Два і Два з Хвостиком :)

Ви вже певно здогадались про що я збираюсь розповідати ) точніше про кого ) Отож, одному чуду вже виповнилось 2 місяці (насправді скоро вже три :)), а іншому два з хвостиком роки, де хвостик = 4 місяці :). Я ніби й не планувала писати щомісяця про Девіда, але назбиралось трохи позитиву від них обох, тому є що розповідати :)

Отож, який той Девід у свої два ) Дуже позитивний і веселий! Ще не зацінив іграшки і якось байдуже на них дивиться, а от все що бачить по сторонах його дуууже цікавить - любить розглядати, картини, лампочки, а до квітів у вазі має особливу любов - Рома каже, що певно виросте садівником :). Страшенно любить щоб з ним розмовляли - відразу посміхається на весь свій беззуби ротик і це дуже і дуже мило! Пригадую, що Емілі в такому віці обожнювала все чорно-біле і посміхалась вбільшості до такого :) а ще весь час тішилась своїм відображенням у дзеркалі - справжня дівчинка! З спанням, гаманням і всякими іншими повсякденними речами в нас все стабільно - моделі поведінки Девіда міняються знаааачно повільніше, ніж його сестрички :) він якийсь більш стабільний - справжній хлопчик :). Найбільше наразі тішуся нічним спанням - малюк спить всю ніч і прокидається поїсти лише один раз! Отак собі ліг спатки, поспав 4-5 годин, поїв 5 хвилин, поносився на руках ще 1 хвилинку і спати наступні 2-3 годинки. Десь о 7 ранку в нас підйом, сніданок і обов'язкові ранішні розмови на пеленальному столику :) без них просто ніяк! Тому вранці коли вся сім'я прокидається не Рома мене питає "як ми з Девідом спали", а я його "скільки разів Емілі вночі прокидалась" :). Голову тримати мій карапуз ну зовсім не хоче - кладеш його на пузо, а він на ніжках піднімається, попу догори, відштовхується і пробує повзти, а ніс і щоки при цьому лежать на коврику :) Отакий от мій Девід. А ще балдію від його "ай" і "агі" і "іу" і ще багато всіляких прикольних звуків і крутезних при цьому емоцій личку :)

А щодо донечки, то розкажу вам якою дорослою вона стала і які перли видає :)

Для початку про гру в асоціації. Почистила доці різні фрукти, поклала перед її носом і кажу: "Їж фрукти, це дуже корисно!". А Емілі так задумливо дивитись на мене і каже: "Фрукти - корисно, їхати - довго, гуляти - повільно" :)) отак і сказала ) то я собі подумала, а чому б не спробувати побавитись в простенькі асоціації і почала їй всілякі слова підсовувати і от що в нас вийшло:
 - сонечко - ранок
 - холодильник - морквочка (дуже любить моркву гризти :))
 - планети - темно
 - м'яско - смачно
 - картопелька - корисно
 - співати - голосно
 - телескоп - (закриває одне очко і каже "отак") :)

ну і ще багато отакого всякого :) цікаво так! тепер собі час від часу отак бавимось )

А ще їй вдається розгадувати якісь простенькі загадки і це теж мега прикольне заняття, особливо коли Девід на руках і я не можу приділити час тільки їй.

Полюбилось нам з доцьою бавитись так звані board games. Щось мені думалось що воно ще рано для таких діток, але виявилось, що вже для такого віку можна щось підшукати. Наразі бавимось доміно з картинками звіряток, matching game (ну знаєте таку де треба дві однакові картинки знайти), а ще hi-ho cherry-o і the sneaky squirrel. Супер ігри для такого віку! Нам дуже пішли! Ще парочку пригледіла, але таки певно трошки треба почекати щоб малявка підросла )

Ось ще кілька перлів від Емілі:

Підходить до Девіда, коли той собі спокійно так лежить, тицяє його пальчиком в щоку і каже: "Каяпуз посміхнись сісіточка Емілі пийшла" ("сісіточка" - це сестричка) :)
-------
Впав в доці віник, каже "бозє-бозє, і шо то льобити" :)
-------
Просить купити їй паровозика Томаса, а я кажу що він дуже дорогий і треба багато грошиків. А Емілі така зі знанням справи: "так, аж п'ять" :)
-------
Я (сварюсь): "Емілі, ти чому обманюєш маму, казала що будеш їсти гречку, то їж!"
Емілі (ніби сама до себе): "І що то за бзіки, що то за дурниці?! Треба їсти гречку!" взяла ложку і їсть :)
-------
Не бере Девід груди, кричить, Емілі тут як тут і видає: "бозє, Девід, та візьми нормально цицьку" :))) (щось не пригадую щоб я таке вголос озвучувала :)))
-------
Або з тієї ж опери. Девід плаче, а Емілі: "Девід ти неслухняний хлопчик, не дам тобі цицьку" :)
-------
Має іграшкові продукти. Позбирала їх до кошика, а потім випадково його перевернула, каже: "яка я бідна дитина" і пішла збирати :)
-------
Питаю: "Емілі чому ти так негарно поводишся?" (щось вона натворила, вже не пригадую що)
Емілі: "Давай покличемо дядю і нехай викине ту неслухняну Емілі" (і хто ту дитину дядями лякав?)

А взагалі, то треба дуже вважати на те як поводишся при доці, бо вона геть усе повторює. От бавлюся я з Девідом, роблю вигляд що кусаю його, Емілі тут-як-тут і вже вгризла його в руку :)) Девід кричить, доця тішиться - отак і живемо! :) Але таке рідко трапляється, Емілі зазвичай дуже лагідна і обережна з братиком і постійно повторює, що дуже любить Девіда :)

Shar-Pei і Боксер, Гномик і Шпротик :)

От і спробуйте здогадатись про що це я збираюсь вам розповідати :))) Спочатку ваші коментарі, а далі продовження :) Чекаю з нетерпінням ;) (прохання до тих, хто точно знає про що йдеться - мовчати :) ну щоб було цікавіше!)

І що то всі про песиків подумали :))) нє, песиків ми заводити поки не збираємось, але Наталя таки була дуже близькою до правильної відповіді ))). Отож, історія така:

(а почну я розповідь з кінця)

Два з хвостиком місяці тому в нас народився маленький (ну, враховуючи його вагу, то не такий вже і маленький =)) хлопчик Девід. І може інші батьки і назвали б свого малюка сонечком і котиком чи ще там якимись лагідними іменами, але перше, що я сказала як мені дали малюка на ручки було "шарпей" :)) Ну чесно, в нього такі кумедні складочки були всюди - на ніжках, на ручках, а особливо на шиї, що мені він один в один нагадав цю породу :) (я колись дуже хотіла такого песика саме через його прикольні складки). Зате мій чоловік як глянув на малого, то сказав, що він справжній боксер, бо ручки ну геть такі як в боксерів :). А коли я вдома малому рукавички одягнула, то кличка боксер закріписась за малим на місяць як мінімум. Ті рукавички точно підуть в перший memory frame для Девіда :)

А тепер далі... Два з хвостиком роки тому в нас народилась маленька дівчинка Емілі. І така вона була кумедна в тій стандартній роддомівській шапочці (яка, до речі, є в її першому memory frame-i), і так нагадувала мені маленького гномика, що наступних кілька місяців ми її так і називали (ну і ще зрідка смурфеткою =)).

