Шопінг: Взуття

Під впливом сьогоднішньої 5-ти годинної "прогулянки" по магазинах, офіційно запроваджую нову категорію постиків - Шопінг. Тільки мова піде не про те який величезний вибір і класне взуття в гамериці, а якраз про його відсутність :). Точніше вибір таки тут суперовий - кросовки та інше спортивне взуття ви знайдете на будь-який смак, розмір і захцянки. Але мова, власне, піде про зимове взуття. І я говорю зараз не про сонячну Каліфорнію, де актуальність такого взуття цілком недоречна, а про зимовий Ілліной, де часом засипає снігом до 2-го поверху і температура взимку сягає до -30. 

Отож, мій перший висновок - американці "ненормальні" в плані зимового взуття :). В будь-якому магазині я знаходила тапки з мєхом, в тому числі такі, в яких можна вийти на вулицю

Їх тут до кольору до вибору і зустрічаються на кожному кроці і всі їх купують. Питання - навіщо американцям таке на зиму? Ну хіба для того щоб в машині було тепло їздити, бо судячи з вибору справжнього зимового взуття - вони лише те і роблять, що їздять на машинах.

В гамериці можна купити ферарі, коробочку для почищеного банана у формі самого банана або пінцет для вищіпування брів з вбудованим ліхтариком... але тут нереально купити зимове взуття! Перш ніж хтось зібрався зі мною сперичатись, я уточню, - мова йде не про спортивне зимове взуття, не про UGGі, не про фліс всередині замість хутра, і не про хутро на гомілці і цілковиту його відсутність на стопі. А про класичне шкіряне зимове взуття на хутрі, яке можна одягнути до більш менш класичного верху і в якому не холодно буде взимку. 

Тим часом UGGі я знаходило мало чи не в кожному магазині

Навіть кросівки з мєхом попадались під руку. В одному магазині, в одному єдиному екземплярі мені вдалось знайти щось більш менш утеплене, тільки те штучне хутро було лише на гомілці, а в п'ятку і пальці я приречена мерзнути, якщо купила б те взуття. 

Може я не потих магазинах ходила? Я обійшла Macy's, Nordstrom, JC Penny, Clarks, DSW, REI, ALDO, Crocs і ще парочку таких про які навіть не чула раніше. Висновок - кругом величезний вибір осіннього класичного взуття, а все зимове спортивне! Я була готова заплатити і $200 і $300 (хоч ні, з $300 трохи перебільшую, бо таки знайшла хоч щось віддалено схоже на класику, але доволі грубого виконання, за $275 і пожаліла грошей :)) лиш би мені було тепло взимку. 

І тут, вже змирившись з тим, що я буду мерзнути цього року, випадково натрапила на один магазинчик, який дослівно називається Аерозоль :) ну і ви певно здогадались, що я таки купила там взуття :). Назвати його класичним не можу, але і спортивним не назвеш. Воно, звісно, замшеве (шкіра з хутром мені жодного разу на очі не попадалась), має штучне хутро (навіщо натуральне в гамериці???) і більш менш пристойний вигляд. На жаль, фото вам показати не можу, бо того взуття, точніше потрібного мені розміру, не було в наявності :) тому я замовила його прямо в магазині і отримаю поштою лише за 7-10 робочих днів. А до цього часу офіційно мерзну в ноги і продовжую досліджувати тему зимового взуття в штатах :)

Курка в Декреті

Навіть не уявляю про що ви собі подумали, коли назву постика прочитали (з нетерпінням чекатиму на коментарі :)), але я вам про рецепт тортика збираюсь розповідати! Так, назва кумедна і зумовлена тим, що до торта йде лише одне яйце :) Рецепт від моєї свекрухи, і я б його швидше не тортиком назвала, а справжнім українським пляцком - ну таким, знаєте, в якому багато коржів і усі з різними начинками. Ще варто додати, що це один з моїх найулюбленіших тортів, а так як ми далеко від України (а там на всі свята Ромина мама нам пекла), то довелось навчитись випікати "Курку в Декреті" самій. Ще скажу, що це далеко не "десерт за 5 хвилин", а потратите ви на нього не менш ніж 3 години. Але щоб вас не відлякати додам, що не обов'язково все робити в один день, а можна розтягнути задоволення на 2, а то і на 3 дні :) скажімо, в один день випекти коржі, а наступного зробити крем і перемазати тортика. 

