Windy City

З дозволу Віки використаю фразу з блогу кіт В чоботях: "це місто змушує мене усміхатися" =). Дуже мені сподобалося як ти, Віка, описала "своє" Місто і мені захотілося поділитися "своїм". Отож, вперше за довгі дощові, вітряні, похмурі і холодні дні наступила справжнісінька весна і ми з задоволенням вибралися до цивілізації =). Від Чикаго ми живемо не так і далеко – всього 30 миль. Можемо добиратися туди машинкою, а можемо так званим Metra. Чому ж ми, насправді, так рідко туди їздимо? Той хто був в Чикаго мене розуміє =), а той хто не був, то не знає, що таке справжні вітри. Такий вітер не просто дме на тебе, нехай навіть сильно, він збиває тебе з ніг, не дає тримати рівновагу та ще й при цьому заморожує. На вулиці теплінь, а ти в осінній куртці і тобі все одно холодно =). Не дарма все ж таки Чикаго називають Windy City – воно сповна заслуговує на таке ім’я. 

Але це місто таки змушує мене посміхатися =). Кожного разу, коли ти до нього приїжджаєш, воно зустрічає тебе позитивом і радістю і височенними будівлями і якимось незрозумілим блиском, який усюди. А ще надзвичайними фонтанами і парками і захопленими туристами. Ну і, звісно, своєю чистотою. А ще озером… Таким безкраїм синьо-зеленим і якимось дуже особливим… Хоча саме воно і є причиною тих сильних вітрів і погоди, котра може змінюватися щогодини =).

Ще рік тому, коли ми мали нагоду відвідати Чикаго, ми обійшли більшість музеїв, вибиралися на 103 поверхи будівель, були в океанарії. Тому цього разу нам просто захотілося пройтися містом, подивитися на людей, зайти в Apple store (куди ж без цього =) ), з’їсти чиказький хот-дог, полюбуватися на мексиканські весілля (це окрема тема для обговорення), одним словом просто гуляти і отримувати задоволення. День вдався на всі 100%! Навіть вітер дозволив нам познімати куртки і насолоджуватися теплом. А Рома умудрився при цьому ще й добряче згоріти і тепер він схожий на такого собі місцевого redneck-a =). 

 

Що Таке Культура?

Сьогодні плавала собі в басейні і роздумувала над цікавим фактом, а саме "що таке Культура". Чи знаємо ми, що окрім науки, мистецтва чи освіти, це поняття має в собі також і моральну складову? Чи задумувалися ми колись над цим? Чому одні люди вміють бути ввічливими, а інші ні? Чому люди мають багату історію і знають свою культуру, але не вміють застосовувати ці знання в буденних справах? Чому одні посміхаються покупцям, пропускають машини на дорогах, допомагають в різних ситуаціях, а інші лише кричать з самого ранку в магазинах, висловлюють своє незадоволення і стороняться людей на вулиці?

Басейн, який ми зазвичай відвідуємо, далеко не такий до якого звикли відвідувачі нашого Аквапарку на вулиці Науковій. Тут немає 50-ти метрових широких доріжок, а лише 25-ти метрові та і ті вужчі. І людей зовсім не менше (3, 4 часом і 5 на одній доріжці). Сьогодні, для прикладу, окрім мене було ще 3-є людей. І знаєте що дивно? Ми цілком спокійно собі пропливали один повз одного абсолютно не заважаючи. Мені посміхалися, а не косили погляд з думкою "о, ще одна прийшла на нашу доріжку – невже не могла вибрати іншу?". І вірите Ви чи ні, але і мені у відповідь зовсім не хотілося робити зауваження, коли хтось запливав на мою половинку чи сильно-сильно махав руками прямо біля мене =). Ми собі мирно розходилися з фразами "Excuse me" і "Sorry" у відповідь. Не було криків, бійок, сварок – а це не раз траплялося зі мною в нашому Аквапарку =) (про бійки звісно перебільшую). А ось на сусідній доріжці, до прикладу, одна жіночка дуже інтенсивно плавала і коли помітила, що до неї перебрався новий плавець, то сказала йому наступне: "Я перепрошую, але я дуже інтенсивно плаваю, навіть не піднімаючи голови з води [вона і справді пропливала усі 25 метрів не виймаючи голови і надзвичайно швидко] і я наперед прошу у Вас вибачення за те, що випадково можу Вас зачепити.  Мені залишилося проплисти всього два басейни і тоді доріжка буде у вашому розпорядженні". Ви коли-небудь таке чули? До Вас колись підпливали / підходили / під’їжджали з схожими фразами?