А тепер запитання до мого чоловіка (може нарешті вперше в житті він прокоментує мого поста =)) - Рома, чому як Емілі народилась, ти прозвав її шпротиком? :)

А ось які наші малючки зараз - просто Емілі і Девід :)

Подарунки на 31 :)

31... така собі ніби і проміжна дата і вроді ніц особливого в ній немає... зате який подаруночок цікавий я отримала :) та і не тільки я, а і Рома за компанію :)

Здогадуєтесь що це? Так-так, це Green Card!! Прийшла нам поштою якраз на мій день народження. Ну хіба не чудо? :) Рома казав, що вони спеціально десь там підглянули що в мене свято і вирішили отак підлаштуватись :) Тепер я офіційно можу тут працювати (та певно ще добрячий рік точно не буду), а ще їхати в Канаду без візи (всі мої знайомі першим ділом це і роблять - їдуть дивитись на Ніагару з канадської сторони), та і взагалі перетинати кордон без проблем і без жодних віз в паспорті повертатись знов сюди! Але ні - ми ще не стали американцями; ні - я не можу без віз їздити до інших країн Європи; і ні - я не можу тут голосувати :) Ніби відповіла на усі запитання, які частенько задають ).

А ще мені коханий подарував моднячого браслета-трекера і тепер я знаю скільки кроків роблю за день, скільки намотую кілометрів, як сплю і скільки калорій спалюю (ну і ще море всього іншого) :) Крута штука, гарно виглядає, дуже тішуся і дякую коханому :-* 

Правда, він не вірить що ще до 12ї дня можна невиходячи з хати пройти 10тис. кроків :))) каже що браслет бракований і треба міняти :))). Зате я тепер маю супер-мега-круті докази того яким був мій день з двома дітлахами вдома, ну і ніч :) во як ми з Девідом спимо 

Ну і мега дякую друзям-сусідам за фото-принтер!!! Я не очікувала :) Дуже приємний і бажаний подарунок! Вже розпакували і повставляли картріджі, тіко ще вмикати не пробували :) треба все налаштувати і будемо супер-круті фотки друкувати! Дякую Дімі, Лєні, Каті і Валерії! :)

А тепер вітайте мене з Днем Народження і з грінкою, хто ще не встиг привітати :)

Проект "12 Місяців". Січень. Чекаємо Поповнення

Десь вже на початку 2016 я почала відчувати, що мені дуже бракує мого 2015 у Фотографіях і щотижневих звітах. Уявляєте як воно - звикнути щодня робити якесь цікаве фото, щотижня розповідати про наші пригоди, потім ще кілька днів на коментарі відповідати і на детальні запитання по скайпу, а тут раз і закінчився рік, а з ним і проект. А фото я ж далі мало не щодня роблю :) і що ж тою купою цікавих пригод і фоток робити? Треба ж ділитись! ) От і надумалось мені завести ще одного проекта, тільки тепер розповідати буду вам про те як минають наші місяці і обирати справді найцікавіші події з нашого життя. Отож Проект "12 Місяців". Січень. Поїхали!

Так-так, ви вже усі в курсі, що саме в січні в нас народилось чудо на ім'я Девід, на яке ми дуже-дуже чекали. Але до цього було теж не мало цікавого ) Ну до прикладу цьогорічна Різдвяна вечеря була мені якоюсь особливою і домашньою. Зібрались ми з найближчими друзями, наготували всякого різного, а потім то все смакували. Я навіть пісні пампухи зробила! Вийшли дуже схожі до тих, які під універами продають ))) ну, знаєте, такі збиті, а не пухнасті, але ми стоптали і було досить смачно )

З цікавого і нестандартного було вибирання смаку року ) Кожен собі тягнув свого пакунка і читав про свій смак року, а далі і гамав його :) Навіть для дітей були пакунки і, думаю, що смакошики всередині вони точно оцінили ).