А тепер про інгредієнти:

На Тісто:

 - 3,5 склянки борошна

 - 1 яйце

 - 100 гр маргарину

 - 6 ст.л. сметани

 - 1 склянка цукру

 - 1 ч.л. соди

На Крем:

 - 200 гр масла

 - 1 банка вареного згущеного молока 

 - 1 лимон

 - 500 мл молока

 - 1 склянка цукру

 - 3 ст.л. борошна

 - 3 ст.л. крохмалу

На Начинку:

 - 1 л консервованих вишень у власному соці без кісточок

 - 250 гр горіхів (я люблю брати грецькі і мигдаль)

 - 1 банка маку розтертого з цукром

Готуємо Коржі:

1. Розтираємо маргарин

2. Збиваємо яйце з цукром, далі додаємо до суміші сметану і по-трошку змішуємо з маргарином

3. Далі я додала до суміші половину борошна, тоді соду гашену оцтом, а далі решту борошна. Але нещодавно прочитала, що так не правильно. Пишуть, що варто соду змішувати з борошном окремо, а кислоту (краще навіть лимонний сік, а не оцет) додавати до рідких компонентів.

4. Замішуємо тісто. Тільки не переборщіть з борошном - як тільки тісто перестає липнути до рук, значить борошна достатньо.

5. Тісто ділимо на 5-ть частин. Дві з них знову кладемо в миску і вимішуємо з 1 ст.л. какао порошку.

6. Випікаємо 5-ть коржів при температурі 190 градусів по Цельсію (370 - по Фаренгейту). В мене кожен корж випікався не більше 10-ти хвилин.

Отож, не пройшло і півтори годинки :) а у вас вже є 5 великих прямокутних (або великих круглих) коржів, які запросто можна залишити до наступного дня. А якщо випікати по кілька коржів одночасно, то час суттєво економиться! В мене просто лише один такий квадратний поміщався в духовку.

Готуємо Крем:

1. Варимо заварний крем. Можете варити класичний - з яйцями, але тоді торт не можна називати "Курко в Декреті" :) Тому робимо все по-рецепту. Замішуємо в склянці 3 ст.л. борошна + 3 ст.л. крохмалу. Поступово додаємо до суміші тепле молоко (десь пів склянки) і постійно замішуємо, щоб не було грудочок. В мене виходить консистенція рідкої сметани.

2. Варимо в кастрюльці решту молока з цукром, постійно помішуючи. Далі додаємо вмістиме склянки з #1 і продовжуємо помішувати і варити.

3. Як закипить, зменшуємо газ і ще трошки варимо до загустіння. Заварний крем готовий - ставимо його на охолодження.

4. Тим часом тремо на терці лимон - цілий, разом зі шкіркою.

5. Розтираємо масло до м'якості і збиваємо з згущеним молоком. Можете дати масла більше, якщо любите масляні креми.

6. До згущеного молока з маслом додаємо по-трошки охолоджений заварний крем і все разом збиваємо міксером. Далі додаємо потертий лимон, перемішуємо і наш крем готовий!

Готуємо Торт:

1. Першим іде світлий корж, на який ми намащуємо трохи крему і викладаємо консервовані вишні, а далі знову трохи крему, щоб "закрити дірки" між вишнями

2. Другим іде корж з какао. На нього ми знову намащуємо крем, викладаємо потовчені горіхи і знову трохи крему.

3. Третім кладемо світлий корж з маком. По-перше скажу, що між маком і коржем я все одно намащую крем, щоб корж добре пропитався. По-друге, я купую вже готовий мелений мак, розтертий з цукром, тому все що треба зробити, це відкрити банку з таким маком і додати до торта. Якщо ви маєте сирий мак, то тут буде трохи більше забави - доведеться його перемелювати, запарювати, додавати цукор...

4. Четвертим кладемо корж з какао і горіхами

5. П'ятим - світлий з вишнями.

Нотатки:

А тепер ще кілька моментів, які хочу занотувати в першу чергу для себе, але, може, і для вас будуть корисними :)

1. Це не є торт під декор. Я вже двічі випікаю його на доцін день народження і кожного разу парюсь як його зверху прикрасити. Ото вже запишу цю розумну думку тут і може наступного року пригадаю її до того як почати приготування :)

2. Якщо вже хочете щось видумувати з декором, то можна випекти скажімо 6 коржів, щоб накрити останній з вишнями. Або, як я зробила, на 4-тий додала горіхи і вишні разом, а п'ятим накрила.

3. Не треба давати багато какао до тіста, бо буде дуже важко розкатати коржі, вони постійно будуть "згортатись".

4. Такому торту треба як мінімум одна нічка щоб "настоятись" і гарно пропитатись, тому не спішіть з дегустацією.

5. Як я вже казала - можна готувати його в кілька етапів - один день випекти коржі, інший - приготувати крем, а на третій - зробити тортика. На доціні два рочки я потратила 6 годин на нього :) Десь 3 на сам торт і ще 3 на декор. І хоч якогось надто особливого декору в нас і не було, але, все ж таки, замішати окремо крем (масляний, щоб ним легко вирівняти поверхню торта), гарно вирівняти тортика, зварити какао-помадку на циферку 2 - на це все пішло трохи часу... Але вийшло гарно :)

Тиждень 50 & Adventure Calendar і Wonderland Express

Давно хотіла спробувати тактику "YES MAN" :) Бачили цей фільм? Думаю його всі бачили. Супер ідея, гарне кіно, кумедний Джим Кері, хто не бачив - біжіть скоренько дивитись! Так ось, я ніби оптиміст і завжди відкрита для нових пропозицій і ідей, але незважаючи на це я ще й лінтяйка і часом треба мені добрячого копняка щоб примусити себе за щось взятись або на щось погодитись. Але є одна людина з мого оточення на пропозиції котрої, я майже ніколи не можу сказати ні :) Так-так Оксана Різун - це я про тебе кажу :) А весь секрет у тому, що Оксана просто не відчепиться - в позитивному розумінні цього слова :) Це по-перше, а по-друге, її ідеї завжди дуже оригінальні і нестандартні, що і самій важко відмовитись. Ще жодного разу не було такого щоб я пожаліла про те, що пристала на її пропозиції :) Є, правда, ще один момент, який завжди мені дає отого "копняка для дій" - це мій чоловік :) Тільки не в тому сенсі, що він мене переконує кудись поїхати чи піти, а якраз навпаки - достатньо йому сказати щось на кшталт "та давай дома посидимо, навряд чи нам сподобається отой Wonderland Express" як в мене в голові якийсь тумблер перемикається і я в момент відповідаю "сподобається! ми їдемо!", хоч ще секунду тому і сама сумнівалась :) Отакі от парадокси бувають :) Це все ліричний відступ, а далі буде цікавіше! Але спочатку про #банальнедомашнєщоденне :)

Купили ми малюку новеньку шафку для іграшок - поміщається більше, виглядає стильно, думаємо докупити ще одну щоб поряд була, але це пізніше, бо наразі іграшок так багато ще не маємо щоб аж 18 кубриків заповнити :) Дякуємо Ірі Кварцяній за ідею з шафкою :)

Тепер куточок Емілі виглядає он як

Робила заварні тістечка, вони ж еклери, - завжди думала що то вищий пілотаж, але виявилось що треба просто добрий рецепт і гарно дотримуватись інструкцій. Вийшло смачно, буду робити ще!

О, а тут починається вже цікаве... Цілий рік я своїми руками робила щось для Емілі - якісь іграшки, магнітики, міні-світ тваринок... Весь час мені крутилась в голові думка, що треба щось і для чоловіка зробити. Але що ж то таке мало б бути? Колись думала светрика зв'язати, але то, як на мене, вже треба професіоналом у в'язанні бути, та і часу багато займає (я прихильник швидкого результату і ніколи не маю терпіння довго щось робити або чекати...), та і то ще треба щоб він того светра носив потім ). Одним словом, ніяк мені нічо в голову не лізло. Аж тут свята, Різдво, іменини Романа 1-го грудня... І пригадався мені Adventure Calendar - ще в школі на всяких англійських і німецьких кожного року про нього читали! А в штатах взагалі важко про нього забути, бо вже за кілька місяців до Різдва їх починаються продавати в магазинах - як правило, це нагадує велику коробку цукерок з окремими пронумерованими схованками, які треба відкривати щодня, прочинаючи з 1-го грудня і діставати звідти по одній шоколадній цукерці. І тут мені подумалось, а чому б самій чогось такого не зробити? Пошити, наприклад?! Думала-думала і придумала отаке чудо :)

