На Що Ми Чекамо?

Знову безсонна нічка... Емі болів животик і вона хотіла спанькати тільки на ручках... І от, сидячи посеред ночі з донею на диванчику, я мимоволі задумалася над тим, що чекаю, коли вона підросте... Ми постійно чогось в тому житті чекаємо (кажу "ми", бо не думаю, що я одна така)... Чекаємо літа, вихідних, відпустки... чекаємо прохолоди, коли дуже жарко, і тепла, коли холодно... чекаємо на нову кращу роботу, на те, що от от зустрінемо другу половинку (я вже, звісно, дочекалася на свою :))... чекаємо новорічних свят і поїздки до бабусі... чекаємо, коли нарешті закінчимо школу чи університет і не треба буде більше вчитися... чекаємо, коли підемо жити окремо від батьків і станемо самостіними... От так і я чекаю, коли донечка трішки підросте, коли їй сповниться пів рочку і вона повзатиме і сидітиме, коли встане на ніжки і потопає собі по кімнаті, коли стане самостійніша, коли спатиме довше вночі, коли зуміє пояснити, що її болить... чекаю, коли спокійніше ставитиметься до шапок і зимового одягу... коли перестане капризувати і бурпати (від англійського слова "burp")... Чекаю замість того щоб тішитись і насолоджуватися життям зараз! Емі більше не буде місяця чи двох, я більше не буду кутати її в пеленки, прийде час і вже не буду годувати її грудьми... ще трошки і вона не захоче лежати на спинці (чесно кажучи вона в мене вже навчилася перевертатися і лежить на спинці якусь хвилинку чи дві)... скоро їй не треба буде мамина допомога, щоб купатися в ванні, одягатися, зав'язувати шнурівки на черевичках... цей час настане так скоро, так чому ж не насолоджуватися тим що є зараз? Навіщо постійно на щось чекати і думати, що от ще трошки і стане легше, краще, спокійніше?..

От так сиджу і розумію, що, насправді, дуже щаслива зараз в цю секунду з донечкою на руках о 3-тій ранку :) Так, я сонна, втомлена, виснажена, але дуже-дуже щаслива! І непроміняла б цю мить на жодну доспану нічку... :)

Втілюємо в Життя Монтессорі

Прийшов час розповісти як ми захопилися методикою Марії Монтессорі і як втілювали в життя її ідеї для такого мацьопкого дівчаточка як моє ). Розповідати про те хто така Марія Монтессорі і в чому полягає її методика немає сенсу, бо на цю тему можна знайти багацько інформації. Тому я краще розкажу і покажу як було у нас. Відразу варто згадати, що це справжній фан не тільки для малечі, а і для батьків, адже будь-що зроблене своїми руками це прикольно, весело і якось так "по-сімейному" ).

Про методику Марії Монтессорі я чула вже давно і ще будучи вагітною трошки собі про неї підчитувала, але не зовсім уявляла як її реалізувати для зовсім маленької лялі. От для 2-х чи 3-х річної дитинки - запросто: можна бавитися багацько пізнавальних і просто фанівських ігор в домашніх умовах, організувати кімнату малечі (по-монтессорі), вчити пізнавати світ гуляючи на вулиці, вчити "спілкуватися" з іншими дітками і так далі... А що ж робити, коли та мацьопа просто собі лежить і дивиться на тебе? ) Все почалося з зебри... =) Якось нашому малюку подарували зебру (десь певно як нам місяць сповнився) таку прикольну з усілякими вісюльками на лапках, які дзвенять, шуршать, шелестять. Тільки от Емі зовсім не цікаво було що там в неї шелестить, її просто вражала сама зебра і її чорно-білі полоски. Малеча так зачаровано на неї дивилася і певно з 15 хв. могла погляду не відводити. До речі, саме до зебри була адресована її перша посмішка =). А потім ми помітили, що Емі посміхається кожного разу, коли бачить картину, яка у нас на стінці висить. Ну це не зовсім картина, швидше список настанов для сім'ї, які нам подарували на першу річницю весілля.

