Windy City

З дозволу Віки використаю фразу з блогу кіт В чоботях: "це місто змушує мене усміхатися" =). Дуже мені сподобалося як ти, Віка, описала "своє" Місто і мені захотілося поділитися "своїм". Отож, вперше за довгі дощові, вітряні, похмурі і холодні дні наступила справжнісінька весна і ми з задоволенням вибралися до цивілізації =). Від Чикаго ми живемо не так і далеко – всього 30 миль. Можемо добиратися туди машинкою, а можемо так званим Metra. Чому ж ми, насправді, так рідко туди їздимо? Той хто був в Чикаго мене розуміє =), а той хто не був, то не знає, що таке справжні вітри. Такий вітер не просто дме на тебе, нехай навіть сильно, він збиває тебе з ніг, не дає тримати рівновагу та ще й при цьому заморожує. На вулиці теплінь, а ти в осінній куртці і тобі все одно холодно =). Не дарма все ж таки Чикаго називають Windy City – воно сповна заслуговує на таке ім’я. 

Але це місто таки змушує мене посміхатися =). Кожного разу, коли ти до нього приїжджаєш, воно зустрічає тебе позитивом і радістю і височенними будівлями і якимось незрозумілим блиском, який усюди. А ще надзвичайними фонтанами і парками і захопленими туристами. Ну і, звісно, своєю чистотою. А ще озером… Таким безкраїм синьо-зеленим і якимось дуже особливим… Хоча саме воно і є причиною тих сильних вітрів і погоди, котра може змінюватися щогодини =).

Ще рік тому, коли ми мали нагоду відвідати Чикаго, ми обійшли більшість музеїв, вибиралися на 103 поверхи будівель, були в океанарії. Тому цього разу нам просто захотілося пройтися містом, подивитися на людей, зайти в Apple store (куди ж без цього =) ), з’їсти чиказький хот-дог, полюбуватися на мексиканські весілля (це окрема тема для обговорення), одним словом просто гуляти і отримувати задоволення. День вдався на всі 100%! Навіть вітер дозволив нам познімати куртки і насолоджуватися теплом. А Рома умудрився при цьому ще й добряче згоріти і тепер він схожий на такого собі місцевого redneck-a =).