З фетру! Наш перший домашній власноруч зроблений Adventure Calendar! 25 великих кишеньок, в які можна помістити явно більше однієї цукерки :). Відразу скажу, що подарунок цілком татковим не вийшов :) здогадуєтесь чому? По-перше, Емілі побачила його раніше )) по-друге, вона дуже швидко просікла, що звідти щось смачненьке дістають (а цукерки в кожній кишенці унікальні). І тепер в нас традиція - щодня Емілі з нетерпінням чекає тата з роботи і першим ділом тягне його до спальні відкривати наступну кишеньку :) Думаєте на цьому все? Ні, звичайно! Так продовжується цілий вечір - малеча ще не один раз тягне його за руку і просить відкрити ще, а далі два варіанти розвитку подій - або плаче-кричить-ображається або з таким глибоким розумінням киває на пояснення, що сьогодні вже відкривали одну, тепер треба чекати до завтра :) Ми принципово не забираємо і не ховаємо календаря - хочу навчити Емілі терпінню, вона повинна розуміти, що лише одна кишенька вдень і все, а продовження - завтра. Побачимо си нам це вдастся.

Може календарик вийшов і не надто модним, але зате зробився легко, швидко і дуже приємно з нього щось добре щодня діставати, навіть мені, бо я вже і забула що туди поклала :)

Поставили ми вже ялиночку - ви ж знаєте, що в гамериці то все дуже рано треба робити, бо потім навіть з магазинів вони пропадють, точно так само як і іграшки, лампочки і решта прикрас. Але вона ще не завершена - трошки мені не вистачило всяких вісюльок - тому поки любуйтесь нами на фоні ялинки і доцькою-піратом :)

Нарешті добралась я до того про що починала писати постика. Так ось, витягнула нас Оксана дивитись на Wonderland Express в Chicago Botanic Gardens. Такої краси я давно не бачила! Такий собі маленький світ, Чикаго в мініатюрі - засніжене, заквітчане і зелене одночасно! Така маленька Різдвяна казка з поїздами, подаруночками і навіть маленьким квестом для дітей, участь в якому приймав наш татко :) Насолоджуйтеся фото, а краще ВІДЕО :)

Доця не знала до чого вчепитись - і сніг і квіточки і новорічні лампочки на будиночках! А поїзди - їх стільки кругом їздило! А як побачила поїзда Томаса, то радості просто не було меж, хвилин 15-ть від нього не відходила і кожного разу не могла дочекатись його появи з тунелю :) Я от вже думаю, що може набір посуду - це не дуже вдалий подарунок під ялинку ))).

А "квест" був теж кльовим - треба було знайти всілякі штуки в тому прміщенні - якісь видатні чиказькі будівлі або свисток на паровозику чи лампочки на якійсь хатинці, або колесо огляду... І як тільки щось зі списку помічаєш, то клеїш наклейку. Доця теж шукала і допомагала таткові клеїти, а потім - за те що все знайшов - малюк отримав печатки на обидві ручки і дуже тішився, що з ручок тепер на нього дивився сніговичок і паровозик :)

Але помимо різдвяного настрою, приємної музички і просто класної атмосфери вражало ще й те, що це все натуральне! Квіти і зелень справжні - все кругом росте і пахне, будиночки зроблені з дерева, лози - все ручна робота, кругом водоспади, та ще й сніг падає... Одним словом, радість для всієї сім'ї, що тут ще додати!

Як говорити, щоб діти слухали, і як слухати, щоб діти говорили. Адель Фабер, Елейн Мазліш.

На цю книгу вже стільки було всього написано, що, мабуть, навіть немає чого додати :). Вже всі читачі мого блогу її давно перечитали, а я он тільки до неї добралась. Тому замість того щоб розповідати вам про що книга (з назви і так багато вже зрозуміло), я краще розповім про свої книжковраження, а саме про те, як ця книга вплинула на мене, моє сприйняття спілкування загалом і чи допомагає вона мені в спілкуванні не лише з малюком, але і з оточуючими. 

Відразу скажу, що книга направду дуже крута (хоч ви і самі це вже знаєте). Вона цілком змінила моє ставлення до спілкування з людьми (не тільки з дітьми), пояснила купу речей, які я для себе ніяк не могла зрозуміти. Наприклад, я довго не могла для себе розібратись чому я часом так злюсь, коли мене хвалять, чому одні похвали мені приємні, а інші викликають якісь негативні емоції. А виявилось, що це просто не всі вміють "хвалити правильно" :). Мене, правда, завжди дратувало, коли після чергової написаної статті мені казали: "ти так гарно пишеш"! Але ж я не пишу для того щоб воно було гарно! І невже прочитана стаття не викликала в людини жодних інших емоцій, запитань, коментарів, окрім як того "що я гарно пишу"?! Прочитавши "Як говорити..." ви зрозумієте як треба хвалити :). Та і не тільки хвалити... А як треба спілкуватись з людьми (насправді, ця книга написана в контексті спілкування з дітьми, але мені здається що вона дуже актуальна і примінима для будь-якого віку); як будувати речення щоб спонукати людину до розповіді, а не злити своїми зайвими запитаннями; як "правильно" підтримати у важку хвилину; чому не варто заперечувати почуття і пояснювати що все добре, коли воно насправді не так; а ще розкаже про те, коли треба просто помовчати, замість того щоб щось казати; а коли дати вибір чи запитати думку іншого, замість того щоб нав'язувати свою... 

Якби мене запитали чи книжка мені допомогла в спілкуванні з Емілі, то я б сказала, що на даний момент "і так, і ні". Чому? Тому що треба дуже багато працювати над собою щоб "налагодити" спілкування. Мало просто прочитати книгу, взяти з неї кілька прикладів і застосовувати в житті. Насправді, буває стільки різних ситуацій, які не підлягають простому вирішенню, або вимагають поєднання кількох методів відразу... Часом вдається тримати себе в руках і все працює! А часом 15-ть раз повторюєш дитині чому так не можна робити, а вона все одно за своє, тоді просто злишся і зриваєшся, замість того щоб спробувати ще якісь інші поради з "Як говорити...". А ще мені здається, що Емілі надто мала щоб "все" розуміти і тому метод "відволікання" для нас ще супер як працює :) Але мені подобається ідея "давати дитині вибір" - в більшості випадків Емілі таки пристає на один з варіантів. Я зараз говорю не про банальний вибір куди ми підемо гуляти чи що одягнути, а, власне про той вибір, який я пропоную їй зробити, коли вже "назріває" конфлікт. Ну скажімо бігає Емілі по хаті і клянчить шоколадку - то в неї недавно таке появилось. Якщо просто сказати дитині, що зараз шоколадки я тобі не дам, то буде істерика - перевірено не один раз :) Але якщо сказати, що перш ніж отримати шоколадку треба повечеряти з мамою і татом і треба з'їсти або зупку або картопельку з м'яском, то в більшості випадків Емілі погоджується і при цьому знає, що кусочок чорного шоколаду отримає після вечері. Часом так не працює, тоді допомагає інше - я даю їй шоколадку, пояснюю, що вона лише для неї, але прошу щоб вона полежала на столі біля неї поки ми поїмо. Не повірите, але це теж працює! Видно дитині спокійніше, коли вона ту шоколадку бачить і тримає біля себе :).

Ще трохи рано питати в Емілі її думки, вона ще не дуже розуміє таких складних запитань. Ну, звісно, якщо щось простеньке питати - типу що ти хочеш сьогодні одягнути в садок, то доця розуміє і завжди каже "біле платтячко" :) має своє улюблене. Але питати щось в стилі "як ти бачиш вирішення проблеми ..." це ще зарано. Тому в таких випадках я частіше, все таки, даю вибір - пояснюю чому через дорогу перебігати не можна і якщо Емілі не хоче триматись за руку з мамою, то може взятись за возика чи мою сумку. Працює! :)

Недавно мали цікаву ситуацію. Емілі подарували книжку, яка сама казки "читає". Слухала її доця з ранку до вечора, а потім почала окремі речення і фрази розказувати. Отак підходить до мене і починає розповідати казку про Кульку, Соломинку і Лапоть (є там така дивна :)) і, певно, десь два коротеньких речення повністю розповіла, а далі забула... І в секунду дитина так розридалась, що я спочатку навіть не зрозуміла що сталось. Взала її на ручки і кажу: "ти так гарно розказувала, все-все запам'ятала", а вона кричить "ні-ні" і давай ще більше плакати... А тоді мені якось пригадалось те, що не треба заперечувати почуттів дитини і розказувати що все добре і я спробувала сказати щось типу: "я розумію яка ти розчарована, ти так добре розповіла перші кілька речень, а далі забула, я б на твоєму місці теж би дуже розстроїлась. А знаєш, ми будемо ще і ще слухати ту казочку і краще запам'ятаємо всі слова". Мені було дивно і я не очікувала, але Емілі перестала плакати, ще трошки посиділа в мене на руках, а далі пішла собі бавитись :).

