Девіду 5-ть!

Якимось найособливішим днем цього місяця мені видалась п'ятниця 24-го червня. По-перше, в цей день в Девіда прорізався перший зуб :). Якось я не очікувала, що то буде так рано і так несподівано - ще вчора гриз мого пальця і не кусався, а сьогодні вже кусається і то боляче (ну ви самі знаєте які ті зуби гострі). По-друге, в цей день ми вперше ходили всі разом (тобто я з дітьми) зустрічати татка з роботи, тобто з поїзда, і вперше Девід так довго мені просидів в рюкзаку та ще й в ньому заснув! Так, ми вже пересіли до рюкзака і тепер носимось в ньому, принаймні пробуємо. Емілі я туди пересадила десь з 6-ти місяців, а Девіда вирішила раніше, бо він вже більший, ніж була Емілі в свої 6-ть :). По-третє, в цей день малий Девід вже так впевнено почав стояти на колінках і на ручках - десь, певно, хвилини дві отак без перестанку хитаючись може простояти і, навіть, пробує совгати тими колінами туди-сюди, тільки ще не розуміє що з руками треба зробити щоб поповзти, а може йому ще важко таке робити. Якби там не було, а малюк вже дуже хоче руху :) От якоюсь такою особливою для нас видалась минула п'ятниця...

А загалом місяць був цікавим - Девід навчився хапатись за свої ноги і навіть кілька разів в нього виходило тягнути їх до рота; почав цікавитись тим що ми всі робимо за столом (тобто їмо) і почав вимагати щоб його теж за стіл брали з собою, тому, певно, скоро буду йому вже стільчика для годування діставати. Хоче сидіти або стояти або повзати, але ніяк не лежати - треба точно діставати стільчика і ще стрибунці Емілі (ну такі, знаєте? щоб підвішувати, садити туди бейбіка і він собі ногами від землі відштовхується і стрибає - Емілі подобалось). Як і сестричка любить щоб його тримали на руках, а він буде підстрибувати і відштовхуватись від будь-чого до чого ноги дістануть. Так, пішла я в кладовку за стрибунцями і стільчиком :)

Все інше залишається стабільним - сон, незважаючи на зуби, - стабільний; гамання, незважаючи на ті ж зуби, - стабільне. Часом буває капризний, часом хоче більше уваги, часом дуже, навіть, самостійний, часом добре їде в машині і бавиться або спить, часом плаче... Все стабільно :) всі ж вони ті діти такі "стабільні", ну хіба нє? :)

А ось наше з Девідом селфі :) В нас тут басейни повідкривались, то ми собі стараємось ходити, по-можливості, бо обоє моїх дітей дууууже люблять воду!

А ще мені малий став більше схожий на татка, та і взагалі посерйознішав - менше посміхається, більше хмурить брови - геть як татко :)

Девід. 4 Місяці. Круть-Верть і Позитивчик :)

Приходимо ми з Девідом до лікаря на плановий огляд. Заходить лікар в кабінет, дивиться на малого, котрий примостився в мене на руках і питає: "То скільки вам вже? 5 місяців? 6-сть?", а я кажу: "Та ні, чотири.", а вона: "4-ри з половиною?". А потім дивиться до свого комп'ютера і така: "Ой, та вам же тільки 4-ри виповнилось, а чого він такий великий?" :))). А Девід і правда хлопчик величенький і якийсь довгий і пампулястий, тому йому всі дають більше, ніж є насправді :). Важить він 6.930кг а зріст має 65см. Лікарка ще двічі його перемірювала після медсестри, бо їй здавалось візуально, що там більше ніж 65 :).