 

Отож знову "зебра" - чорним по білому написані різні фразочки. Чесно кажучи, зараз, коли нам вже 4 місяці, доця не так захоплено реагує на зебру і картинку, але ще донедавна це були її улюблені іграшки і вона капець як тішилась кожного разу як їх бачила. А зараз ми так проходимо (чи то пролітаємо в мами на руках) мимо і коли картинка чи зебра в полі зору, то доця каже "оооо" і робить дуже здивоване личко =)

Так ось саме така реакція Емілі на чорно-біле нагадала мені про Монтессорі і я почала "інвестігувати" що можна придумати для малючків-грудничків. І як виявилося - є купа ідей, усіляких штукенцій і забавок. Так ще й це все можна зробити в домашніх умовах своїми руками і майже з підручних матеріалів.

У Монтессорі тренінгу це називається Gobbi-Mobile і ціль його продемонструвати лялі градацію кольору від світлого до темного. Татко все робив своїми руками і не знаю чи то був фан для нього, але нам з доцею дуже подобалося спостерігати ))). Як виявилося в Америці можна купити силу-силенну всяких речей з яких потім щось можна скласти, зліпити і склеїти. Наприклад, отакі кульки можна було купити будь-якого діаметру, та і робити з них можна все що завгодно, хоча в магазині продавали їх саме для того щоб змоделювати в домашніх умовах Сонячну систему. А ми от для мобайлу домашнього використали ).

Отаке чудо висіло над донею і вона на нього захоплено дивилася. Хоча сказати щоб малеча прямо погляду від кульок не відводила, то не скажу, хоча було кумедно спостерігати як Емі переводить погляд з однієї кульки на іншу в одну і другу сторону =) до-речі кульки ще й на різній висоті висять.

А ще ми зробили доці отакий мобаілчик:

Це не зовсім по-монтессорівськи, зате чорно-біле )). В оригіналі теж має бути чорно-біле, але замість метеликів - геометричні фігурки. А ми собі вирішили, що так буде цікавіше. Метелики нам дуже подобалися, бо мама на них дмухала і вони ще й крутилися.

А для того щоб вчити донечку брати предмети в ручки, мама купила монтессорі-іграшки для малючків.

Ну зовсім як у фразі "важке дитинство, дерев'яні іграшки" =))). Але вони манюні і гарно поміщаються в ручку і не лякають доцю як шумні "пагрімушки", їх легко з ручки в ручку перекладати і малюку зручно тримати. Ми і досі бавимося ними незважаючи на те, що вони не кольорові і, як може комусь здатися, не цікаві. Предмети різного розміру і форми, допомагають розробляти моторику рученят. Наприклад, оті диски причеплені один до одного Емілі так кумедно вертить і розглядає з усіз сторін. Спочатку їй не вдавалося тримати їх в ручках, а тепер вже легко з ними справляється. Кожен з монтессорі-предметів має рекомендації коли і як його варто пропонувати дитині. А взагалі, то такі еко-іграшки тут дорогі, та і у нас в Україні мабуть також. Купили ми і кольорове "дерево" =) покрите еко-фарбами.

Ідея іграшки цікава, але здається моя малеча ще не розуміє що з нею можна робити (зрештою ми і пляшечку спраймаємо як іграшку - тримаємо ручками засовуємо в ротика і жуємо соску =))).

В планах мама ще має організувати для доні монтессорі-кімнату, основна ідея якої полягає в тому щоб, коли дитина прокинулася, то могла б відразу щось зробити сама. Наприклад, сповзти з матраса (який лежить на підлозі) і вхопити якісь іграшки щоб побавитися. Треба зробити так, щоб дитині не доводилося чекати поки мама прийде і дістане її з ліжечка чи витягне звідкись іграшку і запропонує побавитися... Так що будемо вчитися і бавитися, бо нам заімпонували такі ідеї :)

