Басейн Для Малюків

Нарешті прийшла весна і ми вирішили нашу малечу "віддати на плавання" =). Я така собі "безстрашна мама" (вважаю себе такою, бо не боюся експерементувати з маленькою =)) певно і раніше пішла б з Емі в басейника, якби приймали. Але таки дочекалися наших 3-х місяців і почали вибирати куди б то ходити. Басейнів, як виявилось, кругом чимало, правда не в усі приймають таких малюків. Ми вибрали такого щоб з хорошими відгуками і зручний по розташуванню (окрім цього він виявився ще зовсім новеньким). В Америці майже в усі такого плану установи (спортивні комплекси, басейни) можна записатися на пробне заняття, щоб подивитися чи сподобається. Так ми і зробили. І навіть безкоштовного підгузника для плавання отримали =) Нам сподобалось! хоча були речі, які більше давили на мінус ніж на плюс, але про це згодом. 

Басейном виявилася така собі одноповерхова будівля в якій є тільки басейн і кімната для спостережень - вийшов якийсь такий акваріум. Є душ - маленький для діток і великий для дорослих. Є кімнати для переодягання, причому для малюків окремі з пеленальним столиком і купою місця, щоб було зручно. Зал з кріслами для батьків (оскільки чуть старші дітки самі в басейні займаються). Загалом зручно і продумано

Плюси:

1. Басейн глибокий (ну точно глибший за ванну))). В американській ванні, котра в половину плиткіша за нашу українську, не можливо робити і маленької долі того, що можна в басейні. Та що тут казати, не можливо навіть нормально занурити малечу в воду (постійно спинка на повітрі) не те щоб робити якісь прикольні штуки в тому числі і пірнання (хоча незважаючи на все нам таки ще вдається кожного дня з Емі пірнати, правда скоро буде вже лобиком до дна діставати ))). В нашій ванні малеча не плаває, а ногами по дні ходить (причому майже з народження) =)
2. Є тренер. Звісно, ролики на ютубі (які я подивилася перед тим як малу купати в ванні) це одне, а тренер, котрий пояснить і покаже чому так пірнати можна, а так ні, отакі вправи розвивають моторику ручок, а отакі допомагають розслабитися на водичці. Звісно, ніхто таких малюків там не вчить плавати =) ми просто собі співаємо пісеньки, пірнаємо, збираємо іграшки, вчимося хапатися за краєчок басейна і підтягуватися, а потім стрибати з бортика в водичку, лягаємо на спинку і на животика і ще багато такого всякого виробляємо.
3. Нагода і для мами поплавати =). "Поплавати" це звісно голосно сказано, доцю ж нікуди не подінеш з рук, хоча там можна її покласти в таку прикольну штуку і вона буде сама по собі (фото нижче).

Мінуси:

1. Надто тепла вода. Вдома купаємо Емі при температурі 30 градусів і їй добре (принаймні я собі так вирішила)))). А в басейні 91 по Фаренгейту (трошки менше ніж 33 по Цельсію) - так нам сказали, але я не вірю ) як на мене, то там усі 37 і не менше (знаю, бо терпіти не можу холодної води і точно відчула б якби там було 33 ))).
2. Зрештою температура води то таке діло, не всі ж купають дітей вдома при 30, правда? Але от температура повітря точно зависока. Перший раз як ми там були, то не було чим дихати (хоча може причиною цього була купа народу?), бо другий раз було вже краще.
3. В групі дітки різного віку. Зараз думаю, що це мінус, а трішки пізніше точно буду плюсом вважати =). Вправи орієнтовані на трішки старших діток, ніж наша Емі - скажімо хапання качечок і кидання їх у кошик, чи гра в м'ячика у колі... Звісно, що 4-х місячна дитина цього не розуміє і тим більше ще не вміє уважно спостерігати і робити як інші. Ми правда чемно виконуємо навіть такі вправи, але якось воно ранувато. Хоча трошки згодом думаю буде в самий раз.