Тільки не подумайте, що я собі закарбувала у пам’яті лише якісь негативні спогади про Львів чи українців – це не так. Я, направду, пам’ятаю багато позитивних моментів! Мені не раз зустрічалися продавці, котрі були люб’язними і позитивно налаштованими, чи консультанти, котрі готові були допомогти тобі знайти все необхідне. Але було і багато такого про що навіть не хочеться згадувати. А тут воно все по іншому! Тут посміхаються усі продавці без винятку, який би поганий у нього не видався день. Тут люди вітаються на вулиці, якщо ти на них глянув. В басейні тобі "уступають місце" =). Тут пропускають машинки на дорогах. І такого "тут" є ще багато-багато. І вірите Ви чи ні, але ланцюгова реакція і бажання віддячити працює на всі 100%. Хочеться те ж саме робити у відповідь! Якось підсвідомо ти починаєш бути ввічливішим, ніж був до того, глупо посміхатися незнайомим людям, пропускати машинки, "не заважати" людям у басейні, питатися в продавця як у нього сьогодні пройшов день і багато-багато іншого  =). Привітні і позитивні дії людей зовсім не провокують негативу, не спонукають до якоїсь пакості, а цілком навпаки! Чому ж у нас не завжди люди це розуміють?

Звісно, я тут провела ще дуже мало часу, щоб робити якісь висновки і з впевненістю говорити про тутешнє культурне життя. Але те, що я побачила за ці кілька місяців, приємно дивує!

Потоп По-Американськи

Сьогодні в Чикаго потоп! Я думала таке буває лише у нас, але всі ми люди і всі ми живемо на тій самій планеті, тому я помилялася. Власне все почалося ще з маленького вечірнього дощику, який плавно переріс в таку зливу, яку у нас називають "ллє як з відра". На вікнах суцільні водопади (за вікном нічогісінько не видно), а на другому поверсі протікає стеля (ходимо з вазами, тазіками поки не обжилися =). Рома сьогодні добирався на роботу рівно 3 години, уявляєте? Я не перебільшую і не жартую – ціленькі 3 години в дорозі (як правило це у нього займає 30 - 40хв.). Вночі гриміло і блискало так, що навіть я прокидалася (той хто мене знає мав би тут здивуватися =)). Всі дрібненькі озерця в нашому селі вийшли з берегів і затопили прибережні газони. Сьогодні під’їжджаємо до парковки супермаркету і думаємо, а чого ж вона пуста така – під’їжджаємо ближче, а вона виявляється повністю затоплена, лише скраєчку кілька місць вільних. 

Таких погодніх умов американці бояться не менше снігопадів, ось які пояснення неявки на роботу я сьогодні чула (від чоловіка і друзів, звісно,- я то і так вдома сиділа =):

• У мене затопило підвал, тому буду працювати з дому
• Затопило highway, доїхати немає як
• Застряг на дорозі, повертаюся додому
• Треба  вирішити різні справи вдома після удару блискавки
• Закрили дорогу, немає як доїхати
• Ставок біля дому вийшов з берегів - я в пастці =) В оригіналі так: "I'm literally trapped in my subdivision. Both exits from my subdivision are flooded from the pond overflow".

А були і такі, котрі "з горем пополам" добиралися на роботу, сиділи там пів годинки, а потім поверталися додому з фразою "погода погана, треба вдома сидіти" =).

Ось класний Репортаж мені підкинули (дякую, Діма!). Тут фотки кручє! =)

А ось кілька наших скромних фото/відео цього чарівного дійства:

Робота кипить =)

Перші Враження. Part 2.

