PASS. PASS. PASS.

І ось я вже втретє чую таке очікуване і омріяне "Pass" за сьогодні... і вже навіть фото мені зробили... і от називають моє ім'я, я встаю з крісла і йду до того хто ось-ось вручить мені ЇЇ - таку давно-очікувано карточку... і ось я майже її торкаюсь... аж тут раптом прибігає інший чувак, забирає ЇЇ прямо з під мого носа, кладе до конверта, бурмоче щось про background check і про два тижні і йде...

А починалось все так гарно! Ми усі прокинулись собі, як завжди, рано-рано. Я спокійно приготувала сніданок, залишила чоловіку інструкції по догляду за дітьми (хоч можна було і не залишати, бо він в мене молодець і все сам знає), залишила в холодильнику молочко для Девіда, приготувала пляшечку (так-так, ми навчили малючка їсти коли треба з пляшечки, так що, бабця Іра, готуйся вже за кілька тижнів залишатись з обома карапузами, а ми з Ромою підемо в кіно! :)))), зібрала документи і поїхала здавати на права :). Не питайте будь ласка чому я не могла за 3,5 роки в гамериці вибрати більш зручний час для здачі, тобто такий, коли в мене ще не було двох дітей, ну або хоча б було одне :) І не питате пліз як я їздила до сьогоднішнього дня :) та і не кажіть нікому, що я тут їздила :). А якщо чесно, то до моменту коли я почала читати правила дорожнього руху в штаті Illinois, я свято вірила, що маю право їздити на своїх українських :). Але повертаємось до сьогоднішнього дня... Отож, скажу Вам , що челенджів було кілька:

Challenge #1. Доїхати до DMV. Я не люблю їздити по хайвеях - тобто швидкісних трасах, як правило багато-полосних. Ті 4 полоси, швидкість поза 70 миль на годину, купа машин, включаючи тих, які постійно на той хайвей заїжджають і які треба пропускати - то все не для мене :). А до місця здачі на права по-іншому не доїдеш. Ну, тобто, доїхати якось можна, але, як мінімум, в два рази довше, а це не підходить, коли вдома двоє дітей і чоловік в якого, ну так між іншим, сьогодні робочий день :) Але, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Доїхала швидко, гарно, без проблем! Completed! 

Challenge #2. Здати Vision. Хтось може знає, а хтось і ні, але я трохи зле бачу на ліве око :). А всі мої друзі впевнено мені казали, що при здачі екзамену дивишся собі двома очиськами і все. Я десь так підсвідомо собі думала, що бути такого не може щоб кожне око окремо не перевіряли. І от всі мої страхи збулись :) Воно то дивишся двома очима, але кожне око бачить свої літери і здає свій тест :) Мене аж в холодний піт кинуло, коли я дивлюсь на ті букви і розумію, що ніц лівим оком не бачу :). Але, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Щось я там трохи побачила і цього було достатньо щоб пройти vision test. Pass!

Challenge #3. Письмовий Test. Тут я була готова майже ідеально! Всю книженцію перечитала, в тестах попрактикувалась, онлайн купу їх пройшла! Беру листок, сідаю писати - перше питання і я його не знаю :) Далі трохи мандраж, невпевненість... Але, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Пройшла тест з однією помилкою - якраз на тому першому запитанні :). Pass!

Challenge #4. Driving. Ну ви пам'ятаєте, що нікому казати не можна, що я тут їздила ) але досвід таки маю ). Трохи боялась я здачі практичного екзамену, тобто самого водіння, але якось взяла себе в руки і беземоційно виконувала всі вказівки інструктора. Гарно зупинялась, повертала, вмикала завчасно всі поворотники і навіть обертала голову, коли здавала назад, чого зазвичай не роблю, бо дивлюсь лише по дзеркалах. І, мабуть, сьогодні таки МІЙ день! Pass!