Ото написала тут купу мінусів, а насправді не все так зле =) Нам дуже подобається! Зараз ходимо лише раз в тиждень по суботах. З квітня плануємо ходити двічі. Емі воду любить і не боїться (може тому що ми змалечку почали її купати в великій ванні, а може тому що просто така вона народилася))), але всі інші дітки плачуть і коли заходять у воду і коли пірнають, а ми ні!

А то татко з берега нас знимкував:

Я - Мама. Місяць 4-тий.

А нам уже 4 місяці! Часом мені здається, що Емі вже така доросла ))) а часом так дивлюся на неї і розумію, що ще така маленька-маленька і так їй потрібна мамина увага, турбота і любов... Так-так, уваги нам тепер треба значно більше (хоча раніше я думала "куди вже більше") =) Ми трошка перестали бути ручними дівчатками і любимо собі десь лежати і бавитися, але при цьому обов'язково має бути присутня мама, бо по-іншому якось сумно і не цікаво. А от якщо мама поряд і щось розповідає і забавляє, то ми будемо тішитися і сміятись і дуже-дуже радіти! Часом малявка може побути без мене, але це при умові, що кругом висять якісь новенькі і надзвичайно цікаві іграшки. До-речі про іграшки. Не знаю як іншим діткам, а моїй Емі швидко все набридає і хочеться чогось новенького. Тому мені доводиться ховати іграшки, а потім через кілька днів знову їх показувати (хоча і таке не завжди спрацьовує) =). 

Десь на початку 4-го місяця доця навчилася брати предмети в ручки. Це так кумедно виглядає - вона розводить ручками в сторони як бачить, що я їй щось даю, а потім зводить їх докупи і намагається пальчиками попасти куди треба і взяти іграшку. Спочатку  не дуже виходило і вона просто хапала пальчиками іншу ручку. Наступним етапом стало тягання усього що в ручках до рота. Це вже як рефлекс якийсь чи що =) тільки іграшка з'являється в руках, як її обов'язково треба попробувати на смак. А ще ми високо ніжки підіймаємо і вже навіть пробували ручками їх вхопити, але це не на довго бо важка попа завжди тягне ніжки донизу і вони вислизають =) А от буквально за останні два дні в Емі виходить легко повертатися на бочок ) вона і раніше пробувала, але якось не так легко їй це давалося, а зараз тягнеться собі за іграшками і повертається.

З тими бейбами все дуже швидко міняється... ще вчора ми агукали і казали "ой", "ай", "ка", а зараз щось собі гигикаємо, надуваємо бульки і кажемо "аяяй" (це так доня навчилася жалітися і сваритися, коли щось не подобається). І далі любимо засинати під водичку в ванні (або якщо не засинати, то в момент заспокоюватися і не плакати). "Аааа" любимо більше, ніж "шшш" (це коли я її намагаюся приспати, оскільки засинати саменькі ми і далі не вміємо). Терпіти не можемо коли мама тримає ручки щоб доня не чухалась =) але якщо вкласти в ручку свого пальчика і створити ілюзію ніби це вона саменька мене тримає, то так нам підходить. А як ми гарно регочемо, коли кусають за животик, піднімають за ручки догори або ставлять на ніжки і лоскочуть підборіддя =))). Файнютики малятка такі коли заливаються сміхом, так слухала б і слухала... =)

А якщо чесно, то 4-тий місяць видався найважчим з усіх :( якось все відразу почало малечу турбувати... Хоча всі кажуть, що з часом тільки легше і легше, а після 9-ти місяців так зовсім просто =) але видно для нас такий сценарій не дуже поки працює. Часом мені здавалося, що я не справлюся сама і що всі кругом кращі мами, ніж я... Побачимо, що ж чекає нас далі...

А ще ми вже достатньо дорослі щоб нас прийняли в басейника, але про американські дитячі басейни напишу окремо. І на завершення фото-асоціація з 4-тим місяцем життя Емілі:

Емі багато всього навчилася і багато в чому змінилася, але от чомусь 4-тий місяць асоціюється власне з іграшками, які донечка вміє сама брати в ручки. Ну і на завершення ще одне фото татової доці =)

5 Речей Для Американських Дитячих Поп І Не Тільки...

