Столиця Аквапарків - Wisconsin Dells

Недалечко від нас (якщо бути точним, то миль так 200) є місто, точніше містечко під назвою Wisconsin Dells. Його ще називають столицею аквапарків Америки =). І не дарма – тут зібрані одні з найбільших аквапарків штатів. Причому цікаво те, що окрім аквапарків там більше нічого немає =). Звісно для туристів побудована уся необхідна інфраструктура, але все крутиться кругом водних гірок. Wisconsin Dells нагадує таке собі маленьке американське містечко (я б сказала курортне), яке я все життя бачила в американських фільмах – з затишними американськими забігайлівками, ресторанчиками, піцеріями, вуличками на яких важко роз’їхатися через величезну кількість туристів в сезон, купою людей, які прямо в купальниках ходять по дорозі. До речі, реклами аквапарків починаються задовго до таблички Wisconsin Dells =). 

Отож, як я вже згадувала, аквапарків там не один і не два і вибирати є з чого. Ми були лише в одному з 5-ти відкритих, котрі нам показав оцей сайт: http://www.wisdells.com/. Вибирали довго: читали про гірки, дивилися наскільки вони цікаві – себто довгі, круті або просто оригінальні. І в результаті вибрали MT Olympus Water & Theme Park (http://www.wisdells.com/wisconsin-dells-attractions/mt-olympus-water-theme-parks/). Як приємний бонус в кількох аквапарках є також картинг, а ще справжні американські гірки! Я не каталася ні на водних, ні на американських, тому можу хіба описати враження чоловіка і друзів =). Отже, трошки про американські гірки від Роми: крику багато; вже після перших 20 секунд думаєш коли ж воно нарешті доїде до кінця і чи доїде взагалі; вільне падіння (коли тільки ремінь безпеки тебе тримає) – це круто; верх ногами – теж круто, але їсти перед таким точно не варто. Загалом враження позитивні, якби не одне але – на таких гірках (принаймні на цих) дуже сильно тебе кидає зі сторони в сторону і таке враження, що голова зараз відірветься. Тому виходиш ти звідти не просто з відчуттям адреналіну в крові, а ще й шаленим тиском і біллю  в голові =(. Ну але були і такі фанати, котрі каталися по кілька разів, тому певно комусь такі відчуття подобаються.

Що до людей, котрі туди їдуть для того щоб  просто поплавати – я Вас розчарую – плавати там ніде =(. Жодного звичайного банального маленького басейнику. Ви можете піти на штучну хвилю – там їх аж дві, але на них не поплаваєш, бо кругом одні ноги, руки, діти і надувні кола. Можете також спробувати таку собі річку, але на ній знову ж таки плавають лише на кругах, тому в воді в Вас буде тільки попа =). Одним словом, або загоряти цілий день на лежаку, їсти морозиво і спостерігати за дітьми, котрі, пробігаючи мимо, смикають тебе за ноги =) або гірки гірки і ще раз гірки!

Вхід з людини на цілий день коштує $39. Ми їздили на 2 дні – це якраз оптимально щоб накататися і відпочити біля води, тому шукали готель поряд. Для бажаючих поїхати в аквапарк відразу скажу: шукайте готель у Wisconsin Dells, котрий Вам відразу запропонує вхідні браслети в аквапарк – зекономите купу грошей! А як маєте браслет, то на території майже все включено =) окрім звісно їди і напоїв і ще кількох специфічних атракціонів (якщо чесно, то я пам’ятаю такий тільки один, за який доводилося платити $10 та ще й стояти в черзі більше години). 

Нас на фотках немає, але загальний дух аквапарку думаю мені передати вдасться (до речі готуйтеся – людей там просто тьма): 

А тепер трошки про лосів =). Знайшли ми собі на вечір один такий дуже прикольний ресторанчик з лосем на вході. Потім, як виявилось, лосі там не тільки на вході, але й на машинах доставки, лавках, стінах і навіть люстрах. Та ще й можна собі взяти лосячі роги і вдягнути на голову =) що ми успішно і зробили:

А на другий день на сніданок ми знайшли собі американську сімейну забігайлівку з мега смачними сніданками: там і омлети і яєшні і бекони і американські вафлі і смачнючі млинці з клубнікою і вершками – одним словом все якось по-домашньому і дуже смачно:

Трішки Львова…

Ну що ж, закінчилася моя "відпустка" в Україні і я знову повернулася в штати. Не можу передати словами наскільки моє перебування у Львові було радісним, позитивним і насиченим подіями! Це було реально круто! Побачити рідних, друзів, знайомі місця, магазинчики, парки і кафешки, зайти в рідненький офіс (мало не розплакалася, коли туди потрапила =)), чути кругом українську мову (а як добре ходити в кіно і розуміти все про що йдеться =)) – що може бути краще?! Так, це все було надзвичайно приємним! Офіційно говорю, що Програма Мінімум виконана! =))

Збираючись додому, я переживала, що буду надто сильно порівнювати життя тут і там: людей, дороги, машини, сервіс, чистоту і так далі… цей список мабуть таки безконечний, та і різниця направду чимала. Але як виявилося, я зовсім нічого не порівнювала, а просто насолоджувалася перебуванням вдома =) Я думаю, що цьому є наступне пояснення:

• я дуже скучила за домом, щоб щось там порівнювати чи шукати негатив
• я не встигла ще за пів року відвикнути від усього «не такого» вдома =)
• я не встигла за пів року так звикнути до того комфорту, який пропонують штати

Хоча, таки були моменти, на які, власне, не звернути увагу було дуже важко. Ось вони:

1. У Львові дуже багато піску, бруду і пилу =(. Чи то наслідок цьогорічних снігів, котрі просто засипали піском взимку, а потім не було кому того піску прибрати. Чи то наслідок ремонтних робіт, котрі, як мені здалося, ведуться по усьому місту. Чи то і те і те і ще те, що в нас багато машин, землі і т.д. Але мені було дуже важко дихати на вулиці =( ще і алергія на той пил почалася. Не те щоб я порівнювала =) але в штатах на вулиці валятися можна в білому одязі і після того ще кілька днів в ньому ходити =) повірте – він буде чистим =)))
2. Другий такий яскравий спогад – це вулиця Сахарова =)). Я зовсім забула, що то таке, коли машини фафакають =). Мало того, я і справді давно не бачила такого фарсу. Ніхто на світлофори навіть не дивиться – машини одночасно виїжджають з усіх сторін, зупиняються в центрі площі і починають голосно і шумно висловлювати своє незадоволення. При цьому звідкись береться купа людей, котрим саме в цю секунду треба проскочити між тими машинами і перейти, навіть не одну, а відразу кілька доріг (так щоб і Вітовського і Сахарова і Нечуя-Левицького за компанію =).
3. Не звернути увагу на поведінку людей в супермаркеті я просто не змогла =). Люди добрі, та куди ж Ви так поспішаєте? Та невже у нас такий дефіцит товару на поличках, що якщо Ви не вхопите ту гречку в цю секунду, то через 5 хв. її уже не буде? Почну спочатку – прийшла я в Сільпо на Науковій з надією купити сихівського батона і апельсинок. Повторюю – лише 2 продукти – батон і апельсини. Хто хоч раз був у тому Сільпо, той знає, що для вирішення цієї задачі потрібно лише 1-2 хв. + час на касі. Так ось – я потратила мабуть не менше 10-ти, тільки тому, що просто пропускала людей =). Я зовсім відвикла від штовханини, гонок возиків, сварок у чергах і тим більше отакого хапання продуктів з полиць! Я просто стояла і чемно усіх пропускала =) поки не зрозуміла, що тут так і ночувати залишуся. Тоді спробувала чемно і акуратно таки пропхатися до апельсин. І що ви думаєте – я ще й відвикла, що їх треба самому важити =))). Прийшла на касу з тими апельсинами, а мені продавщиця: «А чому ж Ви їх не зважили?». =)

Навіть зараз я згадую ці моменти з посмішкою без жодного негативу. Хоча часом і сумно, що отак воно якось у нас неправильно… Але може колись все зміниться...

Загалом поїздка була просто надзвичайна і я дуже дякую за це усім друзям і родичам, котрі перетворили її у справжнісіньку неповторну відпустку! =)

Niagara Falls і Індуси

Ось повернулася вже додому до Львова, а далі пишу про Америку =). Це пов’язане з тим, що збирання речей в дорогу, пакування сумок, купування подарунків і таке інше забирало вкрай багато мого часу і не давало можливості розповісти про нашу поїздку на Ніагарський Водоспад.

