Чого Мені Не Вистачає...

Через кілька тижнів повертаюся додому до рідного Львова на цілий місяць =). І якось собі отак задумалося чого ж мені тут не вистачає такого до чого я звикла, за чим сумую... що хотіла б побачити вдома, з’їсти, спробувати, куди поїхати і т.д. Звісно, що сім'я і друзі поза конкуренцією, завжди на першому місці і в першу чергу я їду щоб побачити їх! Але є ще парочка таких собі дрібниць, які б хотілося не пропустити =)

Що з’їсти

• Сихівський батон (тут є щось схоже на батон, але то далеко не те) - # вже вдруге планую поїздку додому, а батону і далі хочеться =)))
• Справжня шинка (не полядвиця, не прошуто, не ще мільйон інших різновидів, а звичайна копчена м’ясна домашня шинка =))
• Вареники (не тому, що я їх не вмію робити, я просто трішки лінуюся =) якось дуже воно в мене довго виходить ота ліпка; ну і картопля тут не зовсім така як у нас – хоча це, напевне, більше відмазка =))
• Бульйон (і що я тільки не пробувала щоб зварити тутка справжнісінький курячий бульйон – і лапки і курки і четвертинки і кілограми моркви туди кидала =) не виходить! Зовсім ніякий на смак, якийсь не наваристий…)
• Чорниця (тут є така собі субстанція, котру вони називають blueberries, але це навіть здалеку не нагадує по смаку нашу рідну Карпатську)

Куди поїхати

• Карпати (впевнена, що тут є надзвичайно мальовничі місця, але наразі не довелося побачити таких, які б нагадали наші гори, тому дуже-дуже хочу в рідні Карпати) – це перше що прийшло в голову… пізніше доповню список

Куди піти

• Центр Львова (однозначно на першому місці! бруківочка, вулички, будиночки, гарно одягнені люди… Першим ділом туди поплентаюся)
• Мапа (така собі кафешка на площі Ринок – не знаю чому, але чомусь сумую саме за нею)
• Театр Заньковецької (можна на Камерну сцену… тут все плануємо на Broadway сходити, але ще нагоди не було =))
• Стрийський парк (от таких парків як наш Стрийський тут немає. Звісно є гарні з алейками, фігурно підстриженими кущами, фонтанами… але щоб прямо аж отакий весь в зелені і багатоярусний - таких немає =))
• На роботу =) (для різноманіття дуже б хотілося сходити в офіс і попрацювати з людьми =))))
• Просто пішки прогулятися (в Америці особливо так не погуляєш - всюди треба добиратися машинкою... мені не вистачає отакого щоб собі вийти з дому і пройтися до магазинчика... у Львові було відчуття, що все так близько і будь-куди можна добратися пішки)

Ось так виглядає мій список бажаних речей =) Думаю, що він ще далеко не повний, але мабуть ці основні!

Windy City

З дозволу Віки використаю фразу з блогу кіт В чоботях: "це місто змушує мене усміхатися" =). Дуже мені сподобалося як ти, Віка, описала "своє" Місто і мені захотілося поділитися "своїм". Отож, вперше за довгі дощові, вітряні, похмурі і холодні дні наступила справжнісінька весна і ми з задоволенням вибралися до цивілізації =). Від Чикаго ми живемо не так і далеко – всього 30 миль. Можемо добиратися туди машинкою, а можемо так званим Metra. Чому ж ми, насправді, так рідко туди їздимо? Той хто був в Чикаго мене розуміє =), а той хто не був, то не знає, що таке справжні вітри. Такий вітер не просто дме на тебе, нехай навіть сильно, він збиває тебе з ніг, не дає тримати рівновагу та ще й при цьому заморожує. На вулиці теплінь, а ти в осінній куртці і тобі все одно холодно =). Не дарма все ж таки Чикаго називають Windy City – воно сповна заслуговує на таке ім’я. 

Але це місто таки змушує мене посміхатися =). Кожного разу, коли ти до нього приїжджаєш, воно зустрічає тебе позитивом і радістю і височенними будівлями і якимось незрозумілим блиском, який усюди. А ще надзвичайними фонтанами і парками і захопленими туристами. Ну і, звісно, своєю чистотою. А ще озером… Таким безкраїм синьо-зеленим і якимось дуже особливим… Хоча саме воно і є причиною тих сильних вітрів і погоди, котра може змінюватися щогодини =).

Ще рік тому, коли ми мали нагоду відвідати Чикаго, ми обійшли більшість музеїв, вибиралися на 103 поверхи будівель, були в океанарії. Тому цього разу нам просто захотілося пройтися містом, подивитися на людей, зайти в Apple store (куди ж без цього =) ), з’їсти чиказький хот-дог, полюбуватися на мексиканські весілля (це окрема тема для обговорення), одним словом просто гуляти і отримувати задоволення. День вдався на всі 100%! Навіть вітер дозволив нам познімати куртки і насолоджуватися теплом. А Рома умудрився при цьому ще й добряче згоріти і тепер він схожий на такого собі місцевого redneck-a =). 

 

Що Таке Культура?

Сьогодні плавала собі в басейні і роздумувала над цікавим фактом, а саме "що таке Культура". Чи знаємо ми, що окрім науки, мистецтва чи освіти, це поняття має в собі також і моральну складову? Чи задумувалися ми колись над цим? Чому одні люди вміють бути ввічливими, а інші ні? Чому люди мають багату історію і знають свою культуру, але не вміють застосовувати ці знання в буденних справах? Чому одні посміхаються покупцям, пропускають машини на дорогах, допомагають в різних ситуаціях, а інші лише кричать з самого ранку в магазинах, висловлюють своє незадоволення і стороняться людей на вулиці?