Поки готувалася до народження донечки і тепер, коли трішки освоїлася з маленькою, назбирала кілька цікавих речей, котрі тут дуже популярні, хоча в нас в Україні я не чула щоб їх використовували (принаймні ні в кого з моїх друзів такого чуда не було )).

"Девайс" для підігріву вологих серветок =). Тут його мають усі! Без нього нікуди! Причому є такий, котрий можна поставити вдома, себто стаціонарний, і окремо такий котрий просто необхідно мати на поїздки. Справа в тому, що попки американських діток не люблять холодних вологих серветок =). А працює він так: вмикаєте в розетку сам пристрій, розкриваєте пачку з вологими дитячими серветками і кладете їх всередину, а потім собі по одненькій дістаєте. І все було б гарно і зручно, якби ті серветки залишалися теплими ну хоча б секунди 3. А вони теплі тільки в той момент, коли їх дістаєш, тобто донести цю серветку теплою до попки доці я, звісно, дуже стараюся, але ну ніяк не встигаю =). Так-так, я маю такий девайсик вдома (мені його подарували) і користуюся ним постійно, але правду кажучи не впевнена, що докінця розумію навіщо він, принаймні для моєї Емілії )).

Наступна річ - це такий собі органайзер для пеленального столика. Вони є усілякі - і стоячі (скажімо на тумбу - так як на картинці показано) і висячі (щоб безпосередньо на столика його підвішати) і використовуються для того, щоб гарно і зручно розставити баночки-скляночки, серветки, підгузники, кремчики і все решта, що вам треба для лялі. Причому ті органайзери сконструйовані таким чином, щоб на них обов'язково ставився пристрій для підігріву серветок =). І така штука у мене є (точно як на картинці) і, насправді, дуже помічна, бо щось багацько в мене тих прибамбасів для лялі, які виглядали б якось неохайно розкиданими без органайзера. А так все на своєму місці: підгузники завжди під рукою, кремчики в одному відділенні, олійки - в іншому, сухі і вологі серветки, ну і далі по списку (мамусі мене зрозуміють).

Смітник для використаних підгузників, такий спеціальний, котрий впитує запахи, і якоби без якого просто не можна. Не маю досвіду в користуванні цим "необхідним" атрибутом, але успішно викидаю підгузники у звичайний пакет (такі як в супермаркетах дають на продукти) і їм там також добре =). До речі, до цього модного смітничка можна ще докупити спеціальні кульочки, які пахнуть дуже схоже до Памперсів (це я про бренд, а не про підгузники вцілому) і якоби ще більше впитують запах. Може це і класна штука для доросліших поп, але нам поки комфортно живеться без такого смітничка =).

Newborn Swaddle (SleepSack). Така собі пеленалочка для малючків. В мене таких цілих три і усі успішно використовувалися. Штука і справді класна і дозволяє гарно запеленати ручки маленькому бейбіку, котрий їх зовсім не контролює і постійно себе лупить =). А ще таку пеленалку класно використовувати замість ковдри - одягнув собі бейбічка легко, а потім закутав його в пеленалку (навіть можна ручки не замотувати) і нічим більше не треба накривати. Хоча, насправді, пеленання ручок працювало тільки коли малеча була зовсім маленька, напевне, перший місяць, а далі вона успішно ті ручки діставала, та і взагалі не хотіла більше бути запеленаною, то ми часом використовували цей swaddle замість покривалка.