А ще в новорічну ніч ми бавились отаке - кожен писав свої мрії і очікування від наступаючого року, потім ми то все зав'язували, пакували і закривали в отакій коробочці аж до наступного нового року :) Ото цікаво буде прочитати про що ми мріяли і що з того всього збулося )

Давно хотіла зробити гранолу і от нарешті знайшла час щоб почитати її різні рецепти. Будете сміятись - рецепти я то прочитала, але ще до сьогодні граноли так і не зробила :) Зате знайшла хороший сайт рецептів, про який планувала написати якось окремо. І перший рецепт з сайту - це рулет з кремом і фруктами-ягодами. Мені рулети ніколи не вдавались, тому я вирішила, що якщо рецепт хороший і мені все вийде, то буду і далі з того сайту готувати ). Рулет за місяць робила певно тричі, якщо не більше ) Смакота!

А от як ми час з Емілі проводили в січні:

 - вибирали мені шапку ) і так і не вибрали ))

 - багато малювали фарбами і не тільки...

 - "давай робити ейбісі" - як колись казала Емілі :) (це вона так просить сісти за комп пописати буквочки)

 - ходили до нашої улюбленої залізниці Томаса і Друзів, кусочок якої маємо вже вдома

 - складали і бавились ще одним подарунком з дня народження (домик - бомба! дякуємо Лізі і Толіку!)

 - ловили рибку :) (то була традиційна забава з татком по вечорах, аж допоки ми тих риб назад в магазин не повернули, бо виявилось, що вони трішки поломані :))

 - робили паперово-тканинне морозиво (іграшки від Hape це щось! дякуємо Вірі!)

 - і навіть ремонтували черевики (виставка-казка в наші бібліотеці! обожнюю американські бібліотеки, а особливу нашу в Arlington Heights!)

 - ходили на розвиваючі заняття з зарядками, танцями, іграми, пазлами і багато чого іншого

 - допомагали таткові працювати (по п'ятницях наш татко з дому має можливість працювати)

 - бавились з подружкою

 - ходили на гірки і всілякі атракціони

 - а ще ми багато гуляли і навіть трошки топтали снігу і катались на ковзанках (зима не надто сніжна видалась цього року)

Ось як то воно класно збирати всі події місяця докупки! Бо до сьогодні я і не знала, що ми так гарно з доцею час проводили )

А ще ми з нетерпінням чекали Роминих батьків. Чоловік мало не щодня нагадував мені, що вони прилітають 22-го і до того часу малий Девід має ще посидіти в животику :) що він чемно і виконав! Але зараз лише одне фото, а більш детальна розповідь батьківського перебування буде присвячена Лютому.

Ну а далі про найважливіше :)

Це ми вже в госпіталі (мене навіть в халат встигли переодягнути)... чекаємо на малюка... ранній ранок... Це фото - доказ мега спокійного відношення до другої вагітності :). Справа в тім, що тільки тоді ми з чоловіком згадали, що жодного разу за всю вагітність разом з пузом так і не сфоткались - от і вирішили надолужити ))))

А отаке чудо з фіолетовими ногами полежало трошки на мені, а далі пішло важитись і мірятись. І при цьому воно так верещало, що лікар сказав: "це не Давид, це справжній Голіаф" )).  А як тільки малого взяв на руки, то відразу вгадав його вагу :) Сказав "б'юсь об заклад, що малий має Чотири Двісті" ) Взагалі роди то якась дуже позитивна штука в гамериці - ти народжуєш, а лікар з медсестрами про своїх собак одне одному розказують )))

А це наш тато з новоспеченим синочком в кімнаті, в яку нас переселили після родів. Там на фоні диван, на якому татко провів дві наступні ночі ). 

А отак ми малюка додому привезли ) це був перший день "тестування пустунчика" і я ще вам розповідала, що Девід його аксептнув. Так от - тепер це теж байка, бо більше він його так і не брав, хоч чесно признаюсь були дні, коли я знов пробувала давати, ну щоб хоч якось то дитя заспокоїти і приспати.