Взагалі Дейв дуже веселий хлопчик, багато сміється, до всіх посміхається. Бабця Іра називає його "позитивчиком" :). А ще він дуже спокійний, коли все добре, тобто коли ситий і йому не холодно і комфортно, то він буде собі самостійно лежати в своєму кріслі, на всіх дивитись, щось розказувати, бавитись іграшками і посміхатись. І так сидіти він може і пів години і нікого йому не треба, а якщо з ним балакати, то і годину запросто висидить! Але це хіба якщо в кріслі, бо в ньому не виходить перевернутись і повзти, а хіба лиш пробувати сісти можна, а пробує малий дуже настирно - так кумедно тягне ту голову і шию вперед і ще й руками допомагає відштовхуватись. А от якщо покласти його на будь-яку горизонтальну поверхню, то менше ніж за 2 секунди він вже буде на пузі і кудись повзтиме :). Так-так, вже з 3,5 місяців Девід впевнено вертиться зі спини на пузо, а нещодавно і навпаки почав перевертатись. Найбільше мене смішить, коли він замість лежати і дивитись на мобіль над ліжечком, перевернеться на пузо, а тоді починає заглядати на ті іграшки, та ще й нервується, що то не зручно і важко :) А ще вже кілька тижнів як Девід повзає :) ну, я це так називаю, бо він таки переміщається з одного місця на інше і то досить швидко, тому його вже не залишиш отак на ліжку, бо точно звалиться (навіть з нашого кінг беду :)). На місці крутиться на всі 360, а повзає він як гусениця: на коліна вже добре стає, ногами сильно відштовхується, а носом допомагає, опиняючись далеченько від того місця на яке його поклали :) Виглядає дуже кумедно. Десь вже тиждень як впевнено на ручках піднімається і трохи навіть так тримається і розхитується... Одним словом шустрий пацан, якому вже дуже хочеться якогось руху, бо лежати геть не цікаво :) Самі переконайтесь - ВІДЕО

Ще малюк нарешті почав цікавитись іграшками (бо раніше йому оті кольорові вісюлькі геть не були потрібні, йому треба було лише щоб ним поговорили і поусміхались :)). А тепер може навіть трохи побавитись, потягати то все кольорове до рота, посмоктати і пооблизувати, і ще порозглядати.

Частенько задумуюсь про малого як про "покращену версію" Емілі :) (до-речі, ось якою була Емілі в 4-ри місяці). Емілі, донечка, якщо колись настане такий день і ти захочеш прочитати мамин блог і раптом натрапиш на цю статтю, будь ласка не ображайся на мене :). Ти все одно моя найкраща дівчинка Емілі і в цілому світі більше таких Емілі немає! Але ну так вже сталося, що в багатьох аспектах твій братик - це така "покращена версія" тебе :). Ну правда, не підібралось у мене інших слів щоб описати всякі отакі стандартні речі, які трапляються з малюками. По-перше, варто сказати, що Девід дууууже схожий на Емілі і візуально (судіть самі з наступного фото) і отими всіма своїми дитячими приколами (далі поясню).

Тільки от все те, чим він мені так на неї схожий, це якась лайтовіша версія :) Ну от дивіться:

- обоє моїх дітей до певного віку не вміли спати саменькі, тобто не на мені :) (перші 2 тижні з життя Девіда не рахуються :)), от заколисала я доцю, ніби ж міцно спить, тільки намагаюсь покласти в ліжечко чи на ліжко наше чи у возика, як Емілі тутже відкриває широко очі, а потім і рот :). Девід робить те ж саме, але через 2 хв, після того як кладу (так було раніше, а зараз вже зовсім легко покласти і буде спатки).

- обох дітей мені доводилось вчити засинати біля грудей (ні Емілі ні Девід цього не вміли від народження), тільки Емілі навчилась лиш десь в 6 місяців, Девід в 4-ри.

- обоє вміли спати лише по 25хв, десь ближче до 6-ти місяців Емілі могла часом поспати 45хв, а вже після року і півтори години непрокидаючись. Девід вже зараз часом може і 45хв поспати, а часом і на 2 години вирубитись (хоч то дуууже рідко, але буває)

- в обох малюків був період, коли вони чомусь дуже сильно повертали молоко, коли бурпали, тільки в Емілі це тривало майже 2 місяці, а в Девіда 2-3 тижні

- обоє не любили (та і досі не надто люблять) їздити в машині. Емілі вперше заснула в машині коли їй було майже 2 роки, уявляєте? :) Я не перебільшую - так воно і було. А от Девід часом, коли він не голодний і час спати, то може навіть сам заснути в машині чи у возику на прогулянці

- взагалі возик, то окрема тема, бо Емілі його полюбила (хоч ні, правильніше сказати - перестала так ненавидіти) десь приблизно в півтора роки. Девід, натомість, може в ньому пів годинки покататись, а якщо дадуть погризти і порозглядати якусь вісюльку, то змилується над батьками і довше там просидить (версія для бабусь-дідусів - "пролежить" :))

