Як Ми Вибирали Машинку

Все почалося за довго до чиказького авто шоу і навіть до приїзду в Америку. Ця історія бере свій початок з тієї самої секунди, коли мій чоловік вийшов з американського посольства і, замість очікуваної мною фрази “все добре, я отримав візу”, я почула щось на зразок “ ну що, яку машину ми собі там купимо?” =). З того самого дня почався нескінченний процес перебору усіх можливих марок і моделей, а також постійні розмови про комплектації, присутні і відсутні опції, кольори підсвіток, об’єми двигунів та ін.

І як би нам не хотілося приїхати і відразу купити собі Lexus чи Audi, ми зупинилися на більш практичному і дешевшому рішенні, а саме Chevrolet Cruze. Ми катались на цій машинці раніше (до речі також по Штатах), були цілком задоволені її зовнішнім виглядом, наявними комплектаціями та ціною. Вона не дорога в обслуговуванні, споживає не багато, має чималий багажник. Що ще треба? =)

І не встигла я подумати, що ось воно, нарешті вибрали, оприділилися і заспокоїлися, як ми потрапили на Авто Шоу, і все почалося спочатку =). Chevrolet відпало швидше, ніж я встигла зрозуміти що сталося =) Натомість прийшло BMW, Volkswagen і Subaru, а конкретніше BMW 3, новий Volkswagen Passat і остання Subaru Legacy. Це єдині моделі у доступному нам діапазоні витрат, які сподобалися моєму чоловіку по усіх параметрах, а саме по зовнішньому і внутрішньому вигляду, комплектації, доступних опціях і якості зборки.

Отже, в Америці є такі варіанти для покупки машини:

1. Нова машина в авто дилера
2. Не нова машина в авто дилера
3. Не нова машина з рук.

Варіант #1 відпав відразу, оскільки кредит нам ще не дають (хоча деякі дилери пропонували різні схеми фінансування, але нам вони не зовсім підходили), а ціни обраних машин таки кусаються. Зваживши усі позитиви і негативи тих варіантів, які залишилися, ми зупинилися на покупці машини в дилера, а в результаті купили її в приватника =))).

Отже, в чому ж різниця між #2 і #3?

1. У дилера машина перевірена на СТО + на неї є гарантія кілька місяців (типу – покатався > знайшов баги > повернув) + на неї може бути гарантія ще самої контори на кілька років або на певний пробіг (незважаючи на те що машинка вже не нова). Звісно, що у приватника такої розкоші не буде. Мало того, майже ніхто з приватників не погоджується їхати на СТО, щоб перевірити машину ще до купівлі.
2. У дилера значно більший вибір комплектацій, оскільки закуповує він машини партіями. А серед приватників не так і легко знайти потрібну.
3. У дилера можна знайти не нові машини 2012 року (з пробігом порядку 10 тис. миль, що для штатів не вважається пробігом взагалі), які здавалися по лізингу. Приватники, як правило, таких “нових” машин ще не продають.
4. Але в дилера відповідно на машину нараховується податок десь приблизно у розмірі 8% від вартості, чого, звісно, не буде при купівлі у приватника.

Озброївшись навігатором і адресами найближчих дилерів, ми вирушили на пошуки. Першим під руку потрапив Volkswagen Passat модель 2012 року. Вдосталь насидівшись всередині, набавившась люком, клімат контролем, дзеркалами, сидіннями та іншими доступними опціями, ми таки погодилися на тест драйв =). Підсумую коментарі від мого чоловіка “Машинка доволі гарна ззовні і всередині, приємні на дотик матеріали, хоч і багато пластику, доволі непогана ергономіка. Не дуже сподобалася динаміка розгону (незважаючи на 2.5 літровий двигун), але на спорт режимі коробки – може бути”. 

Відразу після нового пасата спробували модель 2010-го року, з більшим пробігом, багатшою комплектацією і потужнішим двигуном. Але, як сказав мій чоловік: "Шось з нею не то – 200 коней а динаміка гірша, ніж у попереднього пасата та ще й в салоні скрипить". Йому звісно видніше щодо динаміки, але про “скрипить” я з ним цілком погоджуюся. В машині кругом якийсь незрозумілий скрипучий пластик, який постійно про себе нагадує.

Наступна на черзі Subaru Legacy. Історія повторюється: посиділи, понатискали все, що можна було натиснути, покаталися, зробили висновки. Знову підсумую враження чоловіка "В порівняні з попередніми машинками ця взагалі тупа. Навіть незважаючи на такий самий 2.5 літровий мотор, коробка варіатор надто гасить потужність. Хоч через коробку машина їде дуже плавно, але відсутність відчутної динаміки більше давила на мінус, ніж на плюс =). А найбільшим плюсом машини було шикарне водійське крісло. Воно ніби огортало спину і дуже добре тебе фіксувало. Крісло, дійсно, як для спортивної машини, яка виявилася далеко не спортивною". Погоджуся стосовно крісла. Важко пояснити, звідки таке відчуття комфорту – просто надзвичайно класно сидіти всередині! А от сам по собі салон виглядає дуже просто, я б навіть сказала дешево і зовсім не презентабельно. Це власне те, що не дуже сподобалося мені.

Не те, щоб ми відкинули відразу обидва ці варіанти, ні… але підсвідомо я чомусь вже відчувала, що наш вибір зупиниться на BMW =).

На жаль, в околі нашого “села” не було жодного дилера, в якого була б в наявності BMW 3 за ціною, яку ми могли собі дозволити, і з усіма параметрами, котрі були необхідні моєму чоловікові. А саме (перерахувала основні =)):

• Пробіг менше 60 тис. миль
• Не повний привід
• Побільше опцій преміум пакету
• Можливість складати задні сидіння

Ось так ми і почали переглядати на сайтах (http://www.cars.com/, http://www.drivechicago.com/, http://chicago.craigslist.org/cto/), що пропонують приватники. Десь за півтора тижня такого щоденного перегляду виявилося, що таких машин не так і багато. А потім ми зрозуміли, що навіть це “небагато” нам не дуже підходить =). Дзвонимо до одного власника – виявляється машина була бита. Дзвонимо до іншого – він виявляється поляком, який займається машинами і, по якихось незрозумілих причинах, у нього немає документів саме на ту, яку ми обрали. І ось нарешті ВОНА. Співпадіння 100% по усіх параметрах! Серйозний власник, машина перевірена на сервісі, машина не була бита. Ми тільки їдемо на неї дивитися, а чоловік мені каже “я маю передчуття, що вона буде нашою” =). Так, зрештою, і сталося!

Ось яка вона у нас: