Трішки Львова…

Ну що ж, закінчилася моя "відпустка" в Україні і я знову повернулася в штати. Не можу передати словами наскільки моє перебування у Львові було радісним, позитивним і насиченим подіями! Це було реально круто! Побачити рідних, друзів, знайомі місця, магазинчики, парки і кафешки, зайти в рідненький офіс (мало не розплакалася, коли туди потрапила =)), чути кругом українську мову (а як добре ходити в кіно і розуміти все про що йдеться =)) – що може бути краще?! Так, це все було надзвичайно приємним! Офіційно говорю, що Програма Мінімум виконана! =))

Збираючись додому, я переживала, що буду надто сильно порівнювати життя тут і там: людей, дороги, машини, сервіс, чистоту і так далі… цей список мабуть таки безконечний, та і різниця направду чимала. Але як виявилося, я зовсім нічого не порівнювала, а просто насолоджувалася перебуванням вдома =) Я думаю, що цьому є наступне пояснення:

• я дуже скучила за домом, щоб щось там порівнювати чи шукати негатив
• я не встигла ще за пів року відвикнути від усього «не такого» вдома =)
• я не встигла за пів року так звикнути до того комфорту, який пропонують штати

Хоча, таки були моменти, на які, власне, не звернути увагу було дуже важко. Ось вони:

1. У Львові дуже багато піску, бруду і пилу =(. Чи то наслідок цьогорічних снігів, котрі просто засипали піском взимку, а потім не було кому того піску прибрати. Чи то наслідок ремонтних робіт, котрі, як мені здалося, ведуться по усьому місту. Чи то і те і те і ще те, що в нас багато машин, землі і т.д. Але мені було дуже важко дихати на вулиці =( ще і алергія на той пил почалася. Не те щоб я порівнювала =) але в штатах на вулиці валятися можна в білому одязі і після того ще кілька днів в ньому ходити =) повірте – він буде чистим =)))
2. Другий такий яскравий спогад – це вулиця Сахарова =)). Я зовсім забула, що то таке, коли машини фафакають =). Мало того, я і справді давно не бачила такого фарсу. Ніхто на світлофори навіть не дивиться – машини одночасно виїжджають з усіх сторін, зупиняються в центрі площі і починають голосно і шумно висловлювати своє незадоволення. При цьому звідкись береться купа людей, котрим саме в цю секунду треба проскочити між тими машинами і перейти, навіть не одну, а відразу кілька доріг (так щоб і Вітовського і Сахарова і Нечуя-Левицького за компанію =).
3. Не звернути увагу на поведінку людей в супермаркеті я просто не змогла =). Люди добрі, та куди ж Ви так поспішаєте? Та невже у нас такий дефіцит товару на поличках, що якщо Ви не вхопите ту гречку в цю секунду, то через 5 хв. її уже не буде? Почну спочатку – прийшла я в Сільпо на Науковій з надією купити сихівського батона і апельсинок. Повторюю – лише 2 продукти – батон і апельсини. Хто хоч раз був у тому Сільпо, той знає, що для вирішення цієї задачі потрібно лише 1-2 хв. + час на касі. Так ось – я потратила мабуть не менше 10-ти, тільки тому, що просто пропускала людей =). Я зовсім відвикла від штовханини, гонок возиків, сварок у чергах і тим більше отакого хапання продуктів з полиць! Я просто стояла і чемно усіх пропускала =) поки не зрозуміла, що тут так і ночувати залишуся. Тоді спробувала чемно і акуратно таки пропхатися до апельсин. І що ви думаєте – я ще й відвикла, що їх треба самому важити =))). Прийшла на касу з тими апельсинами, а мені продавщиця: «А чому ж Ви їх не зважили?». =)

Навіть зараз я згадую ці моменти з посмішкою без жодного негативу. Хоча часом і сумно, що отак воно якось у нас неправильно… Але може колись все зміниться...

Загалом поїздка була просто надзвичайна і я дуже дякую за це усім друзям і родичам, котрі перетворили її у справжнісіньку неповторну відпустку! =)