Вам цікаво, мабуть, чому в назві постику фігурує не тільки 2014 рік, а ще й попередній ). Минулого року я так і не розповіла про наш День Подяки, бо в нас якраз маленька Емілі народилася. Але фото і враження збереглися, тому поєднаю обидва святкування в один постик.
Свято цікаве - збирається вся сім'я разом, їсть величезного розміру індичку, п'є вино і один одному дякує. Уявіть собі які у американців сім'ї великі, якщо індичку менше 20 паундів (майже 10 кіло) знайти неможливо! Пригадую, минулого року ми її тиждень їли і то потім ще трохи викинули, бо боялися, що вже не дуже свіжа =). Цього року буде певно те саме, тільки готували тепер не ми, а сусіди ). А запам'ятався мені День Подяки минулого року не тільки тому, що він був перший в нашому житті, а ще й тим, що за вечерею нас вже було не 4-ро як завжди (це ми з чоловіком і друзі-сусіди), а 6-ро! І оті двоє малюків, котрим тоді було всього по кілька тижнів, спали у нас на руках, коли ми індичку наминали ). Приємні такі спогади... тільки от забувається які то ті діти маленькі були... а так хочеться пам'ятати всі-всі моменти...
Це цьогорічна індичка =)
А отакі фотосесії треба буде кожного року повторювати ;)
Порівняла фотки - тільки Роман не змінився :-D Діти виросли, а мами ще гарніші стали. Доречі, Оля, тобі з короткою зачіскою (така як зараз) гарніше!!!
ReplyDeleteДякую! :)
Delete