Я - Мама. Нам 3 місяці!

Ось і прийшов час трішки розповісти про маленьку Емілію. Справа в тому, що графік донечки, який можна описати приблизно так - коли хочу їм, коли хочу сплю, коли хочу бавлюся і все це хочу робити тільки на руках, не дав змоги вести хроніки новоспеченої мамусі кожного місяця, тому певно буду їх робити квартальними =) Отож, нам 3 місяці!!! Як то час швидко біжить... ще нещодавно та ляля копошилася в пузі і не давала мені спати по ночах. Чесно кажучи станом на сьогодні нічого особливо і не змінилося =)

Пригадую наші перші дні в госпіталі... Відразу розумієш, що саме дивне питання, яке усі задають (і я також завжди першим ділом це запитувала), звучить так: "на кого схожа дитинка?" І як на нього відповідати, коли воно таке манюнє і закопушене =)) і схоже, насправді, само на себе. Наступне дивне питання - чи не переплутала я свою доню з іншими малятами (таке я, до речі, також колись питала, бо була свято переконана, що всі малюки однакові ))). А виявляється, що усі вони цілком різні і переплутати просто неможливо. Та і ніхто не дозволить переплутати, оскільки тут дуже цікава система ідентифікації. Мамі, татові і малюку на руку чіпляють браслетики з штрихкодами. Коли малечу забирають від батьків і потім повертають, то першим ділом сканують ці штрихкоди і тільки після відповідного сигналу (який явно ідентифікує, що доця та що треба) віддають дитинку батькам. А ще в маляти на пупочку такий собі "датчик угону" =))). Так-так, якщо з цим датчиком винести малечу за межі пологового відділення, то спрацює сигналізація. Отака вона безпека в Америці ).

Пригадую наш перший тиждень вдома... для мене чомусь такою несподіванкою було те, що в мене раптом кудись пропав весь мій час... Звісно, я розуміла, що появиться маленька, буде вимагати багато уваги, що все кругом буде крутитися навколо неї... але щоб настільки і щоб так раптово... мабуть я не усвідомлювала докінця як це бути мамою... І чесно скажу, що саме через це і було спочатку важко. А ще я не могла зрозуміти чому Емілія хоче бути тільки на руках (завжди була переконана що дітки чемно сплять в своїх ліжечках ))) і постійно хотіла покласти її хоч на трішки. Звісно, мені це не вдавалося і я переймалася і панікувала що не маю часу на себе, на чоловіка, на їжу, на вологе прибирання по Комаровському ))... А потім зрозуміла просту істину - що я хочу носити донечку на ручках, хочу щоб вона була поряд біля мене і що це саме головне, а все решта може зачекати. І от парадокс - як тільки я це усвідомила, відразу все встало на свої місця і все почало якось встигатися ). Взагалі, то окрім того що дітки сплять в своїх ліжечках, я ще багато в чому була твердо переконана. Наприклад, що малюки люблять гуляти і що кожне спання моєї Емі буде на балкончику (знову ж таки по Комаровському) - ага і тут я розмріялася )). Виявилося, що лежати на будь-якій горизонтальній поверхні ми терпіти не можемо (навіть добре закутаними), а ще не любимо шапок і величезних комбінезонів і вдихати холодне повітря також не любимо )). От вам і погуляли! Але найбільшим сюрпризом для мене був процес засипання мого малючка =). Я свято вірила, що якщо хочеш спати, то лягаєш, закриваєш оченята і спиш )) Хіба може бути якось по іншому??? Виявляється може! І виглядає воно так: "Мама, я дуже хочу спати, тому дуже голосно кричу і плачу, бо сама заснути не можу, але ти мене поколихай хвилин так 15-20 і я тоді тобі засну". Таких діток тут називають not self calming babies і пишуть про них цілі книжки, в яких розповідають про 5S Cake який допоможе їх заспокоїти. А ще я була переконана в тому, що малюки чемно лежать і чекають, коли їм переодягнуть підгузника )). Але ж я пам'ятаю ті переодягання ))) та що там пам'ятаю воно і досі так відбувається. На курсах з лялькою то було так легко, але ж ніхто чомусь не сказав, що справжня ляля так сильно махає ручками і ніжками, що переодягнути її то ціле мистецтво ). А ще пам'ятаю першу посмішку (хай навіть не дуже свідому)... а потім першу посмішку до мене, яка ніби говорила "ой, мама, яка ж я рада тебе бачити"... і перший сміх (який ми повторити ще раз ніяк не можемо =))... перше здивування, коли іграшка, яка завжди висіла на одному місці, раптом почала рухатися ))... То все такі чарівні спогади і список таких "вперше-речей" вже довжелезний, а що ж буде далі?!

Нещодавно зрозуміла, що я нарешті під кінець 3-го місяця почала називати донечку по імені, а саме Емілі або Емі або Емілія Виговська (коли не чемна), а до того вона була гномиком, смурфеткою, шпротиком, дівчаточком (так моя мама почала внуцю називати і мені дуже сподобалося), а ще мифкою, зайчиком і навіть квасолькою та грибочком (так називає маленьку моя сестричка себто її тітка), одним словом всіма можливими тваринками і не тільки =).

А ще на кожен місяць я маю улюблену доціну фотографію. Напраклад, наступне фото - 1-го місяця, чи правильніше сказати 1-го дня - це ми тільки народилися, нас одягнули і принесли мамі. Отакою манюньою Емі була для мене цілий перший місяць, а потім якось швидко почала дорослішати...

А ось ця розбишака - то фоточка, яка мені асоціюється з 2-гим місяцем донечки

Ні ні, на другий місяць маю ще одненьку улюблену (саме в той час доня почала свідомо посміхатися):

Ніяк не можу оприділитися яку б це обрати для 3-го місяця... Але мені імпонує отака (ми вже тут такі дорослі і цікаві і все розглядаємо, а ще хмуримо брови ну зовсім як татко =))

Час дійшов і до фактів. Скільки ж коштує в місяць донечка американка? Отож, на підгузники (їх ми використовуємо приблизно 230 в місяць), салфетки і одноразові пеленки тратимо $80 щомісяця. Бодічки, піжамки, штанішки і всяку таку іншу прикольну одежку я купую відразу на період в 3 місяці (справа в тому, що більшість фірм-виробників так і продають, наприклад, 0-3 місяці чи 3-6 місяців - насправді, це не надто зручно, бо поки тобі не сповниться тих 6 місяців, то воно все на тобі висить, але доводиться підлаштовуватися). За попередніми підрахунками виявилося, що $100 достатньо, щоб малеча мала в чому ходити цілих 3 місяці, а мама мала спокій з пранням хоча б на 4-5 днів ))). Любимо одежки фірм Carter's, OshKosh, Gerber, First Impression, H&M. Часом балуємо доню навіть Сalvin Klein =). 

Хотіла ще розповісти про наші улюблені іграшки (якщо це можна назвати іграшками ))), але подумала, що вони заслуговують на окрему статейку.

От така вийшла собі розповідь про наші перші 3 місяці щастя, радості, нових неймовірних вражень і надзвичайно цікавого досвіду!