І ось мені вже віддали усі документи, покликали робити фото... І ось вже-вже зараз я триматиму ЇЇ в руках - і тут на тобі :( мало того, що не дали, картки, та ще й кудись її відправили на якусь незрозумілу перевірку і сказали, що вона мені прийде поштою через 2 тижні... ех! Дуже сподіваюсь, що яка б то не була перевірка, я і мої права її пройдемо! :)

А я з вами хіба ще поідлюсь враженнями від того як то воно все було цивілізовано. Маючи досвід ходіння по різних установах в Україні, я, мабуть, ніколи не перестану дивуватись як воно тут все продумано, швидко і культурно! У кожного свій номерок, своя черга (бо в DMV приходять з десятками різних питань, окрім здачі на права), кругом є підготовлені бланки, люди котрі можуть відповісти на усі запитання, та і запитань не треба задавати, бо ве CLEAR! Всі привітні, усміхнені, доброзичливі - бажають успіху і перепитують звідки я :) Одне задоволення ходити в Америці по різних установах!!!

Два і Два з Хвостиком :)

Ви вже певно здогадались про що я збираюсь розповідати ) точніше про кого ) Отож, одному чуду вже виповнилось 2 місяці (насправді скоро вже три :)), а іншому два з хвостиком роки, де хвостик = 4 місяці :). Я ніби й не планувала писати щомісяця про Девіда, але назбиралось трохи позитиву від них обох, тому є що розповідати :)

Отож, який той Девід у свої два ) Дуже позитивний і веселий! Ще не зацінив іграшки і якось байдуже на них дивиться, а от все що бачить по сторонах його дуууже цікавить - любить розглядати, картини, лампочки, а до квітів у вазі має особливу любов - Рома каже, що певно виросте садівником :). Страшенно любить щоб з ним розмовляли - відразу посміхається на весь свій беззуби ротик і це дуже і дуже мило! Пригадую, що Емілі в такому віці обожнювала все чорно-біле і посміхалась вбільшості до такого :) а ще весь час тішилась своїм відображенням у дзеркалі - справжня дівчинка! З спанням, гаманням і всякими іншими повсякденними речами в нас все стабільно - моделі поведінки Девіда міняються знаааачно повільніше, ніж його сестрички :) він якийсь більш стабільний - справжній хлопчик :). Найбільше наразі тішуся нічним спанням - малюк спить всю ніч і прокидається поїсти лише один раз! Отак собі ліг спатки, поспав 4-5 годин, поїв 5 хвилин, поносився на руках ще 1 хвилинку і спати наступні 2-3 годинки. Десь о 7 ранку в нас підйом, сніданок і обов'язкові ранішні розмови на пеленальному столику :) без них просто ніяк! Тому вранці коли вся сім'я прокидається не Рома мене питає "як ми з Девідом спали", а я його "скільки разів Емілі вночі прокидалась" :). Голову тримати мій карапуз ну зовсім не хоче - кладеш його на пузо, а він на ніжках піднімається, попу догори, відштовхується і пробує повзти, а ніс і щоки при цьому лежать на коврику :) Отакий от мій Девід. А ще балдію від його "ай" і "агі" і "іу" і ще багато всіляких прикольних звуків і крутезних при цьому емоцій личку :)

А щодо донечки, то розкажу вам якою дорослою вона стала і які перли видає :)

Для початку про гру в асоціації. Почистила доці різні фрукти, поклала перед її носом і кажу: "Їж фрукти, це дуже корисно!". А Емілі так задумливо дивитись на мене і каже: "Фрукти - корисно, їхати - довго, гуляти - повільно" :)) отак і сказала ) то я собі подумала, а чому б не спробувати побавитись в простенькі асоціації і почала їй всілякі слова підсовувати і от що в нас вийшло:
 - сонечко - ранок
 - холодильник - морквочка (дуже любить моркву гризти :))
 - планети - темно
 - м'яско - смачно
 - картопелька - корисно
 - співати - голосно
 - телескоп - (закриває одне очко і каже "отак") :)

ну і ще багато отакого всякого :) цікаво так! тепер собі час від часу отак бавимось )

А ще їй вдається розгадувати якісь простенькі загадки і це теж мега прикольне заняття, особливо коли Девід на руках і я не можу приділити час тільки їй.