А це такий собі Baby Nest (гніздечко для бейбі =)). Уявлення не маю чи його багато тут використовують (хоча думаю, що таки багато, бо продаються такі гніздечка на кожному кроці), але ми собі купили. Справа в тому, що моя бейбі ну зовсім не хотіла спати окремо - ні в візочку, ні в ліжечку, ні будь-де інде, окрім як поряд зі мною. Причому їй обов'язково треба було спати вткнувшись в мене носиком =) і як тільки я від неї відсовувалася, то в ту ж секунду вона підповзала. Так ми спимо і до сьогодні =). Так ось, оце гніздечко було не так для донечки, як для заспокоєння нервів мами. Якось лячно було отаке маленьке класти поряд, боялася, що придавлю вночі, коли міцно засну. Так я її клала в гніздечко поряд з собою і обіймала, щоб вона відчувала, що я поряд. Так ми і спанькали певно з 2 місяці, поки ляля не перестала в то гніздечко поміщатися =).

Я - Мама. Нам 3 місяці!

Ось і прийшов час трішки розповісти про маленьку Емілію. Справа в тому, що графік донечки, який можна описати приблизно так - коли хочу їм, коли хочу сплю, коли хочу бавлюся і все це хочу робити тільки на руках, не дав змоги вести хроніки новоспеченої мамусі кожного місяця, тому певно буду їх робити квартальними =) Отож, нам 3 місяці!!! Як то час швидко біжить... ще нещодавно та ляля копошилася в пузі і не давала мені спати по ночах. Чесно кажучи станом на сьогодні нічого особливо і не змінилося =)

Пригадую наші перші дні в госпіталі... Відразу розумієш, що саме дивне питання, яке усі задають (і я також завжди першим ділом це запитувала), звучить так: "на кого схожа дитинка?" І як на нього відповідати, коли воно таке манюнє і закопушене =)) і схоже, насправді, само на себе. Наступне дивне питання - чи не переплутала я свою доню з іншими малятами (таке я, до речі, також колись питала, бо була свято переконана, що всі малюки однакові ))). А виявляється, що усі вони цілком різні і переплутати просто неможливо. Та і ніхто не дозволить переплутати, оскільки тут дуже цікава система ідентифікації. Мамі, татові і малюку на руку чіпляють браслетики з штрихкодами. Коли малечу забирають від батьків і потім повертають, то першим ділом сканують ці штрихкоди і тільки після відповідного сигналу (який явно ідентифікує, що доця та що треба) віддають дитинку батькам. А ще в маляти на пупочку такий собі "датчик угону" =))). Так-так, якщо з цим датчиком винести малечу за межі пологового відділення, то спрацює сигналізація. Отака вона безпека в Америці ).

Пригадую наш перший тиждень вдома... для мене чомусь такою несподіванкою було те, що в мене раптом кудись пропав весь мій час... Звісно, я розуміла, що появиться маленька, буде вимагати багато уваги, що все кругом буде крутитися навколо неї... але щоб настільки і щоб так раптово... мабуть я не усвідомлювала докінця як це бути мамою... І чесно скажу, що саме через це і було спочатку важко. А ще я не могла зрозуміти чому Емілія хоче бути тільки на руках (завжди була переконана що дітки чемно сплять в своїх ліжечках ))) і постійно хотіла покласти її хоч на трішки. Звісно, мені це не вдавалося і я переймалася і панікувала що не маю часу на себе, на чоловіка, на їжу, на вологе прибирання по Комаровському ))... А потім зрозуміла просту істину - що я хочу носити донечку на ручках, хочу щоб вона була поряд біля мене і що це саме головне, а все решта може зачекати. І от парадокс - як тільки я це усвідомила, відразу все встало на свої місця і все почало якось встигатися ). Взагалі, то окрім того що дітки сплять в своїх ліжечках, я ще багато в чому була твердо переконана. Наприклад, що малюки люблять гуляти і що кожне спання моєї Емі буде на балкончику (знову ж таки по Комаровському) - ага і тут я розмріялася )). Виявилося, що лежати на будь-якій горизонтальній поверхні ми терпіти не можемо (навіть добре закутаними), а ще не любимо шапок і величезних комбінезонів і вдихати холодне повітря також не любимо )). От вам і погуляли! Але найбільшим сюрпризом для мене був процес засипання мого малючка =). Я свято вірила, що якщо хочеш спати, то лягаєш, закриваєш оченята і спиш )) Хіба може бути якось по іншому??? Виявляється може! І виглядає воно так: "Мама, я дуже хочу спати, тому дуже голосно кричу і плачу, бо сама заснути не можу, але ти мене поколихай хвилин так 15-20 і я тоді тобі засну". Таких діток тут називають not self calming babies і пишуть про них цілі книжки, в яких розповідають про 5S Cake який допоможе їх заспокоїти. А ще я була переконана в тому, що малюки чемно лежать і чекають, коли їм переодягнуть підгузника )). Але ж я пам'ятаю ті переодягання ))) та що там пам'ятаю воно і досі так відбувається. На курсах з лялькою то було так легко, але ж ніхто чомусь не сказав, що справжня ляля так сильно махає ручками і ніжками, що переодягнути її то ціле мистецтво ). А ще пам'ятаю першу посмішку (хай навіть не дуже свідому)... а потім першу посмішку до мене, яка ніби говорила "ой, мама, яка ж я рада тебе бачити"... і перший сміх (який ми повторити ще раз ніяк не можемо =))... перше здивування, коли іграшка, яка завжди висіла на одному місці, раптом почала рухатися ))... То все такі чарівні спогади і список таких "вперше-речей" вже довжелезний, а що ж буде далі?!