Наприкінець лише додам, що прочитати "Як говорити..." один раз - мало. В ній є корисні вправи і приклади, є пам'ятки з основними ідеями, є малюнки з коротенькими сценками... Мені здається, що це все треба хоч час від часу перечитувати, переглядати і нагадувати собі або й взагалі зробити цю книжку настільною (треба купити собі паперову версію, а то я читала в електронному варіанті).

Тиждень 47-49 & Зима, Гості, День Народження і Іменини

Усім привіт! Давненько не писала про те як минають наші тижні, чим ми цікавим займаємось і що взагалі відбувається в нашому житті. А відбувається багато всякого цікавого, тому читайте далі :)

Обіцяла я вам трошки розповісти про гостей з України, точніше одного гостя - швагра мого чоловіка, який приїхав в штати по роботі, але мав нагоду на кілька днів заскочити до нас. Потрапив якраз на день народження Емілі, понапривозив купу файних подарунків та і взагалі, як мені здалось, провів з нами гарно час! А ось кілька фото як Рома "вигулював" Юру і показував йому Чикаго та інші місцеві і не дуже атракції :)

Рома вибрав собі мотоцикл і наступний тиждень щодня мені розповідав який він крутий і що він собі колись такого купить :) А вибрав він його в музеї Harley Davidson в Milwaukee - крута місцинка, ми там колись були разом, дуже цікаво побачити всю історію Харлеїв ). Переглянула свої старі постики і зрозуміла, що якось не розповіла вам про ту нашу давню поїздку, ні про мотоцикли, ні про тамтешню пивоварню... ех... треба якось знайти старі фото і хоч ними поділитись.

Куди ж без "демонстрації" вечірнього Чикаго з висоти! Як завжди тут незамінним помічником став Hancock Tower, з якого, власне, і варто спостерігати отаку красоту.

Прилетів до нас Юра з Остіна штат Техас, а відповідно з тепла і +20 по цельсію, і в перший свій день в наших краях застав отаке :) Велосипеди примерзали до стовбів, снігу більше 20-ти см і справжні чиказькі вітри. Ото вдала поїздка в штати вийшла - Юра за 2 тижні побував у всіх кліматичних умовах і навіть встиг покупатись в Флориді :) 

Сніг випав на самісінький доцькін День Народження і малюк все бігав до вікна і тішився собі, а наступного дня з превеликим задоволенням залазив в той сніг мало не по пояс

А ще нам з України привезли силу-силенну гарних подаруночків!

Малюк вперто не давав вдягнути йому це платтячко на саме святкування, тому ми залишили його до Нового Року.

А тут доця в новій піжамці українського виробництва слухає як дядя з книжечки їй сам розповідає казки :) дуже їй та книжечка до душі припала - мабуть мамин голос вже набрид, а тут щось новеньке!

Це моє улюблене фото з святкування Дня Народження Емілі (мабуть ще й тому, що я сама робила фото-рамку і дуже вона мені подобається, хоч, насправді, неймовірно проста :))! Знаю-знаю, що ті хто нас завжди читають вже це фото бачили з іншого постика, але ж не можу я не додати його і до тижневих звітів, тому любуйтесь ще раз :)

Їздили ми до Браяна в гості і Емілі знайшла для себе щось таке чого раніше ніколи не бачила :) З задоволенням бринькала собі на тій гітарці і навіть щось підспівувала.

В морозну погоду гуляли ми собі по торговому центрі, пили наш улюблений Starbucks, а доця бавилась на майданчику і заводила нові знайомства :)

Як ви думаєте що то таке звірятка роблять на фото нижче? Варіанти відповіді пишіть в коментарях, а я тим часом розкажу :) Отож, це вони в Ріпку бавляться! Після Свята Осені в садочку Емілі собі вподобала ту казку і тепер виставсяє отак звіряток і приказує "тянут-потянут, а витянуть не могут" :)

Ну і як завжди епопея з взуттям. Купив собі татко хайкінг шузи і не встиг принести додому як доця вже взялась міряти. Одягнула, ходить по хаті і каже "трошки завеликі" :))))

А, взагалі, ми зрозуміли, що з нашою дитиною йти до взуттєвого то в самий раз - Емілі тоді на хвилин 30 "пропадає" і їй не треба ні мами, ні тата, ні печенька, ні шоколадки та і нічого іншого що вона, як правило, починає клянчити коли нудно :)

А ще в нашого татка були іменини і ми йому спекли отакого гарного вишневого тортика

А на цій солодкій ноті я і буду завершувати наш тижневий звіт :) Всім смачного!