Полюбилось нам з доцьою бавитись так звані board games. Щось мені думалось що воно ще рано для таких діток, але виявилось, що вже для такого віку можна щось підшукати. Наразі бавимось доміно з картинками звіряток, matching game (ну знаєте таку де треба дві однакові картинки знайти), а ще hi-ho cherry-o і the sneaky squirrel. Супер ігри для такого віку! Нам дуже пішли! Ще парочку пригледіла, але таки певно трошки треба почекати щоб малявка підросла )

Ось ще кілька перлів від Емілі:

Підходить до Девіда, коли той собі спокійно так лежить, тицяє його пальчиком в щоку і каже: "Каяпуз посміхнись сісіточка Емілі пийшла" ("сісіточка" - це сестричка) :)
-------
Впав в доці віник, каже "бозє-бозє, і шо то льобити" :)
-------
Просить купити їй паровозика Томаса, а я кажу що він дуже дорогий і треба багато грошиків. А Емілі така зі знанням справи: "так, аж п'ять" :)
-------
Я (сварюсь): "Емілі, ти чому обманюєш маму, казала що будеш їсти гречку, то їж!"
Емілі (ніби сама до себе): "І що то за бзіки, що то за дурниці?! Треба їсти гречку!" взяла ложку і їсть :)
-------
Не бере Девід груди, кричить, Емілі тут як тут і видає: "бозє, Девід, та візьми нормально цицьку" :))) (щось не пригадую щоб я таке вголос озвучувала :)))
-------
Або з тієї ж опери. Девід плаче, а Емілі: "Девід ти неслухняний хлопчик, не дам тобі цицьку" :)
-------
Має іграшкові продукти. Позбирала їх до кошика, а потім випадково його перевернула, каже: "яка я бідна дитина" і пішла збирати :)
-------
Питаю: "Емілі чому ти так негарно поводишся?" (щось вона натворила, вже не пригадую що)
Емілі: "Давай покличемо дядю і нехай викине ту неслухняну Емілі" (і хто ту дитину дядями лякав?)

А взагалі, то треба дуже вважати на те як поводишся при доці, бо вона геть усе повторює. От бавлюся я з Девідом, роблю вигляд що кусаю його, Емілі тут-як-тут і вже вгризла його в руку :)) Девід кричить, доця тішиться - отак і живемо! :) Але таке рідко трапляється, Емілі зазвичай дуже лагідна і обережна з братиком і постійно повторює, що дуже любить Девіда :)

Shar-Pei і Боксер, Гномик і Шпротик :)

От і спробуйте здогадатись про що це я збираюсь вам розповідати :))) Спочатку ваші коментарі, а далі продовження :) Чекаю з нетерпінням ;) (прохання до тих, хто точно знає про що йдеться - мовчати :) ну щоб було цікавіше!)

І що то всі про песиків подумали :))) нє, песиків ми заводити поки не збираємось, але Наталя таки була дуже близькою до правильної відповіді ))). Отож, історія така:

(а почну я розповідь з кінця)

Два з хвостиком місяці тому в нас народився маленький (ну, враховуючи його вагу, то не такий вже і маленький =)) хлопчик Девід. І може інші батьки і назвали б свого малюка сонечком і котиком чи ще там якимись лагідними іменами, але перше, що я сказала як мені дали малюка на ручки було "шарпей" :)) Ну чесно, в нього такі кумедні складочки були всюди - на ніжках, на ручках, а особливо на шиї, що мені він один в один нагадав цю породу :) (я колись дуже хотіла такого песика саме через його прикольні складки). Зате мій чоловік як глянув на малого, то сказав, що він справжній боксер, бо ручки ну геть такі як в боксерів :). А коли я вдома малому рукавички одягнула, то кличка боксер закріписась за малим на місяць як мінімум. Ті рукавички точно підуть в перший memory frame для Девіда :)

А тепер далі... Два з хвостиком роки тому в нас народилась маленька дівчинка Емілі. І така вона була кумедна в тій стандартній роддомівській шапочці (яка, до речі, є в її першому memory frame-i), і так нагадувала мені маленького гномика, що наступних кілька місяців ми її так і називали (ну і ще зрідка смурфеткою =)).