А наприкінець хіба розкажу як мене доця з госпіталя зустрічала ). Я вам просто передати словами не можу як сильно оті два дні в госпіталі я скучала за Емілі... Я постійно думала як там вона без мене... це вперше що я так на довго її залишила. А коли додому приїхали, Емілі спала, і я просто сиділа біля її ліжечка. Коли вона прокинулась і мене побачила, то так міцно обіймала як ніколи. Це було так зворушливо, що я досі забути не можу: вона вилізла мені на руки з словами "мама прийшла" і так міцно-міцно обійняла, а потім відпустила мене і довго вдивлялась в обличчя, ніби не вірила що то справді я ) а далі знову обіймала ще і ще. А я сиділа на підлозі і плакала... Зате потім Емілі згадала, що їй два дні розповідали, що мама додому не сма приїде, а з братиком :) і зі словами "мама ходи разом дивитись на братика" ми пішли до маленького Девіда :)

Отакий вийшов позитивний Січень! Багато гарного настрою, а ще приємних і не дуже звично-буденних подій у нашому житті! :)

Тиждень в Слінгу і Життя Налагоджується!

Пам'ятаєте я вам розповідала про те, що Дейв самостійний хлопець? Саменький засинає, по 2-4 години спить в люльці, плаче тільки по ділу і таке інше... Так от - то було давно і не правда ) А якщо бути точним, то лише перші 3 тижні. А далі все шкереберть, чи то правильніше сказати - точно так як було з Емілі :) Тепер ми плачемо частенько, особливо якщо не на руках, а спимо тільки на руках (варіант - поряд з кимось, навіть дуже-дуже близько так щоб чюство локтя було - не працює). Ну ви зрозуміли, що нам всім тут дуже не сумно живеться ).

І тут в моєму житті з'явився ВІН! СЛІНГ! Дякую Ірі за те що позичила, а то якісь вони тут всі дорогі )

Насправді, Девід в слінгу вже, певно, тижні три, просто постик залежався в недописаних. Люди! Та це так круто, що я вам передати словами не можу :) Та в мене обидві руки вільні десь 3-6 годин в день (малий ще малий і довго може спанькати). Та я можу все на світі переробити! :) Хоча ні, не все, є кілька речей, які ну ніяк не вдається. Наприклад, як от сходити в душ :) ну воно ніби і логічно, але мені геть не підходить, бо люблю душ зранку, а доводиться тепер переносити цю справу на вечір. Є ще кілька рече, які робити важко, але реально, як от помити посуд, позбирати іграшки з підлоги, повитирати пилюку... Підсумую - важко робити ті речі, котрі вимагають двох рук одночасно (як от посуд мити) або ті, до котрих треба ну дуже вже низько нагинатись, особливо якщо це 150 дрібних іграшок розкиданих по підлозі старшою. Не пройшло і тижня як я навчилась того N-метрового шарфа зав'язувати без нервів :) і досить швидко щоб Девід, якого на 5 секунд поклали горизонтально, не встиг розплакатись :)

Окремий абзац для бабусь - ні, я не цілими днями отак його ношу; так, я кладу малюка час від час щоб звикав спати горизонтально (хоч, якщо чесно, то спрацьовує таке рідко); ні, його спина після слінгу кривою не буде; так, йому там зручно (було б незручно, не спав би по 2 години); і ні, мене спина не болить (почитайте в неті про слінг) :) Відповіла в сотий раз на усі запитання? :)

Тепер лише дочекатись тепла, щоб можна було годинами гуляти з обома, зараз це ну дуже вже складно, бо не в слінгу Девід спить аж раптом пів години, а за той час ми ледво до дитячого майданчика встигаємо з Емілі дійти (оскільки по дорозі зупиняємось біля кожної припаркованої машини і я чую таке "отакий ейч в квадратику це хонда" або "це тойота як в Каті а в Емілі є міцубісі" :)). Одним словом, гуляння з обома - це те з чим я собі поки дати раду ну ніяк не можу. Мамусі з досвідом, може підкажете якісь тріки? :)