Буденні наші гуляння з Емілі стають все цікавішими і цікавішими! Малюк навчився бавитись пасочками, відерками і лопатками, захопився малюванням крейдою, а ще лазанням по барикадах на дитячих майданчиках. А як доця бачить білку, пташку чи зайця, то радості кінця-краю немає - біжить за тою живністю, а потім бавиться з нею в "ку-ку" біля кущів =) А на фото Емілі як завжди сама серйозність!
В словничок Емілі додалось ще кліька слів:
- "ку-ку" (бавилась давно, але говорити не говорила)
- "тя" (якщо я її питаю щось що вона справді хоче, то завжди мені каже "тя" =))
- "дай-дай" (раніше тільки ручками дай показувала)
- "ая" (це "зая", тільки букву "з" важко вимовити певно)
- і ще буквально вчора почала підспівувати разом зі мною пісеньку, тільки з усієї пісеньки каже одне слово "out" (в пісенці просто звірі по черзі з ліжка падають, то я співаю "fell", а доця далі додає "out").
Ще в наших повсякденних забавих з'явилось більше арту - і тепер ми малюємо фарбами і пензликами, а ще пальцями =)
Мрію зловити момент, коли доця вся так гарненько тими фарбами себе розмалює, але поки не дуже їй таке дозволяю, бо якось за килимове покриття страшно ). Але от потепліло і такими заняттями можна займатись на балконі, тому думаю вже і не заборонятиму бавитись на повну!
Наприкінці тижня ми купили мангал! Наш власний, перший, газовий і, як на мене, то дуже навіть великий - розрахований на добрячу порцію м'яска, сосикок або овочів! Ну і як такій покупці простоювати на балконі, ще й коли на вулиці +27?!
Сонце - це, звісно, круто, але я в перші кілька годин умудрилась добряче спалити собі плечі... Зате шашлики і вище згадані овочі з сосисками вийшли на ура! Нямка!
Нас отак спонтанно зібралась величенька компанія! Купа дітей, наймолодшому з яких всього 4 місяці =) Було весело!
Емілі на місці не стояла ні хвилинки... Першим ділом вона розвідала всі стежки і знайшла ту, котра веде до озера. Добре, що хоч купатись в воду не йде - в неї зараз улюблене заняття щось туди кидати - камінці або травичку чи палички і дивитись як воно все плюхається у воду ). Так що набігались ми за малюком ого як! Зате прикольно, замість того щоб влягтись і їсти їсти їсти (як було колись) ми тепер активно проводимо час - бігаємо з м'ячиком, бульками чи просто за дитиною =).
Вже під кінець міроприємства доця знайшла нову забаву - вилазити на лавку, потім на стола і стрибати звідти в мої обійми - але ж то радості було!
Неділя. Попереднього дня вечером вирішили з сусідами, що нам мало суботнього відпочинку на природі, треба ще на неділю щось організувати. Згадали, що друзі розказували про гарний японський ботанічний сад (Anderson Japanese Gardens) годину їзди від нас. Встали в неділю зранку, подивились погоду - ймовірність опадів 30%, а в 1-шій годині так взагалі сонце без хмарок. Спакувались, зібрались і поїхали. По дорозі туди я ще раз оцінила всю красу і потрібність "магнітного театру" - він просто полонив увагу малюка на добрих пів дороги! Приїхали - на вулиці дощ, ну такий маленький, що навіть парасолі відкривати не хочеться, але дощ. Припаркувались, витягли дитячого візка, перепакували на нього всі сумки (а коли в сім'ї дитина, то таких сумок не мало), пішли платити за вхід. Заплатили, зайшли на територію саду - на вулиці дощ - вже сильніший. Дивимось погоду - показує, що сонячно (люблю тутешніх метеорологів - з ними весело живеться). Взагалі я дощ люблю та і в малюка панама є, то чого ж боятись? Пішли гуляти. Дощ щораз сильніший, але ми вперто гуляємо, хоч вже і з парасолькою. Емілі здається той дощ взагалі не дуже турбував, вона собі знаходила всі можливі камінці і без перестанку носила їх до води, так що обійти весь ботанічний сад було задачею не з легких :). Але як виявилось по ходу прогулянки, він не такий вже і великий - без дитини можна обійти за 30 хв., з дитиною за годину. Взагалі садок милим видався - такий собі японський стиль у мініатюрі. Гарні деревця, мальовничі квіти усіх відтінків рожевого, озерця і водопади, а в них рибки плавають такі вгодовані і різнокольорові, під ногами дрібні камінці, ті які доці ніяк покою не давали =). Година їзди машиною однозначно вартувала тієї прогулянки, та і що таке година для американських доріг і машин?! Ми б і довше там гуляли, але до нас підійшла працівниця і попередила, що о 3-тій годині намічається шторм і якщо і правда буде погода бушувати, то вони будуть змушені всіх вивести з саду - отак. Та і малюку вже був час спати, чим вона і займалась всю дорогу додому ).
А ось так Емілі набирала в ручки камінці і бігла щоб плюхнути їх у водичку :)
І весь час від нас тікала...