А тепер запитання до мого чоловіка (може нарешті вперше в житті він прокоментує мого поста =)) - Рома, чому як Емілі народилась, ти прозвав її шпротиком? :)

А ось які наші малючки зараз - просто Емілі і Девід :)

Подарунки на 31 :)

31... така собі ніби і проміжна дата і вроді ніц особливого в ній немає... зате який подаруночок цікавий я отримала :) та і не тільки я, а і Рома за компанію :)

Здогадуєтесь що це? Так-так, це Green Card!! Прийшла нам поштою якраз на мій день народження. Ну хіба не чудо? :) Рома казав, що вони спеціально десь там підглянули що в мене свято і вирішили отак підлаштуватись :) Тепер я офіційно можу тут працювати (та певно ще добрячий рік точно не буду), а ще їхати в Канаду без візи (всі мої знайомі першим ділом це і роблять - їдуть дивитись на Ніагару з канадської сторони), та і взагалі перетинати кордон без проблем і без жодних віз в паспорті повертатись знов сюди! Але ні - ми ще не стали американцями; ні - я не можу без віз їздити до інших країн Європи; і ні - я не можу тут голосувати :) Ніби відповіла на усі запитання, які частенько задають ).

А ще мені коханий подарував моднячого браслета-трекера і тепер я знаю скільки кроків роблю за день, скільки намотую кілометрів, як сплю і скільки калорій спалюю (ну і ще море всього іншого) :) Крута штука, гарно виглядає, дуже тішуся і дякую коханому :-* 

Правда, він не вірить що ще до 12ї дня можна невиходячи з хати пройти 10тис. кроків :))) каже що браслет бракований і треба міняти :))). Зате я тепер маю супер-мега-круті докази того яким був мій день з двома дітлахами вдома, ну і ніч :) во як ми з Девідом спимо 

Ну і мега дякую друзям-сусідам за фото-принтер!!! Я не очікувала :) Дуже приємний і бажаний подарунок! Вже розпакували і повставляли картріджі, тіко ще вмикати не пробували :) треба все налаштувати і будемо супер-круті фотки друкувати! Дякую Дімі, Лєні, Каті і Валерії! :)

А тепер вітайте мене з Днем Народження і з грінкою, хто ще не встиг привітати :)

Проект "12 Місяців". Січень. Чекаємо Поповнення

Десь вже на початку 2016 я почала відчувати, що мені дуже бракує мого 2015 у Фотографіях і щотижневих звітах. Уявляєте як воно - звикнути щодня робити якесь цікаве фото, щотижня розповідати про наші пригоди, потім ще кілька днів на коментарі відповідати і на детальні запитання по скайпу, а тут раз і закінчився рік, а з ним і проект. А фото я ж далі мало не щодня роблю :) і що ж тою купою цікавих пригод і фоток робити? Треба ж ділитись! ) От і надумалось мені завести ще одного проекта, тільки тепер розповідати буду вам про те як минають наші місяці і обирати справді найцікавіші події з нашого життя. Отож Проект "12 Місяців". Січень. Поїхали!

Так-так, ви вже усі в курсі, що саме в січні в нас народилось чудо на ім'я Девід, на яке ми дуже-дуже чекали. Але до цього було теж не мало цікавого ) Ну до прикладу цьогорічна Різдвяна вечеря була мені якоюсь особливою і домашньою. Зібрались ми з найближчими друзями, наготували всякого різного, а потім то все смакували. Я навіть пісні пампухи зробила! Вийшли дуже схожі до тих, які під універами продають ))) ну, знаєте, такі збиті, а не пухнасті, але ми стоптали і було досить смачно )

З цікавого і нестандартного було вибирання смаку року ) Кожен собі тягнув свого пакунка і читав про свій смак року, а далі і гамав його :) Навіть для дітей були пакунки і, думаю, що смакошики всередині вони точно оцінили ).

А ще в новорічну ніч ми бавились отаке - кожен писав свої мрії і очікування від наступаючого року, потім ми то все зав'язували, пакували і закривали в отакій коробочці аж до наступного нового року :) Ото цікаво буде прочитати про що ми мріяли і що з того всього збулося )

Давно хотіла зробити гранолу і от нарешті знайшла час щоб почитати її різні рецепти. Будете сміятись - рецепти я то прочитала, але ще до сьогодні граноли так і не зробила :) Зате знайшла хороший сайт рецептів, про який планувала написати якось окремо. І перший рецепт з сайту - це рулет з кремом і фруктами-ягодами. Мені рулети ніколи не вдавались, тому я вирішила, що якщо рецепт хороший і мені все вийде, то буду і далі з того сайту готувати ). Рулет за місяць робила певно тричі, якщо не більше ) Смакота!