- і акне і дайпер реш - все було в обидвох! Тільки в Девіда в лайтовішому варіанті

- а реакція на сонце! То мабуть всі діти його не люблять, але Емілі криком кричала в ту ж секунду, коли їй на личко попадали проміння, а Девід хіба трохи похмуриться і очка зажмурить

- а найбільше мене тішить те як він любить одягатись :) ну от всі ж діти цього не люблять, правда? А він любить :) Пригадую, я для Емілі з України замовляла щоб родичі привозили такі бодіки, які ніби і бодіки, але на кнопках (щоб через голову не одягати, бо крик був), аж допоки тут таких в h&m не знайшла. А от Девіду одягаєш звичайного бодіка через голову, а він рже :) ну чесно - дитина просто заходиться сміхом! То так кумедно! От тільки зараз воно йому трохи перейшло, і тепер він лише мило посміхається :)

Ну чим не "покращена версія"? :) Цікаво як воно буде з прикормом, бо Емілі не надто хотіла щось їсти, а я дуже хотіла в неї щось запхати, бо мені здавалось, що раз книжка пише в пів року почати прикорм, значить молоко перестало бути корисним і достатнім. Тому було купа нервів з тим прикормом - я готувала, вона не їла, я нервувалась, знов щось готувала, а вона знов пробувала і кривилась :) Тепер я мама розумна, знаю що в молоці купа всього корисного, а головне достатнього для розвитку дитини, хоч і до півтора роки, а ще цього разу я зовсім не збираюсь аж так щось мучитись і виготовлювати - буде пробувати малий все з нашого столу - різне і доросле. Але про це ще рано говорити, тому побачимо як воно буде через 2-3 місяці.

Гарно спить (боюсь наврочити, але ж вже про все треба розказувати): засинає в 9-10, кладу в ліжечко, прокидається десь о 3тій, бо час їсти, забираю до себе, годую і засинаю разом з ним і так спимо до ранку (тобто десь до 7ї). Раніше він завжди спав поряд зі мною, але так мені цікаво було спробувати чи спатиме в ліжечку, що я не втрималась і таки перевірила. Спить і нікого йому не треба :) Він би так і всю ніч спав, але о 3тій це мені вже дууже ліньки його туди-сюди носити.

Нам ще не виповнилось і 3х місяців як малий почав носити підгузники 4-го розміру і бодіки на 6 місяців, які йому вже впритик, тому скоро на 9-ть перейдемо :) Емілі, пригадую, все по-плану носила: в 3 місяці - одяг на 3, а в 6 на 6 і то так було весь час, навіть зараз в свої 2,5 дещо доношує ще на 2 рочки, а дещо вже носить на 3. Цікаво який розмір носитиме Девід в свої два з половиною :)

Отакий от він мій маленький хлопчик-горобчик (щось до нас причепилось таке прізвисько) Девід в свої 4 місяці :)

Емілі - Чомучка і Два з Половинкою :)

Прийшов якось мій чоловік додому і бачить, що Емілі стоїть на одній нозі (а була ця історія давненько, ще Девід в животику тоді був) :) питає мене, що то ми таке робимо, а я розказую, що сьогодні прочитала що повинні вміти діти віком 2-3 роки. А далі кажу, що Емілі вміє все зі списку, окрім як стояти на одній нозі (власне, я перевіряла чи вміє чи ні) і вирізати ножицями. Не знаю як би то вам краще описати ті емоції і вираз обличчя, який з'явився на його обличчі :)) а далі каже мені: "Значить наша дитина рахує до 10-ти, складає пазли, вміє розказувати десь зо 5-ть віршів і не менше заспівати пісеньок, танцює і стрибає, а ти переймаєшся, що вона не вміє стояти на одній нозі?" :))) Завіса!