Після прогулянки ми ще трохи потусувались в Visitors Center, результатом чого виявилась покупка двох японських котів, один з яких означає Love, а інший - Good Luck, які тепер поселились в мене на поличці поряд лялькою-мотанкою :)
Нас отак спонтанно зібралась величенька компанія! Купа дітей, наймолодшому з яких всього 4 місяці =) Було весело!
Емілі на місці не стояла ні хвилинки... Першим ділом вона розвідала всі стежки і знайшла ту, котра веде до озера. Добре, що хоч купатись в воду не йде - в неї зараз улюблене заняття щось туди кидати - камінці або травичку чи палички і дивитись як воно все плюхається у воду ). Так що набігались ми за малюком ого як! Зате прикольно, замість того щоб влягтись і їсти їсти їсти (як було колись) ми тепер активно проводимо час - бігаємо з м'ячиком, бульками чи просто за дитиною =).
Вже під кінець міроприємства доця знайшла нову забаву - вилазити на лавку, потім на стола і стрибати звідти в мої обійми - але ж то радості було!
Неділя. Попереднього дня вечером вирішили з сусідами, що нам мало суботнього відпочинку на природі, треба ще на неділю щось організувати. Згадали, що друзі розказували про гарний японський ботанічний сад (Anderson Japanese Gardens) годину їзди від нас. Встали в неділю зранку, подивились погоду - ймовірність опадів 30%, а в 1-шій годині так взагалі сонце без хмарок. Спакувались, зібрались і поїхали. По дорозі туди я ще раз оцінила всю красу і потрібність "магнітного театру" - він просто полонив увагу малюка на добрих пів дороги! Приїхали - на вулиці дощ, ну такий маленький, що навіть парасолі відкривати не хочеться, але дощ. Припаркувались, витягли дитячого візка, перепакували на нього всі сумки (а коли в сім'ї дитина, то таких сумок не мало), пішли платити за вхід. Заплатили, зайшли на територію саду - на вулиці дощ - вже сильніший. Дивимось погоду - показує, що сонячно (люблю тутешніх метеорологів - з ними весело живеться). Взагалі я дощ люблю та і в малюка панама є, то чого ж боятись? Пішли гуляти. Дощ щораз сильніший, але ми вперто гуляємо, хоч вже і з парасолькою. Емілі здається той дощ взагалі не дуже турбував, вона собі знаходила всі можливі камінці і без перестанку носила їх до води, так що обійти весь ботанічний сад було задачею не з легких :). Але як виявилось по ходу прогулянки, він не такий вже і великий - без дитини можна обійти за 30 хв., з дитиною за годину. Взагалі садок милим видався - такий собі японський стиль у мініатюрі. Гарні деревця, мальовничі квіти усіх відтінків рожевого, озерця і водопади, а в них рибки плавають такі вгодовані і різнокольорові, під ногами дрібні камінці, ті які доці ніяк покою не давали =). Година їзди машиною однозначно вартувала тієї прогулянки, та і що таке година для американських доріг і машин?! Ми б і довше там гуляли, але до нас підійшла працівниця і попередила, що о 3-тій годині намічається шторм і якщо і правда буде погода бушувати, то вони будуть змушені всіх вивести з саду - отак. Та і малюку вже був час спати, чим вона і займалась всю дорогу додому ).
А ось так Емілі набирала в ручки камінці і бігла щоб плюхнути їх у водичку :)
І весь час від нас тікала...
Після прогулянки ми ще трохи потусувались в Visitors Center, результатом чого виявилась покупка двох японських котів, один з яких означає Love, а інший - Good Luck, які тепер поселились в мене на поличці поряд лялькою-мотанкою :)
Класний тиждень у вас вдався!! Мої спостереження:
ReplyDeleteВ Емілі коси вже ого які, можна хвостики крутити.
Нарешті, нарешті дитина сміється!! Там де мамі до рук скаче.
Ти називаєш Емілі малюком (чоловічого роду), а я Давида дитиною (жіночого роду), незнаю чому воно так, просто спостереження :-)
:)))) класні спостереження про "дитину і малюка" особливо!! :)
DeleteДочитую вкінці - котів... і думаю, ого, ви собі двох живих котів купили! ))))
ReplyDeleteДо речі, ті пальчиуові фарби дуже легко відпираються, тож, думаю, килим не постраждає, хіба мамі час лишній на прибирання треба:)
ой, двох живих - ні-ні )) дуже дорого їх тут тримати )
Deleteага, ми вже попробували відмивати від ковроліну і справді легко ))))
а де фото котів? я теж подумала що живих)))
ReplyDeleteЕмілі мені якась така вже набагато доросліша за мого малявчика... хоч нам вже рік і 2, і різниця ніби не дуже велика, але ото втікання від мами то певно вікове)))) вони зараз ще страху не мають тому і шурують куди бачать
додам котів обов'язково в наступному пості ))) а от мені якраз здається, що в такому віці дітки дуже відрізняються, навіть якщо всього кілька місяців різниці у віці. А ще кажуть, що дівчатка завжди старші і серйозніші виглядають ))) не знаю, може воно так і є )))
Delete