начепили різного роду датчиків під час пологів! І для автоматичного вимірювання тиску (кожні 20 хв.) і для вимірювання мого пульсу та серцебиття дитинки. Плюс капельниці... Одним словом, я вся була обвішана якимись датчиками, трубками і поясами. Не надто приємна штука, та і ходити з цим всім майже неможливо, то доводилося собі лежати. Усі показники відображалися на кількох моніторах поряд з моїм ліжком та ще й передавалися на такі ж монітори в кімнату мед. сестер (якби раптом щось було критичне, то відразу б до мене прибігли).
Тут все роблять за згодою мами, наприклад, питають чи дати вам дитинку на руки відразу після народження або чи хочете зараз малечу спробувати погодувати. І якщо погоджуєшся, то тобі віддають лялю на 5 хвилин, а потім десь ще на годинку (після того як її поміряли, зважили і оцінили за шкалою Апгар). Потім лялю забирають на прогрівання під спеціальною лампою. Вважається, що дитинка дуже втрачає тепло після народження і тому її трішки треба погріти (в нас так малечу забирали двічі). Через 2 години після пологів, мене і чоловіка (доця ще на прогріванні) переселили у кімнату "мами з дитинкою" на 11-тий поверх лікарні з гарнющим видом на сусіднє село ). Чесно кажучи, я б там і жила )). Душ, туалет, диван, телевізор, комп'ютер - неповний список усього, що там було. Зручно, комфортно, продумано - цивілізація та й годі. Там ми всі втрьох і провели наступні 2-і доби (Рома постійно був зі мною, напевно тому що просто напросто було де "бути"). І все було б гарно, якби не той "прохідний двір" (інакше просто не скажеш), який там нам влаштували. Не проходило і пів години в спокої. Постійно до нас хтось навідувався щоб запитати як у нас справи або зробити чергові заміри, аналізи і т.д. Кожні 8 годин мінялася моя мед. сестра, котра постійно заходила і контролювала чи дитинка спить окремо, коли малеча їла останній раз, коли ми міняли підгузника, як я почуваюся, який у мене тиск і пульс, цікавилася чи знаю я про те як замовляти їжу і чи я вже щось поїла. Окрім того, постійно приходило з десяток інших лікарів: лактологи (теж часто мінялися і кожен новий вважав, що має до нас зайти), які розповідали як правильно прикладати дитинку до грудей, мій лікар, який теж навідувався, щоб запитати чи немаю я питань до нього, педіатр - на огляд дитинки, спеціально навчена тьотя, щоб перевірити слух лялі, інша навчена тьотя, щоб зробити прививки, ще інша, щоб послухати і перевірити серце... Це був м'яко кажучи жах =). Ага, забула ще прибиральницю, яка заходила двічі на день і людей, котрі приносили тобі поїсти. До речі про "поїсти" - є меню і телефон ) дзвониш і замовляєш усе що душа забажає, в тому числі і піцу )) так-так - виявляється в гамериці годуючим мамам можна їсти все!
Окремого абзацу вимагає моє ліжко чи то кушетка чи то як його ще назвати... Я б таке вдома поставила!!! Мало того, що воно автоматично підіймалося, опускалося і нахилялося в усі можливі боки, так на ньому ще була кнопочка для виклику мед. персоналу. Дивно, що воно не їздило само по кімнаті - а то раптом мені б захотілося біля вікна поспати )). Але за все треба платити... Отож, до вашої уваги вартість цього всього щастя. Читайте і дивуйтеся =)
А ще було дуже весело, оскільки ми з подругою обоє ходили вагітними =) у нас різниця всього 5 днів була (правда Kate народилася на 12 днів раніше за Емілію). Класно було спостерігати за реакцією людей, які чули приблизно таке: "Так, народжуємо обоє в листопаді. В обидвох дівчатка. Ні, ми не сестри, а чоловіки не брати, але працюють разом і живемо ми в сусідніх квартирах" =))). Взагалі скажу, що американці дуже привітно до вагітних ставляться і отак просто на вулиці кажуть тобі: "Congratulations with you pregnancy!" і мило посміхаються. Важко сказати щодо уступання місця в транспорті, бо їздили лише машиною. Але в червні мені довелося бути вдома у Львові і не було жодного разу щоб мені місця не уступили, а їздила я в різних транспортах, повірте, дуже багато. Але в американських магазинах мене часом пропускали ближче до каси, а часом питали чи я себе добре почуваю, чи мені не допомогти і таке інше.
