Як Ми Вибирали Машинку

Все почалося за довго до чиказького авто шоу і навіть до приїзду в Америку. Ця історія бере свій початок з тієї самої секунди, коли мій чоловік вийшов з американського посольства і, замість очікуваної мною фрази “все добре, я отримав візу”, я почула щось на зразок “ ну що, яку машину ми собі там купимо?” =). З того самого дня почався нескінченний процес перебору усіх можливих марок і моделей, а також постійні розмови про комплектації, присутні і відсутні опції, кольори підсвіток, об’єми двигунів та ін.

І як би нам не хотілося приїхати і відразу купити собі Lexus чи Audi, ми зупинилися на більш практичному і дешевшому рішенні, а саме Chevrolet Cruze. Ми катались на цій машинці раніше (до речі також по Штатах), були цілком задоволені її зовнішнім виглядом, наявними комплектаціями та ціною. Вона не дорога в обслуговуванні, споживає не багато, має чималий багажник. Що ще треба? =)

І не встигла я подумати, що ось воно, нарешті вибрали, оприділилися і заспокоїлися, як ми потрапили на Авто Шоу, і все почалося спочатку =). Chevrolet відпало швидше, ніж я встигла зрозуміти що сталося =) Натомість прийшло BMW, Volkswagen і Subaru, а конкретніше BMW 3, новий Volkswagen Passat і остання Subaru Legacy. Це єдині моделі у доступному нам діапазоні витрат, які сподобалися моєму чоловіку по усіх параметрах, а саме по зовнішньому і внутрішньому вигляду, комплектації, доступних опціях і якості зборки.

Отже, в Америці є такі варіанти для покупки машини:

1. Нова машина в авто дилера
2. Не нова машина в авто дилера
3. Не нова машина з рук.

Варіант #1 відпав відразу, оскільки кредит нам ще не дають (хоча деякі дилери пропонували різні схеми фінансування, але нам вони не зовсім підходили), а ціни обраних машин таки кусаються. Зваживши усі позитиви і негативи тих варіантів, які залишилися, ми зупинилися на покупці машини в дилера, а в результаті купили її в приватника =))).

Отже, в чому ж різниця між #2 і #3?

1. У дилера машина перевірена на СТО + на неї є гарантія кілька місяців (типу – покатався > знайшов баги > повернув) + на неї може бути гарантія ще самої контори на кілька років або на певний пробіг (незважаючи на те що машинка вже не нова). Звісно, що у приватника такої розкоші не буде. Мало того, майже ніхто з приватників не погоджується їхати на СТО, щоб перевірити машину ще до купівлі.
2. У дилера значно більший вибір комплектацій, оскільки закуповує він машини партіями. А серед приватників не так і легко знайти потрібну.
3. У дилера можна знайти не нові машини 2012 року (з пробігом порядку 10 тис. миль, що для штатів не вважається пробігом взагалі), які здавалися по лізингу. Приватники, як правило, таких “нових” машин ще не продають.
4. Але в дилера відповідно на машину нараховується податок десь приблизно у розмірі 8% від вартості, чого, звісно, не буде при купівлі у приватника.

Озброївшись навігатором і адресами найближчих дилерів, ми вирушили на пошуки. Першим під руку потрапив Volkswagen Passat модель 2012 року. Вдосталь насидівшись всередині, набавившась люком, клімат контролем, дзеркалами, сидіннями та іншими доступними опціями, ми таки погодилися на тест драйв =). Підсумую коментарі від мого чоловіка “Машинка доволі гарна ззовні і всередині, приємні на дотик матеріали, хоч і багато пластику, доволі непогана ергономіка. Не дуже сподобалася динаміка розгону (незважаючи на 2.5 літровий двигун), але на спорт режимі коробки – може бути”. 

Відразу після нового пасата спробували модель 2010-го року, з більшим пробігом, багатшою комплектацією і потужнішим двигуном. Але, як сказав мій чоловік: "Шось з нею не то – 200 коней а динаміка гірша, ніж у попереднього пасата та ще й в салоні скрипить". Йому звісно видніше щодо динаміки, але про “скрипить” я з ним цілком погоджуюся. В машині кругом якийсь незрозумілий скрипучий пластик, який постійно про себе нагадує.