Насправді, як би то вам краще пояснити... бувають моменти в моєму житті, коли я, і правда, чомусь дуже переймаюсь тим що вміє чи не вміє доця. Але зовсім не тому, що хочу щоб вона відповідала якимсь стандартам чи була кращою за інших дітей. Мабуть, швидше, тому, що хочу бути хорошою мамою для неї і щоб їй було зі мною цікаво і щоб вона спробувала багато-багато всього різного і ми обидві зрозуміли, що їй насправді подобається, а що дається важко чи зовсім не цікавить, принаймні зараз... якось отак... то лише я така чи інші мами теж так заморочуються? :)

Але це все ліричні відступи, а розкажу я вам трішки про мою Емілі в її 2 з половинкою рочки. А вона дівчинка дуже цікава, розумна і мега потішна! Ловить все на льоту, повторює все що треба і не треба, видумує-придумує-перекручує і хитрує :). Найбільше мені подобається, коли якісь словечка чи звороти чи цілі речення ніби і повторює з почутого раніше, але при цьому дуже влучно використовує цілком в іншому контексті. 

Просто обожнює фрази "я такого ще не бачила!" і "так не буває" або "хіба так буває?" (і при цьому таку здивовану гримаску робить) і всі історії, які такою фразою супроводжуються. Наприклад, повертаємось додому з майданчика, вечоріє, дивимось на небо, а там і сонце і місяць. Емілі так дивується і каже "ну як так може бути? так не буває! я такого ще не бачила!" і весь наступний день всім по двадцять разів розказує історію як на небо вийшов місяць ще до того як сховалось сонечко і додає що це "дивина" і вона такого ще ніколи не бачила. А починає історію фразою "ну ти уявляєш? ..." =)

Приїхала до нас в гості бабця Іра. І тут щось Емілі ганяє туди-сюди, мене не слухає, я на неї сварюсь, а у відповідь чую: "мама, но-но-но, я тебе зараз випущу на вулицю і ти улітіш" :). А це лиш 3 дні в компанії бабці Іри пройшло )))) хоч бабця стверджує, що вона тут ні до чого :)

Привезла бабця Іра мозаїку і з величезним ентузіазмом сіла вчити Емілі нею бавитись. Доця, звісно, її не слухала і сама добре знала що їй робити! Вона вибрала собі всі білі мозаїнки, склала їх в одну купку, сказала "я виграла", а тоді пішла займатись іншими справами :) от і побавились!

Якось я розказала бабці Ірі по скайпу, що Емілі любить всілякі історії про планети. В результаті до нас прилетіли з України не лише купа книжечок про космос, а і картинки (такі окремі, і на кожній якась космічна тематика, і про кожну можна годинами розповідати), і навіть плакат з картою зоряного неба :) Тепер в Емілі улюблена фраза перед сном: "а давай повторимо планети" і відразу починає називати всі по-порядку та ще й додає якісь факти, які про них знає, типу "Меркурій найближчий до Сонця" або "Нептун холодний" :). Ще в нас тепер звірятка в школі вчать астрономію! Ооо, нагадала собі, що треба прочитати про Чорну Діру, щоб завтра урок не провалити :)

Навчилась кататись на велосипеді, який називає "веселопед" (і тепер ми всі так говоримо), тільки весь час з собою когось бере, наприклад, як отут - кошик з тваринками і все катання зводиться до того щоб втримати того кошика :)

А з тим кошиком в нас взагалі велика любов і окрема історія :)

Полюбляє крутитись біля дзеркала, одягати щось новеньке (платтячка, обручі, темні окуляри, ...) і купу разів повторювати "яка Емілі красунька" :) справжня дівчинка, що тут ще скажеш!

Любить музику, вмикає сама собі різні пісеньки, танцює, підспівує. А раніше, коли ми влягались спатки, то слухали такі спокійні класичні мелодії на іграшці Девіда :) і доця завжди мене питала: "мама, а про що розказує ця мелодія?".