Нещодавно зрозуміла, що я нарешті під кінець 3-го місяця почала називати донечку по імені, а саме Емілі або Емі або Емілія Виговська (коли не чемна), а до того вона була гномиком, смурфеткою, шпротиком, дівчаточком (так моя мама почала внуцю називати і мені дуже сподобалося), а ще мифкою, зайчиком і навіть квасолькою та грибочком (так називає маленьку моя сестричка себто її тітка), одним словом всіма можливими тваринками і не тільки =).

А ще на кожен місяць я маю улюблену доціну фотографію. Напраклад, наступне фото - 1-го місяця, чи правильніше сказати 1-го дня - це ми тільки народилися, нас одягнули і принесли мамі. Отакою манюньою Емі була для мене цілий перший місяць, а потім якось швидко почала дорослішати...

А ось ця розбишака - то фоточка, яка мені асоціюється з 2-гим місяцем донечки

Ні ні, на другий місяць маю ще одненьку улюблену (саме в той час доня почала свідомо посміхатися):

Ніяк не можу оприділитися яку б це обрати для 3-го місяця... Але мені імпонує отака (ми вже тут такі дорослі і цікаві і все розглядаємо, а ще хмуримо брови ну зовсім як татко =))

Час дійшов і до фактів. Скільки ж коштує в місяць донечка американка? Отож, на підгузники (їх ми використовуємо приблизно 230 в місяць), салфетки і одноразові пеленки тратимо $80 щомісяця. Бодічки, піжамки, штанішки і всяку таку іншу прикольну одежку я купую відразу на період в 3 місяці (справа в тому, що більшість фірм-виробників так і продають, наприклад, 0-3 місяці чи 3-6 місяців - насправді, це не надто зручно, бо поки тобі не сповниться тих 6 місяців, то воно все на тобі висить, але доводиться підлаштовуватися). За попередніми підрахунками виявилося, що $100 достатньо, щоб малеча мала в чому ходити цілих 3 місяці, а мама мала спокій з пранням хоча б на 4-5 днів ))). Любимо одежки фірм Carter's, OshKosh, Gerber, First Impression, H&M. Часом балуємо доню навіть Сalvin Klein =). 

Хотіла ще розповісти про наші улюблені іграшки (якщо це можна назвати іграшками ))), але подумала, що вони заслуговують на окрему статейку.

От така вийшла собі розповідь про наші перші 3 місяці щастя, радості, нових неймовірних вражень і надзвичайно цікавого досвіду!

Вагітність і Пологи в Америці. Частина 2.