Наступна на черзі Subaru Legacy. Історія повторюється: посиділи, понатискали все, що можна було натиснути, покаталися, зробили висновки. Знову підсумую враження чоловіка "В порівняні з попередніми машинками ця взагалі тупа. Навіть незважаючи на такий самий 2.5 літровий мотор, коробка варіатор надто гасить потужність. Хоч через коробку машина їде дуже плавно, але відсутність відчутної динаміки більше давила на мінус, ніж на плюс =). А найбільшим плюсом машини було шикарне водійське крісло. Воно ніби огортало спину і дуже добре тебе фіксувало. Крісло, дійсно, як для спортивної машини, яка виявилася далеко не спортивною". Погоджуся стосовно крісла. Важко пояснити, звідки таке відчуття комфорту – просто надзвичайно класно сидіти всередині! А от сам по собі салон виглядає дуже просто, я б навіть сказала дешево і зовсім не презентабельно. Це власне те, що не дуже сподобалося мені.

Не те, щоб ми відкинули відразу обидва ці варіанти, ні… але підсвідомо я чомусь вже відчувала, що наш вибір зупиниться на BMW =).

На жаль, в околі нашого “села” не було жодного дилера, в якого була б в наявності BMW 3 за ціною, яку ми могли собі дозволити, і з усіма параметрами, котрі були необхідні моєму чоловікові. А саме (перерахувала основні =)):

• Пробіг менше 60 тис. миль
• Не повний привід
• Побільше опцій преміум пакету
• Можливість складати задні сидіння

Ось так ми і почали переглядати на сайтах (http://www.cars.com/, http://www.drivechicago.com/, http://chicago.craigslist.org/cto/), що пропонують приватники. Десь за півтора тижня такого щоденного перегляду виявилося, що таких машин не так і багато. А потім ми зрозуміли, що навіть це “небагато” нам не дуже підходить =). Дзвонимо до одного власника – виявляється машина була бита. Дзвонимо до іншого – він виявляється поляком, який займається машинами і, по якихось незрозумілих причинах, у нього немає документів саме на ту, яку ми обрали. І ось нарешті ВОНА. Співпадіння 100% по усіх параметрах! Серйозний власник, машина перевірена на сервісі, машина не була бита. Ми тільки їдемо на неї дивитися, а чоловік мені каже “я маю передчуття, що вона буде нашою” =). Так, зрештою, і сталося!

Ось яка вона у нас:

Chicago Auto Show

Кожного року в Чикаго відбувається грандіозне Авто Шоу (напевне, не таке грандіозне, як у Детройті, але це доволі значуща і відома тут подія). А у 2013 році і ми мали нагоду до неї долучитися. Чого там тільки не було! Найновіші моделі і concept cars, hybrids і electric cars, sports cars і family sedans… Абсолютно усі відомі авто бренди виставили сюди найкращі і найновіші свої моделі, якими ми мали нагоду полюбуватися.

Власне, прийшовши на авто шоу, ми з чоловіком переслідували дві цілі:

1. Гарно провести час і, звісно, полюбуватися класними авто
2. Пригледіти і собі машинку або хоча б фінально оприділитися з маркою =)

По секрету скажу Вам, що обидві цілі були досягнуті! =)

Отже, машин повно, часу мало – довелося вибирати, яким приділяти увагу, а повз які просто проходити, ледве зачепившись поглядом. Чесно кажучи, це було зовсім не важко =) Ми відразу ж пропустили абсолютно усі американські марки такі як Buick, Chrysler, Ford, Lincoln та парочку інших  =). Повністю розчарувавшись у якості зборки, шумоізоляції, скрипінні пластика, одним словом, в усьому, окрім зовнішнього вигляду Chevrolet Camaro, ми пропустили і цю марку. Далі ми ненадовго зупинилися біля Volkswagen, Honda і Toyota, зробили кілька фоток, у деяких моделях (кабріолетах =) ) навіть посиділи. Ну і звісно просто застрягли на BMW, Audi, Mercedes і Lexus. А от до деяких марок, таких як Ferrari, Maserati і Lamborghini  взагалі не пускали, тому довелося їх лише фотографувати.