Люблю як Емілі видає якісь такі кумедні часові ляпи в стилі "коли сьогодні вечером буде день, то прилетить бабця Іра" :) а ще вона вже знає, що для того щоб порахувати скільки днів залишилось до якоїсь події треба рахувати скільки разів вона спатиме, і коли бабця Іра ще до нас не прилетіла, то Емілі прокидалась кожного ранку і, на диво, дуже правильно рахувала скільки нічок залишилось до приїзду: "ще 3 нічки і бабця Іра привезе мені багааааато кіндерів" :) Кіндери - то наше всьо! І Пасхальний зайчик їх носить, і під подушку Миколайко кладе, і під ялиночку Санта скоро принесе, і бабця Іра привезе, а бабця Валя передасть і ще Буська купить... і ще огого скільки людей/звірят/героїв їй ті кіндери або вже приносили або обов'язково ще принесуть :)

Звідкись (підозрюю що від Роми але не кажіть йому :)) набралась фрази "думай своєю головою". Приходить до неї подружка, забирає всі фарби і каже "це мої!". Емілі, не довго думаючи, підходить до неї і каже: "думай своєю головою! це Емілі фарби". Добре що батьки подружки не чули, а то, навіть, не зручно якось ).

Нещодвно почала чомучкати. І тепер майже на все мною сказане перше її питання "а чому?". Кажу Емілі сідай їсти - "а чому?", одягайся йдемо гуляти - "а чому?", дати тобі печиво? - "а чому?" :) Наразі добре те, що її влаштовує моє пояснення з першого разу і вона далі не продовжує чомучкати. Але підозрюю, що це не на довго і далі отаких "чому" буде ще більше.

Любить хитрувати. От йдемо з прогулянки додому, доця втомилась, але на руки отак прямо проситись не буде, а скаже, наприклад: "мама, а давай в тебе родинки пошукаємо" (знає що в мене на шиї є одненька) і відразу на ручки вилазить :), а як знайшла, то я кажу щоб злазила раз завдання виконане, а вона тоді "ні, я ще не всі знайшла, я ще шукати буду". А ще така вся добренька робиться, коли сварю її, відразу буде обіймати і казати "мама, я тебе так люблю!" або "мама, я тебе зараз полікую, не хвилюйся" :)))

Вчора вечером вкотре намагаємось її вкласти і не дуже вдається, проситься Емілі по сходах походити (полюбила вона наші сходи, а от звідки вони взялись - це вже інша історія ;)). Девід вже 3тій сон дивиться, я напів-сплю і тут зі сходів чую голос Емілі, яка, спускаючись з бабцею, по дорозі тата зустріла: "тато, ти чому нам заважаєш? ми тут спимо, а ти ходиш!" :))

PASS. PASS. PASS.

І ось я вже втретє чую таке очікуване і омріяне "Pass" за сьогодні... і вже навіть фото мені зробили... і от називають моє ім'я, я встаю з крісла і йду до того хто ось-ось вручить мені ЇЇ - таку давно-очікувано карточку... і ось я майже її торкаюсь... аж тут раптом прибігає інший чувак, забирає ЇЇ прямо з під мого носа, кладе до конверта, бурмоче щось про background check і про два тижні і йде...

А починалось все так гарно! Ми усі прокинулись собі, як завжди, рано-рано. Я спокійно приготувала сніданок, залишила чоловіку інструкції по догляду за дітьми (хоч можна було і не залишати, бо він в мене молодець і все сам знає), залишила в холодильнику молочко для Девіда, приготувала пляшечку (так-так, ми навчили малючка їсти коли треба з пляшечки, так що, бабця Іра, готуйся вже за кілька тижнів залишатись з обома карапузами, а ми з Ромою підемо в кіно! :)))), зібрала документи і поїхала здавати на права :). Не питайте будь ласка чому я не могла за 3,5 роки в гамериці вибрати більш зручний час для здачі, тобто такий, коли в мене ще не було двох дітей, ну або хоча б було одне :) І не питате пліз як я їздила до сьогоднішнього дня :) та і не кажіть нікому, що я тут їздила :). А якщо чесно, то до моменту коли я почала читати правила дорожнього руху в штаті Illinois, я свято вірила, що маю право їздити на своїх українських :). Але повертаємось до сьогоднішнього дня... Отож, скажу Вам , що челенджів було кілька:

Challenge #1. Доїхати до DMV. Я не люблю їздити по хайвеях - тобто швидкісних трасах, як правило багато-полосних. Ті 4 полоси, швидкість поза 70 миль на годину, купа машин, включаючи тих, які постійно на той хайвей заїжджають і які треба пропускати - то все не для мене :). А до місця здачі на права по-іншому не доїдеш. Ну, тобто, доїхати якось можна, але, як мінімум, в два рази довше, а це не підходить, коли вдома двоє дітей і чоловік в якого, ну так між іншим, сьогодні робочий день :) Але, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Доїхала швидко, гарно, без проблем! Completed! 