Про мої враження від "бути вагітною у США" можна прочитати у частині 1, себто тут. Тільки я зовсім забула там розповісти як реагують люди, коли бачать тебе вагітною (дякую, Іруся, за те що нагадала). Насправді, це надзвичайно приємно бачити їхні реакції! Чужі люди на вулиці підходять і цікавляться, чи знаємо ми хто в нас буде, коли due date, деякі пробують спочатку вгадати - хлопчик чи дівчинка. З часом, правда, починаєш відповідати завченими фразами, які до цього вже разів 100 говорив (оскільки питання завжди ті самі))) До речі, мені абсолютно усі американці і не тільки казали, що у нас буде хлопчик )) ніби то по формі живота їм так виглядало =).

А ще було дуже весело, оскільки ми з подругою обоє ходили вагітними =) у нас різниця всього 5 днів була (правда Kate народилася на 12 днів раніше за Емілію). Класно було спостерігати за реакцією людей, які чули приблизно таке: "Так, народжуємо обоє в листопаді. В обидвох дівчатка. Ні, ми не сестри, а чоловіки не брати, але працюють разом і живемо ми в сусідніх квартирах" =))). Взагалі скажу, що американці дуже привітно до вагітних ставляться і отак просто на вулиці кажуть тобі: "Congratulations with you pregnancy!" і мило посміхаються. Важко сказати щодо уступання місця в транспорті, бо їздили лише машиною. Але в червні мені довелося бути вдома у Львові і не було жодного разу щоб мені місця не уступили, а їздила я в різних транспортах, повірте, дуже багато. Але в американських магазинах мене часом пропускали ближче до каси, а часом питали чи я себе добре почуваю, чи мені не допомогти і таке інше.

Так, а тепер, нарешті, дійшов час розповісти про пологи )). Отож, як це народжувати в Америці? Як на мене, то круто =) тільки трошки дорого (особливо якщо без страхівки).

Обрати клініку в якій плануєш народжувати потрібно заздалегідь, щоб надіслати їм усі свої дані і зареєструватися (бо інакше доведеться все це робити на місці, коли приїдеш народжувати). В моєму випадку так вийшло, що клініка в якій я відвідувала лікаря і клініка, в якій народжувала - це ті самі клініки. Отож я вже там все знала - куди йти, що робити, кого кликати і так далі. Крім того всю цю інформацію нам також розповідали на курсах для вагітних.

Насправді, усі ми знаємо, що скільки лікарів стільки і думок, але більшість з них тут таки притримується думки, що якщо до 40-го тижня (максимум до 41-го) не народила, то пологи треба стимулювати. Так було і в мене. Ще на 39-му тижні вагітності ми з лікарем обрали дату, коли б я хотіла народити мою донечку. Не можу сказати, що мені надзвичайно імпонувала ця ідея (якось воно неправильно вибирати таку подію), але довелося. Ось ми і орієнтувалися на неділю - 24-те листопада. Лікар навіть передзвонив в пологове відділення, щоб були готові до мого візиту о 4-тій годині. Але очевидно такий розклад неподобався не лише мені, а і моїй доці =) і вона собі вирішила зробити по-своєму, а саме народитися 20-го листопада вечерком. Пологи пройшли якось дуже швидко, легко... не встигла я зрозуміти, що відбувається, як на руках у мене вже з'явилося таке маленьке чудо, яке дуже голосно давало про себе знати =). Присутні на пологах мед. сестра і мій лікар постійно собі тринділи на побутові теми, навіть коли я вже народжувала ))). Було таке враження, ніби ми десь собі на каві сидимо, а не дітей народжуємо!

Знали б ви скільки на мене начепили різного роду датчиків під час пологів! І для автоматичного вимірювання тиску (кожні 20 хв.) і для вимірювання мого пульсу та серцебиття дитинки. Плюс капельниці... Одним словом, я вся була обвішана якимись датчиками, трубками і поясами. Не надто приємна штука, та і ходити з цим всім майже неможливо, то доводилося собі лежати. Усі показники відображалися на кількох моніторах поряд з моїм ліжком та ще й передавалися на такі ж монітори в кімнату мед. сестер (якби раптом щось було критичне, то відразу б до мене прибігли).