Так, а тепер, нарешті, дійшов час розповісти про пологи )). Отож, як це народжувати в Америці? Як на мене, то круто =) тільки трошки дорого (особливо якщо без страхівки).
Обрати клініку в якій плануєш народжувати потрібно заздалегідь, щоб надіслати їм усі свої дані і зареєструватися (бо інакше доведеться все це робити на місці, коли приїдеш народжувати). В моєму випадку так вийшло, що клініка в якій я відвідувала лікаря і клініка, в якій народжувала - це ті самі клініки. Отож я вже там все знала - куди йти, що робити, кого кликати і так далі. Крім того всю цю інформацію нам також розповідали на курсах для вагітних.
Насправді, усі ми знаємо, що скільки лікарів стільки і думок, але більшість з них тут таки притримується думки, що якщо до 40-го тижня (максимум до 41-го) не народила, то пологи треба стимулювати. Так було і в мене. Ще на 39-му тижні вагітності ми з лікарем обрали дату, коли б я хотіла народити мою донечку. Не можу сказати, що мені надзвичайно імпонувала ця ідея (якось воно неправильно вибирати таку подію), але довелося. Ось ми і орієнтувалися на неділю - 24-те листопада. Лікар навіть передзвонив в пологове відділення, щоб були готові до мого візиту о 4-тій годині. Але очевидно такий розклад неподобався не лише мені, а і моїй доці =) і вона собі вирішила зробити по-своєму, а саме народитися 20-го листопада вечерком. Пологи пройшли якось дуже швидко, легко... не встигла я зрозуміти, що відбувається, як на руках у мене вже з'явилося таке маленьке чудо, яке дуже голосно давало про себе знати =). Присутні на пологах мед. сестра і мій лікар постійно собі тринділи на побутові теми, навіть коли я вже народжувала ))). Було таке враження, ніби ми десь собі на каві сидимо, а не дітей народжуємо!
Знали б ви скільки на мене начепили різного роду датчиків під час пологів! І для автоматичного вимірювання тиску (кожні 20 хв.) і для вимірювання мого пульсу та серцебиття дитинки. Плюс капельниці... Одним словом, я вся була обвішана якимись датчиками, трубками і поясами. Не надто приємна штука, та і ходити з цим всім майже неможливо, то доводилося собі лежати. Усі показники відображалися на кількох моніторах поряд з моїм ліжком та ще й передавалися на такі ж монітори в кімнату мед. сестер (якби раптом щось було критичне, то відразу б до мене прибігли).