Challenge #2. Здати Vision. Хтось може знає, а хтось і ні, але я трохи зле бачу на ліве око :). А всі мої друзі впевнено мені казали, що при здачі екзамену дивишся собі двома очиськами і все. Я десь так підсвідомо собі думала, що бути такого не може щоб кожне око окремо не перевіряли. І от всі мої страхи збулись :) Воно то дивишся двома очима, але кожне око бачить свої літери і здає свій тест :) Мене аж в холодний піт кинуло, коли я дивлюсь на ті букви і розумію, що ніц лівим оком не бачу :). Але, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Щось я там трохи побачила і цього було достатньо щоб пройти vision test. Pass!

Challenge #3. Письмовий Test. Тут я була готова майже ідеально! Всю книженцію перечитала, в тестах попрактикувалась, онлайн купу їх пройшла! Беру листок, сідаю писати - перше питання і я його не знаю :) Далі трохи мандраж, невпевненість... Але, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Пройшла тест з однією помилкою - якраз на тому першому запитанні :). Pass!

Challenge #4. Driving. Ну ви пам'ятаєте, що нікому казати не можна, що я тут їздила ) але досвід таки маю ). Трохи боялась я здачі практичного екзамену, тобто самого водіння, але якось взяла себе в руки і беземоційно виконувала всі вказівки інструктора. Гарно зупинялась, повертала, вмикала завчасно всі поворотники і навіть обертала голову, коли здавала назад, чого зазвичай не роблю, бо дивлюсь лише по дзеркалах. І, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Pass!

І ось мені вже віддали усі документи, покликали робити фото... І ось вже-вже зараз я триматиму ЇЇ в руках - і тут на тобі :( мало того, що не дали, картки, та ще й кудись її відправили на якусь незрозумілу перевірку і сказали, що вона мені прийде поштою через 2 тижні... ех! Дуже сподіваюсь, що яка б то не була перевірка, я і мої права її пройдемо! :)

А я з вами хіба ще поідлюсь враженнями від того як то воно все було цивілізовано. Маючи досвід ходіння по різних установах в Україні, я, мабуть, ніколи не перестану дивуватись як воно тут все продумано, швидко і культурно! У кожного свій номерок, своя черга (бо в DMV приходять з десятками різних питань, окрім здачі на права), кругом є підготовлені бланки, люди котрі можуть відповісти на усі запитання, та і запитань не треба задавати, бо ве CLEAR! Всі привітні, усміхнені, доброзичливі - бажають успіху і перепитують звідки я :) Одне задоволення ходити в Америці по різних установах!!!

Два і Два з Хвостиком :)

Ви вже певно здогадались про що я збираюсь розповідати ) точніше про кого ) Отож, одному чуду вже виповнилось 2 місяці (насправді скоро вже три :)), а іншому два з хвостиком роки, де хвостик = 4 місяці :). Я ніби й не планувала писати щомісяця про Девіда, але назбиралось трохи позитиву від них обох, тому є що розповідати :)

Отож, який той Девід у свої два ) Дуже позитивний і веселий! Ще не зацінив іграшки і якось байдуже на них дивиться, а от все що бачить по сторонах його дуууже цікавить - любить розглядати, картини, лампочки, а до квітів у вазі має особливу любов - Рома каже, що певно виросте садівником :). Страшенно любить щоб з ним розмовляли - відразу посміхається на весь свій беззуби ротик і це дуже і дуже мило! Пригадую, що Емілі в такому віці обожнювала все чорно-біле і посміхалась вбільшості до такого :) а ще весь час тішилась своїм відображенням у дзеркалі - справжня дівчинка! З спанням, гаманням і всякими іншими повсякденними речами в нас все стабільно - моделі поведінки Девіда міняються знаааачно повільніше, ніж його сестрички :) він якийсь більш стабільний - справжній хлопчик :). Найбільше наразі тішуся нічним спанням - малюк спить всю ніч і прокидається поїсти лише один раз! Отак собі ліг спатки, поспав 4-5 годин, поїв 5 хвилин, поносився на руках ще 1 хвилинку і спати наступні 2-3 годинки. Десь о 7 ранку в нас підйом, сніданок і обов'язкові ранішні розмови на пеленальному столику :) без них просто ніяк! Тому вранці коли вся сім'я прокидається не Рома мене питає "як ми з Девідом спали", а я його "скільки разів Емілі вночі прокидалась" :). Голову тримати мій карапуз ну зовсім не хоче - кладеш його на пузо, а він на ніжках піднімається, попу догори, відштовхується і пробує повзти, а ніс і щоки при цьому лежать на коврику :) Отакий от мій Девід. А ще балдію від його "ай" і "агі" і "іу" і ще багато всіляких прикольних звуків і крутезних при цьому емоцій личку :)