Басейн Для Малюків

Нарешті прийшла весна і ми вирішили нашу малечу "віддати на плавання" =). Я така собі "безстрашна мама" (вважаю себе такою, бо не боюся експерементувати з маленькою =)) певно і раніше пішла б з Емі в басейника, якби приймали. Але таки дочекалися наших 3-х місяців і почали вибирати куди б то ходити. Басейнів, як виявилось, кругом чимало, правда не в усі приймають таких малюків. Ми вибрали такого щоб з хорошими відгуками і зручний по розташуванню (окрім цього він виявився ще зовсім новеньким). В Америці майже в усі такого плану установи (спортивні комплекси, басейни) можна записатися на пробне заняття, щоб подивитися чи сподобається. Так ми і зробили. І навіть безкоштовного підгузника для плавання отримали =) Нам сподобалось! хоча були речі, які більше давили на мінус ніж на плюс, але про це згодом. 

Басейном виявилася така собі одноповерхова будівля в якій є тільки басейн і кімната для спостережень - вийшов якийсь такий акваріум. Є душ - маленький для діток і великий для дорослих. Є кімнати для переодягання, причому для малюків окремі з пеленальним столиком і купою місця, щоб було зручно. Зал з кріслами для батьків (оскільки чуть старші дітки самі в басейні займаються). Загалом зручно і продумано

Плюси:

1. Басейн глибокий (ну точно глибший за ванну))). В американській ванні, котра в половину плиткіша за нашу українську, не можливо робити і маленької долі того, що можна в басейні. Та що тут казати, не можливо навіть нормально занурити малечу в воду (постійно спинка на повітрі) не те щоб робити якісь прикольні штуки в тому числі і пірнання (хоча незважаючи на все нам таки ще вдається кожного дня з Емі пірнати, правда скоро буде вже лобиком до дна діставати ))). В нашій ванні малеча не плаває, а ногами по дні ходить (причому майже з народження) =)
2. Є тренер. Звісно, ролики на ютубі (які я подивилася перед тим як малу купати в ванні) це одне, а тренер, котрий пояснить і покаже чому так пірнати можна, а так ні, отакі вправи розвивають моторику ручок, а отакі допомагають розслабитися на водичці. Звісно, ніхто таких малюків там не вчить плавати =) ми просто собі співаємо пісеньки, пірнаємо, збираємо іграшки, вчимося хапатися за краєчок басейна і підтягуватися, а потім стрибати з бортика в водичку, лягаємо на спинку і на животика і ще багато такого всякого виробляємо.
3. Нагода і для мами поплавати =). "Поплавати" це звісно голосно сказано, доцю ж нікуди не подінеш з рук, хоча там можна її покласти в таку прикольну штуку і вона буде сама по собі (фото нижче).

Мінуси:

1. Надто тепла вода. Вдома купаємо Емі при температурі 30 градусів і їй добре (принаймні я собі так вирішила)))). А в басейні 91 по Фаренгейту (трошки менше ніж 33 по Цельсію) - так нам сказали, але я не вірю ) як на мене, то там усі 37 і не менше (знаю, бо терпіти не можу холодної води і точно відчула б якби там було 33 ))).
2. Зрештою температура води то таке діло, не всі ж купають дітей вдома при 30, правда? Але от температура повітря точно зависока. Перший раз як ми там були, то не було чим дихати (хоча може причиною цього була купа народу?), бо другий раз було вже краще.
3. В групі дітки різного віку. Зараз думаю, що це мінус, а трішки пізніше точно буду плюсом вважати =). Вправи орієнтовані на трішки старших діток, ніж наша Емі - скажімо хапання качечок і кидання їх у кошик, чи гра в м'ячика у колі... Звісно, що 4-х місячна дитина цього не розуміє і тим більше ще не вміє уважно спостерігати і робити як інші. Ми правда чемно виконуємо навіть такі вправи, але якось воно ранувато. Хоча трошки згодом думаю буде в самий раз.

Ото написала тут купу мінусів, а насправді не все так зле =) Нам дуже подобається! Зараз ходимо лише раз в тиждень по суботах. З квітня плануємо ходити двічі. Емі воду любить і не боїться (може тому що ми змалечку почали її купати в великій ванні, а може тому що просто така вона народилася))), але всі інші дітки плачуть і коли заходять у воду і коли пірнають, а ми ні!