А от як ми час з Емілі проводили в січні:

 - вибирали мені шапку ) і так і не вибрали ))

 - багато малювали фарбами і не тільки...

 - "давай робити ейбісі" - як колись казала Емілі :) (це вона так просить сісти за комп пописати буквочки)

 - ходили до нашої улюбленої залізниці Томаса і Друзів, кусочок якої маємо вже вдома

 - складали і бавились ще одним подарунком з дня народження (домик - бомба! дякуємо Лізі і Толіку!)

 - ловили рибку :) (то була традиційна забава з татком по вечорах, аж допоки ми тих риб назад в магазин не повернули, бо виявилось, що вони трішки поломані :))

 - робили паперово-тканинне морозиво (іграшки від Hape це щось! дякуємо Вірі!)

 - і навіть ремонтували черевики (виставка-казка в наші бібліотеці! обожнюю американські бібліотеки, а особливу нашу в Arlington Heights!)

 - ходили на розвиваючі заняття з зарядками, танцями, іграми, пазлами і багато чого іншого

 - допомагали таткові працювати (по п'ятницях наш татко з дому має можливість працювати)

 - бавились з подружкою

 - ходили на гірки і всілякі атракціони

 - а ще ми багато гуляли і навіть трошки топтали снігу і катались на ковзанках (зима не надто сніжна видалась цього року)

Ось як то воно класно збирати всі події місяця докупки! Бо до сьогодні я і не знала, що ми так гарно з доцею час проводили )

А ще ми з нетерпінням чекали Роминих батьків. Чоловік мало не щодня нагадував мені, що вони прилітають 22-го і до того часу малий Девід має ще посидіти в животику :) що він чемно і виконав! Але зараз лише одне фото, а більш детальна розповідь батьківського перебування буде присвячена Лютому.

Ну а далі про найважливіше :)

Це ми вже в госпіталі (мене навіть в халат встигли переодягнути)... чекаємо на малюка... ранній ранок... Це фото - доказ мега спокійного відношення до другої вагітності :). Справа в тім, що тільки тоді ми з чоловіком згадали, що жодного разу за всю вагітність разом з пузом так і не сфоткались - от і вирішили надолужити ))))

А отаке чудо з фіолетовими ногами полежало трошки на мені, а далі пішло важитись і мірятись. І при цьому воно так верещало, що лікар сказав: "це не Давид, це справжній Голіаф" )).  А як тільки малого взяв на руки, то відразу вгадав його вагу :) Сказав "б'юсь об заклад, що малий має Чотири Двісті" ) Взагалі роди то якась дуже позитивна штука в гамериці - ти народжуєш, а лікар з медсестрами про своїх собак одне одному розказують )))

А це наш тато з новоспеченим синочком в кімнаті, в яку нас переселили після родів. Там на фоні диван, на якому татко провів дві наступні ночі ). 

А отак ми малюка додому привезли ) це був перший день "тестування пустунчика" і я ще вам розповідала, що Девід його аксептнув. Так от - тепер це теж байка, бо більше він його так і не брав, хоч чесно признаюсь були дні, коли я знов пробувала давати, ну щоб хоч якось то дитя заспокоїти і приспати.

А наприкінець хіба розкажу як мене доця з госпіталя зустрічала ). Я вам просто передати словами не можу як сильно оті два дні в госпіталі я скучала за Емілі... Я постійно думала як там вона без мене... це вперше що я так на довго її залишила. А коли додому приїхали, Емілі спала, і я просто сиділа біля її ліжечка. Коли вона прокинулась і мене побачила, то так міцно обіймала як ніколи. Це було так зворушливо, що я досі забути не можу: вона вилізла мені на руки з словами "мама прийшла" і так міцно-міцно обійняла, а потім відпустила мене і довго вдивлялась в обличчя, ніби не вірила що то справді я ) а далі знову обіймала ще і ще. А я сиділа на підлозі і плакала... Зате потім Емілі згадала, що їй два дні розповідали, що мама додому не сма приїде, а з братиком :) і зі словами "мама ходи разом дивитись на братика" ми пішли до маленького Девіда :)

Отакий вийшов позитивний Січень! Багато гарного настрою, а ще приємних і не дуже звично-буденних подій у нашому житті! :)