Тут все роблять за згодою мами, наприклад, питають чи дати вам дитинку на руки відразу після народження або чи хочете зараз малечу спробувати погодувати. І якщо погоджуєшся, то тобі віддають лялю на 5 хвилин, а потім десь ще на годинку (після того як її поміряли, зважили і оцінили за шкалою Апгар). Потім лялю забирають на прогрівання під спеціальною лампою. Вважається, що дитинка дуже втрачає тепло після народження і тому її трішки треба погріти (в нас так малечу забирали двічі). Через 2 години після пологів, мене і чоловіка (доця ще на прогріванні) переселили у кімнату "мами з дитинкою" на 11-тий поверх лікарні з гарнющим видом на сусіднє село ). Чесно кажучи, я б там і жила )). Душ, туалет, диван, телевізор, комп'ютер - неповний список усього, що там було. Зручно, комфортно, продумано - цивілізація та й годі. Там ми всі втрьох і провели наступні 2-і доби (Рома постійно був зі мною, напевно тому що просто напросто було де "бути"). І все було б гарно, якби не той "прохідний двір" (інакше просто не скажеш), який там нам влаштували. Не проходило і пів години в спокої. Постійно до нас хтось навідувався щоб запитати як у нас справи або зробити чергові заміри, аналізи і т.д. Кожні 8 годин мінялася моя мед. сестра, котра постійно заходила і контролювала чи дитинка спить окремо, коли малеча їла останній раз, коли ми міняли підгузника, як я почуваюся, який у мене тиск і пульс, цікавилася чи знаю я про те як замовляти їжу і чи я вже щось поїла. Окрім того, постійно приходило з десяток інших лікарів: лактологи (теж часто мінялися і кожен новий вважав, що має до нас зайти), які розповідали як правильно прикладати дитинку до грудей, мій лікар, який теж навідувався, щоб запитати чи немаю я питань до нього, педіатр - на огляд дитинки, спеціально навчена тьотя, щоб перевірити слух лялі, інша навчена тьотя, щоб зробити прививки, ще інша, щоб послухати і перевірити серце... Це був м'яко кажучи жах =). Ага, забула ще прибиральницю, яка заходила двічі на день і людей, котрі приносили тобі поїсти. До речі про "поїсти" - є меню і телефон ) дзвониш і замовляєш усе що душа забажає, в тому числі і піцу )) так-так - виявляється в гамериці годуючим мамам можна їсти все!

Окремого абзацу вимагає моє ліжко чи то кушетка чи то як його ще назвати... Я б таке вдома поставила!!! Мало того, що воно автоматично підіймалося, опускалося і нахилялося в усі можливі боки, так на ньому ще була кнопочка для виклику мед. персоналу. Дивно, що воно не їздило само по кімнаті - а то раптом мені б захотілося біля вікна поспати )). Але за все треба платити... Отож, до вашої уваги вартість цього всього щастя. Читайте і дивуйтеся =)

• Самі пологи у мого лікаря коштують $4.000, з яких ми заплатили $400 наперед, а потім ще $600, які не покрила страхівка. Точніше оту другу суму ми ще не заплатили повністю, а домовилися з клінікою розбити її на пів року (тут таке дуже широко практикуєтьсся абсолютно у всіх сферах)
• Увага! І як ви думаєте скільки коштує перебування мами (в даному випадку мене) в палаті? Не більше не менше а 11 тис. доларів (точніше $11.085) =). Тішить, що ми хоч смачно і багато наїлися на ті гроші ))
• Перебування донечки обійшлося дешевше (видно з маленькою менший клопіт =))), а саме $2.571
• Окрім цього були ще витрати на огляд дитинки, на тест її слуху, на першу прививку, аналіз крові, усілякі прогрівання і таке інше. Це все обійшлося страховій ще десь в $600
• Тільки одна анестезія при родах коштувала $2600...

Не додаватиму зараз усі ці страшні цифри, але сума з чотирма нулями гарантована. А якщо підрахувати скільки вагітність і пологи обійшлися нам, то виходить рівно 2 тис. доларів - не так і зле, якщо врахувати скільки воно насправді все коштує...