Ось Вам фото докази:

P.S.: Як я вже згадувала раніше, ми не лише гарно провели час на ауто шоу, але і з користю, оприділившись нарешті, яку машинку ми б собі обрали! Але про це у наступній статті ;)

Home Alone House

Усім вже понарозказувала, а тепер нарешті опишу тутка =). Від нас недалечко є дуже гарний райончик (називається Winnetka) з дуууууже дорогими домиками (називати цифр не буду, щоб не лякати =). Ось в одному з таких домиків багато-багато років тому (якщо бути точним, то цілих 22) знімали усім нам знайомий фільмик “Один Вдома”. Ну і як можна жити поряд біля такого sightseeing-у і не з’їздити на нього подивитися. Ось він який гарненький:

Вмикайте фільмика і порівнюйте!

А ось інші домики цього ж райончику:

P.S.: Наступний у серії будинок Майка Джордана, який торік продавали за $30 мільйонів ;)

Пригоди в Перукаря або Асистент Вася

Так хотілося Вам сьогодні розповісти про зиму в Чикаго (тим більше, що сьогодні останній день у її розпорядженні) і про те як ми побували біля домику з фільму Home Alone і про авто шоу… Але все це другорядне у порівнянні з тим, що ми мали нагоду спостерігати вчора =). Отже, все починалося доволі банально – ми прокинулися зранку і вирішили, що сьогодні таки пора вже підстригтися, особливо Ромі, в котрого завтра перший робочий день на новій конторі. Зваживши всі за і проти різних перукарських послуг, які тут надаються, а саме: стрижка в перукарні в індусів за 15 доларів чи вдома в жіночки з Білорусії за 25 =) ми таки обрали друге, сподіваючись на більш якісний результат і взаємопорозуміння. Тоді ми ще не знали, що вибір таки був дуже правильний! Не лише тому, що нас класно підстригли, але і через ті емоції, котрих ми там набралися!

Задавши навігатору адрес перукарки, ми зрозуміли, що це не так вже і близько, - якщо бути точним, то 11 миль (ніколи ще не долала відстань у ~18 кілометрів тільки для того щоб підстригтися). І ось через 25 хв., ми припаркувалися біля її дому і зайшли. Замість перукарки нас зустрів її пес =) Таке собі миле і дуже шумне створіння, схоже на те, що було у фільмі Маска. Але от кілька дивних речей, які ми почули відразу з порогу:

1. Собака-дівчинка, звати Васька
2. Собака – асистент перукаря і по сумісництву касир =)

Посміявшись над #1 і сприйнявши #2 як жарт, ми пройшли далі в кімнату і зайняли свої місця біля величезного дзеркала. Першим ділом перукарка прийнялася за Рому, я собі тихенько “броузала” Інтернет, а Васька сиділа біля перукарського крісла і пильно вдивлялася в те, що робить хазяйка. 

Як виявилося пізніше, це було не спроста. Не пройшло і 5-ти хвилин отакого спокою, як тут раптом шум, гам, скреготіння лап по коврику =)… Що відбувається?? Як виявилося у перукарки випадково випав з рук гребінець, а собака недовго думаючи (і судячи по всьому очікуючи на такий поворот подій) злетіла з місця і погнала його піднімати. Далі все ще прикольніше – собака собі сідає з тим гребінцем в зубах і не віддає його доти, доки хазяйка не дасть їй їсти =) Звісно, в хазяйки під рукою є корм саме для таких випадків. Потім цей гребінець разом з руками хазяйки відправляються в ванну, перш ніж продовжити стрижку :). Таке відбувалося рази три і кожного разу Вася перша встигала за тим що падало.

Я думала, що на цьому послуги Васі закінчуються, але я помилялася! Далі цікавіше! Пес, як виявилося, спостерігає не лише за руками хазяйки, але й за тим, хто у кріслі. Достатньо хоча б трохи привстати з крісла, Вася починає голосно гавкати і не пускати тебе. Тут включається хазяйка, яка намагається пояснити песику, що це ще не кінець і клієнтам розраховуватися ще рано :) Васю таке пояснення не влаштовує, і вона продовжує гавкати, аж поки в крісло не сідаю я. Тоді, розуміючи, що робота з клієнтами таки правда не закінчена, Вася знову тихенько сідає поряд і історія повторюється.