Тут все роблять за згодою мами, наприклад, питають чи дати вам дитинку на руки відразу після народження або чи хочете зараз малечу спробувати погодувати. І якщо погоджуєшся, то тобі віддають лялю на 5 хвилин, а потім десь ще на годинку (після того як її поміряли, зважили і оцінили за шкалою Апгар). Потім лялю забирають на прогрівання під спеціальною лампою. Вважається, що дитинка дуже втрачає тепло після народження і тому її трішки треба погріти (в нас так малечу забирали двічі). Через 2 години після пологів, мене і чоловіка (доця ще на прогріванні) переселили у кімнату "мами з дитинкою" на 11-тий поверх лікарні з гарнющим видом на сусіднє село ). Чесно кажучи, я б там і жила )). Душ, туалет, диван, телевізор, комп'ютер - неповний список усього, що там було. Зручно, комфортно, продумано - цивілізація та й годі. Там ми всі втрьох і провели наступні 2-і доби (Рома постійно був зі мною, напевно тому що просто напросто було де "бути"). І все було б гарно, якби не той "прохідний двір" (інакше просто не скажеш), який там нам влаштували. Не проходило і пів години в спокої. Постійно до нас хтось навідувався щоб запитати як у нас справи або зробити чергові заміри, аналізи і т.д. Кожні 8 годин мінялася моя мед. сестра, котра постійно заходила і контролювала чи дитинка спить окремо, коли малеча їла останній раз, коли ми міняли підгузника, як я почуваюся, який у мене тиск і пульс, цікавилася чи знаю я про те як замовляти їжу і чи я вже щось поїла. Окрім того, постійно приходило з десяток інших лікарів: лактологи (теж часто мінялися і кожен новий вважав, що має до нас зайти), які розповідали як правильно прикладати дитинку до грудей, мій лікар, який теж навідувався, щоб запитати чи немаю я питань до нього, педіатр - на огляд дитинки, спеціально навчена тьотя, щоб перевірити слух лялі, інша навчена тьотя, щоб зробити прививки, ще інша, щоб послухати і перевірити серце... Це був м'яко кажучи жах =). Ага, забула ще прибиральницю, яка заходила двічі на день і людей, котрі приносили тобі поїсти. До речі про "поїсти" - є меню і телефон ) дзвониш і замовляєш усе що душа забажає, в тому числі і піцу )) так-так - виявляється в гамериці годуючим мамам можна їсти все!
Окремого абзацу вимагає моє ліжко чи то кушетка чи то як його ще назвати... Я б таке вдома поставила!!! Мало того, що воно автоматично підіймалося, опускалося і нахилялося в усі можливі боки, так на ньому ще була кнопочка для виклику мед. персоналу. Дивно, що воно не їздило само по кімнаті - а то раптом мені б захотілося біля вікна поспати )). Але за все треба платити... Отож, до вашої уваги вартість цього всього щастя. Читайте і дивуйтеся =)
- Самі пологи у мого лікаря коштують $4.000, з яких ми заплатили $400 наперед, а потім ще $600, які не покрила страхівка. Точніше оту другу суму ми ще не заплатили повністю, а домовилися з клінікою розбити її на пів року (тут таке дуже широко практикуєтьсся абсолютно у всіх сферах)
- Увага! І як ви думаєте скільки коштує перебування мами (в даному випадку мене) в палаті? Не більше не менше а 11 тис. доларів (точніше $11.085) =). Тішить, що ми хоч смачно і багато наїлися на ті гроші ))
- Перебування донечки обійшлося дешевше (видно з маленькою менший клопіт =))), а саме $2.571
- Окрім цього були ще витрати на огляд дитинки, на тест її слуху, на першу прививку, аналіз крові, усілякі прогрівання і таке інше. Це все обійшлося страховій ще десь в $600
- Тільки одна анестезія при родах коштувала $2600...
Все як у фільмі!
ReplyDeleteДесь приблизно так і є ) фільми ж ми звикли американські дивитися ))
DeleteФайно коли роди швидко проходять.Трохи завидую в тому плані :) Тішуся, що у вас є така файнюща малеча. Хай росте вам здоровенькою. Добре що у вас є страхівка, а то дійсно влетилі б у величезну суму.
ReplyDeleteДуже дякуємо за гарні слова =) А страхівка то направду важлива штука тутка...
DeleteOlju, ja tut hotlia zapytaty, ja tak rozumiju tobi robyly epiduralku. U vas ce obovjazkovoc hy ce sam sobi vybyraesh?
ReplyDeleteСам собі вирішуєш вже безпосередньо в госпіталі - можеш робити, а можеш і ні, головне, щоб не було надто рано чи надто пізно, бо тоді незалежно від твого бажання робити все одно не будуть.
Delete