Поїздка була надзвичайно насичена подіями, оскільки окрім Ніагари ми ще побували в Клівленді, відвідали зоопарк, зустрілися з друзями, переночували в 2-х готелях, двічі харчувалися в "надзвичайно смачних" Макдональдсах і при цьому провели 2000 км в машині =). Загалом це все зайняло у нас 3 доби. Звісно, що найяскравішим спогадом був водоспад, хоча жирафи, слони, кенгуру і фламінго справили теж чимале враження =)). 

Хоча, якщо добре подумати, то було там і дещо прикольніше Ніагари – а саме мільйони індусів на її території =) Такої кількості цієї національності я в житті ще не бачила. Туди приїжджали машини і з них просто цілими кланами виходило людей так з 10ть не менше. Бабці, дідусі, батьки, купа дітей – від грудних до підлітків… Це просто неймовірне видовище. І ото все йде дивитися на той одненький маленький водоспадик. Вони стоять, сидять, ходять, плавають, їдять, гуляють… вони усюди – в ресторанах, на лавочках, в парках, на човниках, на парковках, в чергах… Реально, той водоспад якимось відразу дуже маленьким робиться поряд з, таке враження, цілою Індією, котра тут тусується. Ми от і на човника не потрапили через них =( кілька годин треба було б в черзі стояти, щоб до того човника тільки підійти, а потім ще кілька годин щоб з нього зійти. 

Хоча, незважаючи на усі незручності, ми все одно гарно провели час, налюбувалися водоспадом, намокли, наробили фоток і задоволені поїхали додому!

 

Чого Мені Не Вистачає...

Через кілька тижнів повертаюся додому до рідного Львова на цілий місяць =). І якось собі отак задумалося чого ж мені тут не вистачає такого до чого я звикла, за чим сумую... що хотіла б побачити вдома, з’їсти, спробувати, куди поїхати і т.д. Звісно, що сім'я і друзі поза конкуренцією, завжди на першому місці і в першу чергу я їду щоб побачити їх! Але є ще парочка таких собі дрібниць, які б хотілося не пропустити =)

Що з’їсти

• Сихівський батон (тут є щось схоже на батон, але то далеко не те) - # вже вдруге планую поїздку додому, а батону і далі хочеться =)))
• Справжня шинка (не полядвиця, не прошуто, не ще мільйон інших різновидів, а звичайна копчена м’ясна домашня шинка =))
• Вареники (не тому, що я їх не вмію робити, я просто трішки лінуюся =) якось дуже воно в мене довго виходить ота ліпка; ну і картопля тут не зовсім така як у нас – хоча це, напевне, більше відмазка =))
• Бульйон (і що я тільки не пробувала щоб зварити тутка справжнісінький курячий бульйон – і лапки і курки і четвертинки і кілограми моркви туди кидала =) не виходить! Зовсім ніякий на смак, якийсь не наваристий…)
• Чорниця (тут є така собі субстанція, котру вони називають blueberries, але це навіть здалеку не нагадує по смаку нашу рідну Карпатську)

Куди поїхати

• Карпати (впевнена, що тут є надзвичайно мальовничі місця, але наразі не довелося побачити таких, які б нагадали наші гори, тому дуже-дуже хочу в рідні Карпати) – це перше що прийшло в голову… пізніше доповню список

Куди піти

• Центр Львова (однозначно на першому місці! бруківочка, вулички, будиночки, гарно одягнені люди… Першим ділом туди поплентаюся)
• Мапа (така собі кафешка на площі Ринок – не знаю чому, але чомусь сумую саме за нею)
• Театр Заньковецької (можна на Камерну сцену… тут все плануємо на Broadway сходити, але ще нагоди не було =))
• Стрийський парк (от таких парків як наш Стрийський тут немає. Звісно є гарні з алейками, фігурно підстриженими кущами, фонтанами… але щоб прямо аж отакий весь в зелені і багатоярусний - таких немає =))
• На роботу =) (для різноманіття дуже б хотілося сходити в офіс і попрацювати з людьми =))))
• Просто пішки прогулятися (в Америці особливо так не погуляєш - всюди треба добиратися машинкою... мені не вистачає отакого щоб собі вийти з дому і пройтися до магазинчика... у Львові було відчуття, що все так близько і будь-куди можна добратися пішки)

Ось так виглядає мій список бажаних речей =) Думаю, що він ще далеко не повний, але мабуть ці основні!