Я - Мама. Місяць 6-тий.

Вага: 6 830 г

Ріст: 67 см

На цей раз мені захотілося розпочати з доцькіних параметрів. Отакі ми вже великі, особливо, якщо взяти до уваги, що Емілі як народилася мала 48 см :))

Якось ті пів рочку пролетіли дуже швидко... певно наступні підуть ще швидше... і щось я вже сумувати почала за тими пройденими місяцями... 

Я вже колись в якомусь постику згадувала про те, що немаю відчуття, що доня кожного дня міняється. Власне, якось просто приходить такий день, коли малеча робить щось таке, чого раніше ще не робила :) скажімо сміятися починає чи перевертатися чи ще щось в тому дусі. Але цього місяця доця таке "нове" витворяла кожного дня! Це так кльово! Вже на початку місяця ми почали сувати ноги до рота ) певно то смачно (я не пробувала))). Потім, вже наступного дня, Емілі почала дуже уважно слухати що я говорю і кожного разу, коли в мене на ручках і я щось кажу, вона розвертається відсувається трошка від мене і уважно роздивляється лице. Далі доця почала маму хапати за носа, губи, вуха і волосся і чомусь дуже з цього тішитися. А ніс, то взагалі улюблена забавка, особливо, коли гамаємо )). 

До-речі, про гамання - ми з чоловіком дуже цікаво почали прикорм вводити (якщо це можна так назвати) - перше, що спробувала доця було морозиво =)). Рома собі їв морозиво, а вона давай ручками тягнутися, то Рома жартома їй його підсунув ближче. Емілі за секунду вхопила морозиво двома руками і чуть не ціле до рота засунула =)). На цьому справа не закінчилась - ми вирішили дати бублика. Бублик, то взагалі наше всьо! Облизуємо його з усіх сторін, поки мама не відбере. Ще таким макаром доця облизувала бананьку, яблучко і чуть-чуть органік йогурта ). А, якщо серйозно, то справжнього прикорму ми ще не починали, плануємо десь до 7-ми місяців зачекати з тим. Цікаво чи з таким самим ентузіазмом Емілі буде їсти кабачок, картоплю і моркву ).

Ще в Емілі почалася нова фішка - вона плаче на руках в усіх крім мами і тата (і то навіть в тата часом плаче і хоче до мами). Взагалі донечка почала лякатися чужих людей. Вона їх спочатку з цікавістю розглядає, а потім починає хникати і ховатися-відвертатися. А кілька днів тому, то взагалі навчилася мамі жалітися - я доцю на ручки беру, а вона голівку кладе мені на плече і обіймає рученятами :) то так мило відчувати, що малючку добре, затишно і безпечно, коли мама поряд... я так давно чекала отаких проявів зі сторони мого дівчаточка!

Десь певно тиждень тому, Рома дав Емілі "самій поплавати" =) вона зараз дуже двіжує в ванні - постійно підскакує, махає руками і розбризкує всю воду, тому втримати її важкувато. Отак вона Ромі зісковзнула з рук. Так ось відразу після цього інциденту доця заговорила )) і не що-небудь, а каже "ата-та-та-та-та-та" (часом "тя-тя-тя") - певно намагається пояснити щоб тато такого більше не робив! ). Сьогодні (якраз у свої 6 місяців) Емілі взагалі тільки те і робить, що цілий день балакає, до всіх сміється і тішиться :) а ми тішимося доцею!

Ще з досягнень можна згадати те, що доця повзає як хробачок - кладе носик, відштовхується ніжками і піднімає попу, а потім на ручках просувається вперед (а часом назад :)). А ще крутиться на всі 360 як тільки покласти на якусь поверхню - так смішно перебирає ручками і повертається щоб роздивитися все кругом. Улюблена іграшка цього місяця - це бірки на одязі (отакі м'якенькі, які ніхто ніколи не відриває). Виглядає це так - Емілі бере іграшку, крутить-вертить поки не знайде лейбу-бірку-етикетку і засовує її до рота. Те саме з футболками, пеленками і всім решта на чому такі бірки є ).

А ще ми возили доцю на пляж Мічіган лейку - погода дозволила нарешті (хоча через кілька днів після поїздки в нас було знову +2 і сніг))). Так от виявилося, що малюкам і 5-ти хвилин не можна бути на сонці. Власне, якраз за такі 5 хвилин Емілі засмагла на обличчі і ручках - так що пляжний сезон ми офіційно відкрили! :)

Обожнюю Емілі в панамках, особливо в оцій біленькій від H&M!

Ще ми організували вилазку в ботанічний сад - тренування перед відпусткою. На диво Емілі була доволі чемною і більшість часу гуляла або в візочку або в рюкзачку (хоча не обходилося без вередування і носіння просто на руках).

Ну і на завершення похвалюся подарунком, який нам з донечкою зробив татко на День Матері: такий великий подарунок з маленьким бантиком :)

Нарешті ми собі зможемо гуляти в парку (скажімо так - будемо мати чим до того парку добиратися)), та і візок в багажника можна запхнути в розкладеному вигляді! Такий собі "мамамобіль" (дякую, Андрію Дарміцю, за таку актуальну назву для цього транспортного засобу! :)