А то татко з берега нас знимкував:

Я - Мама. Місяць 4-тий.

А нам уже 4 місяці! Часом мені здається, що Емі вже така доросла ))) а часом так дивлюся на неї і розумію, що ще така маленька-маленька і так їй потрібна мамина увага, турбота і любов... Так-так, уваги нам тепер треба значно більше (хоча раніше я думала "куди вже більше") =) Ми трошка перестали бути ручними дівчатками і любимо собі десь лежати і бавитися, але при цьому обов'язково має бути присутня мама, бо по-іншому якось сумно і не цікаво. А от якщо мама поряд і щось розповідає і забавляє, то ми будемо тішитися і сміятись і дуже-дуже радіти! Часом малявка може побути без мене, але це при умові, що кругом висять якісь новенькі і надзвичайно цікаві іграшки. До-речі про іграшки. Не знаю як іншим діткам, а моїй Емі швидко все набридає і хочеться чогось новенького. Тому мені доводиться ховати іграшки, а потім через кілька днів знову їх показувати (хоча і таке не завжди спрацьовує) =). 

Десь на початку 4-го місяця доця навчилася брати предмети в ручки. Це так кумедно виглядає - вона розводить ручками в сторони як бачить, що я їй щось даю, а потім зводить їх докупи і намагається пальчиками попасти куди треба і взяти іграшку. Спочатку  не дуже виходило і вона просто хапала пальчиками іншу ручку. Наступним етапом стало тягання усього що в ручках до рота. Це вже як рефлекс якийсь чи що =) тільки іграшка з'являється в руках, як її обов'язково треба попробувати на смак. А ще ми високо ніжки підіймаємо і вже навіть пробували ручками їх вхопити, але це не на довго бо важка попа завжди тягне ніжки донизу і вони вислизають =) А от буквально за останні два дні в Емі виходить легко повертатися на бочок ) вона і раніше пробувала, але якось не так легко їй це давалося, а зараз тягнеться собі за іграшками і повертається.

З тими бейбами все дуже швидко міняється... ще вчора ми агукали і казали "ой", "ай", "ка", а зараз щось собі гигикаємо, надуваємо бульки і кажемо "аяяй" (це так доня навчилася жалітися і сваритися, коли щось не подобається). І далі любимо засинати під водичку в ванні (або якщо не засинати, то в момент заспокоюватися і не плакати). "Аааа" любимо більше, ніж "шшш" (це коли я її намагаюся приспати, оскільки засинати саменькі ми і далі не вміємо). Терпіти не можемо коли мама тримає ручки щоб доня не чухалась =) але якщо вкласти в ручку свого пальчика і створити ілюзію ніби це вона саменька мене тримає, то так нам підходить. А як ми гарно регочемо, коли кусають за животик, піднімають за ручки догори або ставлять на ніжки і лоскочуть підборіддя =))). Файнютики малятка такі коли заливаються сміхом, так слухала б і слухала... =)

А якщо чесно, то 4-тий місяць видався найважчим з усіх :( якось все відразу почало малечу турбувати... Хоча всі кажуть, що з часом тільки легше і легше, а після 9-ти місяців так зовсім просто =) але видно для нас такий сценарій не дуже поки працює. Часом мені здавалося, що я не справлюся сама і що всі кругом кращі мами, ніж я... Побачимо, що ж чекає нас далі...

А ще ми вже достатньо дорослі щоб нас прийняли в басейника, але про американські дитячі басейни напишу окремо. І на завершення фото-асоціація з 4-тим місяцем життя Емілі:

Емі багато всього навчилася і багато в чому змінилася, але от чомусь 4-тий місяць асоціюється власне з іграшками, які донечка вміє сама брати в ручки. Ну і на завершення ще одне фото татової доці =)

5 Речей Для Американських Дитячих Поп І Не Тільки...

Поки готувалася до народження донечки і тепер, коли трішки освоїлася з маленькою, назбирала кілька цікавих речей, котрі тут дуже популярні, хоча в нас в Україні я не чула щоб їх використовували (принаймні ні в кого з моїх друзів такого чуда не було )).