А щодо донечки, то розкажу вам якою дорослою вона стала і які перли видає :)

Для початку про гру в асоціації. Почистила доці різні фрукти, поклала перед її носом і кажу: "Їж фрукти, це дуже корисно!". А Емілі так задумливо дивитись на мене і каже: "Фрукти - корисно, їхати - довго, гуляти - повільно" :)) отак і сказала ) то я собі подумала, а чому б не спробувати побавитись в простенькі асоціації і почала їй всілякі слова підсовувати і от що в нас вийшло:
 - сонечко - ранок
 - холодильник - морквочка (дуже любить моркву гризти :))
 - планети - темно
 - м'яско - смачно
 - картопелька - корисно
 - співати - голосно
 - телескоп - (закриває одне очко і каже "отак") :)

ну і ще багато отакого всякого :) цікаво так! тепер собі час від часу отак бавимось )

А ще їй вдається розгадувати якісь простенькі загадки і це теж мега прикольне заняття, особливо коли Девід на руках і я не можу приділити час тільки їй.

Полюбилось нам з доцьою бавитись так звані board games. Щось мені думалось що воно ще рано для таких діток, але виявилось, що вже для такого віку можна щось підшукати. Наразі бавимось доміно з картинками звіряток, matching game (ну знаєте таку де треба дві однакові картинки знайти), а ще hi-ho cherry-o і the sneaky squirrel. Супер ігри для такого віку! Нам дуже пішли! Ще парочку пригледіла, але таки певно трошки треба почекати щоб малявка підросла )

Ось ще кілька перлів від Емілі:

Підходить до Девіда, коли той собі спокійно так лежить, тицяє його пальчиком в щоку і каже: "Каяпуз посміхнись сісіточка Емілі пийшла" ("сісіточка" - це сестричка) :)
-------
Впав в доці віник, каже "бозє-бозє, і шо то льобити" :)
-------
Просить купити їй паровозика Томаса, а я кажу що він дуже дорогий і треба багато грошиків. А Емілі така зі знанням справи: "так, аж п'ять" :)
-------
Я (сварюсь): "Емілі, ти чому обманюєш маму, казала що будеш їсти гречку, то їж!"
Емілі (ніби сама до себе): "І що то за бзіки, що то за дурниці?! Треба їсти гречку!" взяла ложку і їсть :)
-------
Не бере Девід груди, кричить, Емілі тут як тут і видає: "бозє, Девід, та візьми нормально цицьку" :))) (щось не пригадую щоб я таке вголос озвучувала :)))
-------
Або з тієї ж опери. Девід плаче, а Емілі: "Девід ти неслухняний хлопчик, не дам тобі цицьку" :)
-------
Має іграшкові продукти. Позбирала їх до кошика, а потім випадково його перевернула, каже: "яка я бідна дитина" і пішла збирати :)
-------
Питаю: "Емілі чому ти так негарно поводишся?" (щось вона натворила, вже не пригадую що)
Емілі: "Давай покличемо дядю і нехай викине ту неслухняну Емілі" (і хто ту дитину дядями лякав?)

А взагалі, то треба дуже вважати на те як поводишся при доці, бо вона геть усе повторює. От бавлюся я з Девідом, роблю вигляд що кусаю його, Емілі тут-як-тут і вже вгризла його в руку :)) Девід кричить, доця тішиться - отак і живемо! :) Але таке рідко трапляється, Емілі зазвичай дуже лагідна і обережна з братиком і постійно повторює, що дуже любить Девіда :)