Тиждень 22 & Кіно, Друзі, Українське Село і Рицарські Бої.

Цей тиждень був певно самим насиченим за останні кілька місяців - багато нових подій, вражень, госетей і походеньок :)

По-перше ми з чоловіком нарешті сходити в кіно!!! Ааааа, два роки ми там не були... два довгих роки... пропустили стільки цікавого, що певно вже і не наздоженемо. Раніше могли мало не кожного тижня ходити на цікаві прем'єри. І тут мама нарешті приїхала і було на кого малюка залишити. То ми з тої радості додому десь опівночі прийшли :). З величезним задоволенням подивились Avengers-ів других і тепер плануємо наступні фільмики!

А ще ми цього тижня ганяли гусей (вони на нас добряче шипіли, але ми не здавались) і багато купались в басейні ).

Поки бабуся привчає малечу до самостійності, а саме засипати без мене, я сиджу на коридорі і працюю :) А то в нас дома мама, тобто я, - диструктивний елемент. Емілі з іншими і чемно поводиться і на руки не проситься і засипає гарно, зато як тільки поряд я, то з криком "мама-мама-мама" дитина робиться нечемною і вилазить всім на голову :) от і доводиться тікати з хати.

На вихідних до нас прилетіли гості з Баффало, яких ми давненько не бачили. Було весело! Двоє маленьких малюків в маленьких апартаментах ). Добре, що другий малюк ну дуже вже спокійна дитина і за 4 дні гостювання плакав лише раз і то по суті :)

Емілі цілими днями ходила, тикала пальчиком в Михайлика і казала "baby". А ще гризла Михасикові іграшки і показувала пальчиком що треба бути тихенько кожного разу коли він спав. А часом вони навіть вдвох собі засинали і гарно спанькали.

Я вже 2+ роки в шікаго і соромно признатись, але жодного разу не була в Українському селі. Якось довго нам до нього добиратись, а з "любов'ю" Емілі до їждження в машині так і взагалі перестали навіть в даун таун їздити. Одним словом витягнули мене друзі в українську околицю міста і трохи світ показали :). Ми зайшли до української крамнички сувенірів, в якій можна все на світі українське купити, навіть "100 Казок" від Абабигаламаги за 49 долярів (за кожну книжку). Я купила собі прапор, а то не мали вдома маленького, а ще гарненькі сріблясті тризуби на обидві наші машини. Потім ми зайшли до української церкви - так приємно і водночас дивно було кругом чути українську мову... Ще трошки пройшлися вуличками, на яких скрізь можна було побачити українські написи на магазинах, організаціях... Зайшли до укнраїнського магазинчика з домашньою випічкою і всіма можливими українськими продуктами... Гарно провели час! Тепер треба чоловіка туди витягнути, щоб він згадав трошки українського ).

А такої кількості всіляких українських мазючок, ліків, тюбиків, трав я певно в гамериці ще не бачила :)

А ще ми поїхали дивитись на рицарські бої на кониках, їсти руками м'ясо як в давні часи і насолоджуватись всякими смачнющими напоями з справжнісіньких кубків, які потім додому позабирали :) То все діство тривало дві години і Емілі першу годину просто очей відвести від арени не могла - так їй подобалось те, що там відбувалось і без перестанку тільки повторювала своє улюблене "ней-ней" (так коники тут кажуть), а ще "бам", коли хтось падав з коня. А відбувалась на арені справжня вистава з королем, принцесою, рицарями, неймовірними костюмами, і прегарними кониками різних кольорів. Під час самої історії і рицарських поєдинків усім глядачам без перестанку носили щось їсти - почалося все з зупки, в яку треба було макати хліб або просто пити з тарілки, потім величезний шмат м'яса, який довелось їсти руками, бо ніяких приборів не давали, далі печену картоплю і кукурудзу, а на десерт ще й смакошик яблучний принесли у вигляді слойки. Деякі люди поїли встали і пішли :) в мене склалось враження, що вони тільки поїсти туди і ходили (хоч за 40 доларів можна ого як в ресторані повечеряти!). Одним словом ми так наїлись та ще й додому потім поприносили те що не доїли (це ж гамерика, тут всюди роздають тобі коробочки, якщо ти раптом не доїв і хочеш додому забрати те що залишилось). А шоу Medieval Times і правда дуже видовищне! Я б і ще раз сходила, ніби кажуть, що в них на зиму інша програма, то може якраз собі ще раз виберемось.