"Девайс" для підігріву вологих серветок =). Тут його мають усі! Без нього нікуди! Причому є такий, котрий можна поставити вдома, себто стаціонарний, і окремо такий котрий просто необхідно мати на поїздки. Справа в тому, що попки американських діток не люблять холодних вологих серветок =). А працює він так: вмикаєте в розетку сам пристрій, розкриваєте пачку з вологими дитячими серветками і кладете їх всередину, а потім собі по одненькій дістаєте. І все було б гарно і зручно, якби ті серветки залишалися теплими ну хоча б секунди 3. А вони теплі тільки в той момент, коли їх дістаєш, тобто донести цю серветку теплою до попки доці я, звісно, дуже стараюся, але ну ніяк не встигаю =). Так-так, я маю такий девайсик вдома (мені його подарували) і користуюся ним постійно, але правду кажучи не впевнена, що докінця розумію навіщо він, принаймні для моєї Емілії )).

Наступна річ - це такий собі органайзер для пеленального столика. Вони є усілякі - і стоячі (скажімо на тумбу - так як на картинці показано) і висячі (щоб безпосередньо на столика його підвішати) і використовуються для того, щоб гарно і зручно розставити баночки-скляночки, серветки, підгузники, кремчики і все решта, що вам треба для лялі. Причому ті органайзери сконструйовані таким чином, щоб на них обов'язково ставився пристрій для підігріву серветок =). І така штука у мене є (точно як на картинці) і, насправді, дуже помічна, бо щось багацько в мене тих прибамбасів для лялі, які виглядали б якось неохайно розкиданими без органайзера. А так все на своєму місці: підгузники завжди під рукою, кремчики в одному відділенні, олійки - в іншому, сухі і вологі серветки, ну і далі по списку (мамусі мене зрозуміють).

Смітник для використаних підгузників, такий спеціальний, котрий впитує запахи, і якоби без якого просто не можна. Не маю досвіду в користуванні цим "необхідним" атрибутом, але успішно викидаю підгузники у звичайний пакет (такі як в супермаркетах дають на продукти) і їм там також добре =). До речі, до цього модного смітничка можна ще докупити спеціальні кульочки, які пахнуть дуже схоже до Памперсів (це я про бренд, а не про підгузники вцілому) і якоби ще більше впитують запах. Може це і класна штука для доросліших поп, але нам поки комфортно живеться без такого смітничка =).

Newborn Swaddle (SleepSack). Така собі пеленалочка для малючків. В мене таких цілих три і усі успішно використовувалися. Штука і справді класна і дозволяє гарно запеленати ручки маленькому бейбіку, котрий їх зовсім не контролює і постійно себе лупить =). А ще таку пеленалку класно використовувати замість ковдри - одягнув собі бейбічка легко, а потім закутав його в пеленалку (навіть можна ручки не замотувати) і нічим більше не треба накривати. Хоча, насправді, пеленання ручок працювало тільки коли малеча була зовсім маленька, напевне, перший місяць, а далі вона успішно ті ручки діставала, та і взагалі не хотіла більше бути запеленаною, то ми часом використовували цей swaddle замість покривалка.

А це такий собі Baby Nest (гніздечко для бейбі =)). Уявлення не маю чи його багато тут використовують (хоча думаю, що таки багато, бо продаються такі гніздечка на кожному кроці), але ми собі купили. Справа в тому, що моя бейбі ну зовсім не хотіла спати окремо - ні в візочку, ні в ліжечку, ні будь-де інде, окрім як поряд зі мною. Причому їй обов'язково треба було спати вткнувшись в мене носиком =) і як тільки я від неї відсовувалася, то в ту ж секунду вона підповзала. Так ми спимо і до сьогодні =). Так ось, оце гніздечко було не так для донечки, як для заспокоєння нервів мами. Якось лячно було отаке маленьке класти поряд, боялася, що придавлю вночі, коли міцно засну. Так я її клала в гніздечко поряд з собою і обіймала, щоб вона відчувала, що я поряд. Так ми і спанькали певно з 2 місяці, поки ляля не перестала в то гніздечко поміщатися =).