Басейн, який ми зазвичай відвідуємо, далеко не такий до якого звикли відвідувачі нашого Аквапарку на вулиці Науковій. Тут немає 50-ти метрових широких доріжок, а лише 25-ти метрові та і ті вужчі. І людей зовсім не менше (3, 4 часом і 5 на одній доріжці). Сьогодні, для прикладу, окрім мене було ще 3-є людей. І знаєте що дивно? Ми цілком спокійно собі пропливали один повз одного абсолютно не заважаючи. Мені посміхалися, а не косили погляд з думкою "о, ще одна прийшла на нашу доріжку – невже не могла вибрати іншу?". І вірите Ви чи ні, але і мені у відповідь зовсім не хотілося робити зауваження, коли хтось запливав на мою половинку чи сильно-сильно махав руками прямо біля мене =). Ми собі мирно розходилися з фразами "Excuse me" і "Sorry" у відповідь. Не було криків, бійок, сварок – а це не раз траплялося зі мною в нашому Аквапарку =) (про бійки звісно перебільшую). А ось на сусідній доріжці, до прикладу, одна жіночка дуже інтенсивно плавала і коли помітила, що до неї перебрався новий плавець, то сказала йому наступне: "Я перепрошую, але я дуже інтенсивно плаваю, навіть не піднімаючи голови з води [вона і справді пропливала усі 25 метрів не виймаючи голови і надзвичайно швидко] і я наперед прошу у Вас вибачення за те, що випадково можу Вас зачепити.  Мені залишилося проплисти всього два басейни і тоді доріжка буде у вашому розпорядженні". Ви коли-небудь таке чули? До Вас колись підпливали / підходили / під’їжджали з схожими фразами?

Тільки не подумайте, що я собі закарбувала у пам’яті лише якісь негативні спогади про Львів чи українців – це не так. Я, направду, пам’ятаю багато позитивних моментів! Мені не раз зустрічалися продавці, котрі були люб’язними і позитивно налаштованими, чи консультанти, котрі готові були допомогти тобі знайти все необхідне. Але було і багато такого про що навіть не хочеться згадувати. А тут воно все по іншому! Тут посміхаються усі продавці без винятку, який би поганий у нього не видався день. Тут люди вітаються на вулиці, якщо ти на них глянув. В басейні тобі "уступають місце" =). Тут пропускають машинки на дорогах. І такого "тут" є ще багато-багато. І вірите Ви чи ні, але ланцюгова реакція і бажання віддячити працює на всі 100%. Хочеться те ж саме робити у відповідь! Якось підсвідомо ти починаєш бути ввічливішим, ніж був до того, глупо посміхатися незнайомим людям, пропускати машинки, "не заважати" людям у басейні, питатися в продавця як у нього сьогодні пройшов день і багато-багато іншого  =). Привітні і позитивні дії людей зовсім не провокують негативу, не спонукають до якоїсь пакості, а цілком навпаки! Чому ж у нас не завжди люди це розуміють?

Звісно, я тут провела ще дуже мало часу, щоб робити якісь висновки і з впевненістю говорити про тутешнє культурне життя. Але те, що я побачила за ці кілька місяців, приємно дивує!

Потоп По-Американськи

Сьогодні в Чикаго потоп! Я думала таке буває лише у нас, але всі ми люди і всі ми живемо на тій самій планеті, тому я помилялася. Власне все почалося ще з маленького вечірнього дощику, який плавно переріс в таку зливу, яку у нас називають "ллє як з відра". На вікнах суцільні водопади (за вікном нічогісінько не видно), а на другому поверсі протікає стеля (ходимо з вазами, тазіками поки не обжилися =). Рома сьогодні добирався на роботу рівно 3 години, уявляєте? Я не перебільшую і не жартую – ціленькі 3 години в дорозі (як правило це у нього займає 30 - 40хв.). Вночі гриміло і блискало так, що навіть я прокидалася (той хто мене знає мав би тут здивуватися =)). Всі дрібненькі озерця в нашому селі вийшли з берегів і затопили прибережні газони. Сьогодні під’їжджаємо до парковки супермаркету і думаємо, а чого ж вона пуста така – під’їжджаємо ближче, а вона виявляється повністю затоплена, лише скраєчку кілька місць вільних. 

Таких погодніх умов американці бояться не менше снігопадів, ось які пояснення неявки на роботу я сьогодні чула (від чоловіка і друзів, звісно,- я то і так вдома сиділа =):

• У мене затопило підвал, тому буду працювати з дому
• Затопило highway, доїхати немає як
• Застряг на дорозі, повертаюся додому
• Треба  вирішити різні справи вдома після удару блискавки
• Закрили дорогу, немає як доїхати
• Ставок біля дому вийшов з берегів - я в пастці =) В оригіналі так: "I'm literally trapped in my subdivision. Both exits from my subdivision are flooded from the pond overflow".

А були і такі, котрі "з горем пополам" добиралися на роботу, сиділи там пів годинки, а потім поверталися додому з фразою "погода погана, треба вдома сидіти" =).

Ось класний Репортаж мені підкинули (дякую, Діма!). Тут фотки кручє! =)

А ось кілька наших скромних фото/відео цього чарівного дійства:

Робота кипить =)