Пізніше, коли я така вся гарна намагаюсь встати з крісла, Вася знову ж таки просто злітає з місця і починає вимагати розрахунку. Мені здається, що якби ми не заплатили, то нас просто не випустили б з квартири :). Не встиг Рома взяти гаманець, як Вася вже біля нього на задніх лапах чекає. Ну що ж я буду далі Вам розказувати, дивіться самі:

Interview Process

Беручи до уваги те, що більшість читачів мого блогу мають пряме або близько-опосередковане відношення до сфери IT, я вирішила розповісти про те, як тут виглядає процес проходження інтерв’ю, а саме:
 - з яких етапів такий процес складається 

 - на що тутешні роботодавці ДУЖЕ звертають увагу 

 - і що треба зробити для того, щоб потрапити на роботу.
Отже, якщо ти вже отримав будь-яку з робочих американських  віз і потрапив сюди, то далі все "просто"! =))

Крок 1. Як правило першим кроком до омріяної роботи є співбесіда з представником HR (Human Resource або Відділу Кадрів). Така розмова може проходити як по телефону так і “вживу”, і задаватимуть на ній різноманітні каверзні запитання в стилі:

• Що ти думаєш про свого боса?
• Які твої сильні та слабкі сторони?
• З яким типом людей ти не вмієш працювати?
• Яке найбільше твоє досягнення у роботі, яким ти пишаєшся?
• Наведи приклад своєї креативності.
• Якщо ти виграєш $10 мільйонів, то чи будеш продовжувати працювати?
• Чому ти вважаєш, що у тебе є аналітичне мислення і в чому воно проявляється?
• і т.д.

Список таких запитань безкінечний… І якщо раптом ти даєш відповідь, що босом не надто вже захоплювався чи навіть конфліктував з ним; якщо ти скажеш, що справді є люди, з котрими ти не вмієш працювати; якщо свою слабку сторону ти не зумієш подати як сильну; якщо, маючи $10 мільйонів, ти плануєш залишити роботу =) то на першій сходинці все і закінчиться.

Крок 2. Коротенька телефонна розмова або phone screening.

• Тривалість: 5-15 хв.
• Кількість запитань: 7-10 (технічних)
• Слідкують: чи правильно, влучно і коротко відповідаєш
• Дуже важливо: хороший розмовний рівень англійської
• Присутні: одна людина, або ж ціла команда

Цікавим є те, що відбувається такий phone screening спонтанно, тобто тебе не повідомляють, коли саме передзвонять. Ідея в тому, щоб застати зненацька і подивитися як ти реагуватимеш.

Крок 3. Якщо все пройшло добре (під “добре” мається на увазі зовсім не 100% правильних відповідей, а швидше дуже добре розуміння співрозмовника і влучна коротка відповідь на 60-70% запитань), то далі на тебе чекає технічне завдання. Завдання на перший погляд не складне, але роботодавець зацікавлений далеко не у будь-якій його реалізації, а саме у найоптимальнішій і найшвидшій. Одним словом, мала нагоду спостерігати за кількома людьми, котрі тратили на такі завдання в середньому 1.5-2 дні (це якраз той термін, який тобі відводиться).

Крок 4. Нарешті вона! Повноцінна технічна співбесіда! :) Тривалість такого "щастя" орієнтовно 2 години. Присутня ціла команда відразу або по черзі. Наприклад, спочатку тебе питають по front-end, потім вже інша людина по back-end, потім приходить менеджер, з котрим вже говориш на загальні теми. Або відразу сидить 4 Архітекти проекту і грузять тебе запитаннями. А часом, як я вже згадувала, - ціла команда, тобто 7-10 людей одночасно. Одним словом, готовим треба бути до будь якого варіанту.
Як виявилося, одним з дуже важливих факторів такого дійства є твій зовнішній вигляд. Якщо раптом ти прийдеш в джинсах і футболці на фірму, де дрес-кодом є хоча б класичні штани, то будь впевнений – роботи ти не отримаєш! Не розумію чому для тутешніх це аж так важливо?! Та тебе ж навіть видно не буде з-за монітора!! А тим більше твої джинси чи штани чи в чому ти там працюватимеш!.. :)

Отже, підсумую:

• Читаєш книжку у стилі “250 HR Interview Questions” або хоча б набираєш таке в Google
• Тренуєшся у розмовній англійській, хоча б для того, щоб не перепитувати
• Вчишся хвалити себе і розповідати як ти багато всього вмієш (навіть якщо це не так =))
• Купуєш штани з кантами і хоча б одну сорочку
• А тоді впевнено і успішно проходиш усі сходинки!