Продовжуємо рубрику “Перші враження в Америці”. Перебуваючи тут ще зо 2 місяці починаєш розуміти, що різниця між “тут і там” не лише в роботі різноманітних державних установ, відсутності бюрократії, видах картоплі чи озері посеред міста, але й у всяких інших життєвих і, на перший погляд непомітних, дрібницях. Отже, продовжуємо список відмінностей (цього разу пронумерований =)):

1. Використовувати ремінь безпеки в машині на задньому сидінні обов’язково! Мало того всі тут так роблять і ми вже також =)
2. Дороги взимку посипають кольоровою хімкою (на вигляд як великі кристали солі), ще тоді, коли сніг лише в прогнозах
3. Працювати дозволяють з дому, якщо випало хоча б трошки снігу (наступний пункт пояснює чому)
4. Практично усі їздять на всесезонній резині, яка в умовах снігу практично як літня.
5. Тут можна купити “девайс” на видавлювання пасти з тюбика
6. А ще “девайс” для чищення креветок
7. Сир і ковбасу можна попробувати в магазині перед купівлею
8. Кеш можна покласти на картковий рахунок прямо у банкоматі
9. Гроші з чеку можна покласти на картку прямо з мобільного, просто сфотографувавши чек
10. Туалети всмоктують воду, замість того, щоб її зливати =)
11. Взагалі, то туалети тут всюди =) (у всіх магазинах, супермаркетах, і т.д.) і вони безкоштовні =)
12. Батарей для опалення в домах немає =), замість них дірки в підлозі і система повітряного опалення у підвалі
13. Машину на себе можна переоформити в “кіоску”, якщо не маєш часу їхати у спеціальну установу
14. Абсолютно все можна купити онлайн, навіть макарони і туалетний папір
15. Майже усі куплені товари (навіть трішки використані =) - це я про одяг) можна без проблем повернути
16. По дорогах бігають скунси і апоссуми, а ще білки і зайці (здається про це вже писала)
17. Світлофори розташовані за перехрестям, що дозволяє їх завжди бачити =) мало того – окрема лінія – окремий світлофор
18. Кешом ніхто не користується (взагалі! я не пам’ятаю коли останній раз тримала фізичні гроші в руках =))
19. Практично усі машини з автоматичною коробкою (ну правда часом можна зустріти ще й гібридів)
20. Усі газони завжди підстрижені – тут за це штрафують
21. Робоча напруга в електромережі дорівнює 110 В, а частота - 60 Гц.
22. Усі їздять по правилах і ніхто не порушує
23. На заправці розраховуєшся карткою прямо в колонці =)
24. Аварійкою і фарами ніхто не дякує – тут це заборонено правилами
25. Мало хто їздить без навігації
26. Дітей в садку годують піцою
27. Усі знають свій індекс =) тут без цього нікуди (його постійно питають)
28. Будинки нумеруються через 4 цифри (замість 2-х як у нас)
29. Сніг взимку має вигляд не сніжинок-зірочок, а паличок
30. Квіти продаються лише в парній кількості
31. Продовжуємо про квіти – вони продаються відразу у вазах і з хімкою, котра дозволяє їм стояти до 2-х тижнів без зміни вод
32. На вулиці замість горобців і голубів живуть "папуги" =)

Але все ж таки є у нас і щось спільне – здавати на права "і тут і там" можна українською =))).

Як Ми Вибирали Машинку

Все почалося за довго до чиказького авто шоу і навіть до приїзду в Америку. Ця історія бере свій початок з тієї самої секунди, коли мій чоловік вийшов з американського посольства і, замість очікуваної мною фрази “все добре, я отримав візу”, я почула щось на зразок “ ну що, яку машину ми собі там купимо?” =). З того самого дня почався нескінченний процес перебору усіх можливих марок і моделей, а також постійні розмови про комплектації, присутні і відсутні опції, кольори підсвіток, об’єми двигунів та ін.

І як би нам не хотілося приїхати і відразу купити собі Lexus чи Audi, ми зупинилися на більш практичному і дешевшому рішенні, а саме Chevrolet Cruze. Ми катались на цій машинці раніше (до речі також по Штатах), були цілком задоволені її зовнішнім виглядом, наявними комплектаціями та ціною. Вона не дорога в обслуговуванні, споживає не багато, має чималий багажник. Що ще треба? =)

І не встигла я подумати, що ось воно, нарешті вибрали, оприділилися і заспокоїлися, як ми потрапили на Авто Шоу, і все почалося спочатку =). Chevrolet відпало швидше, ніж я встигла зрозуміти що сталося =) Натомість прийшло BMW, Volkswagen і Subaru, а конкретніше BMW 3, новий Volkswagen Passat і остання Subaru Legacy. Це єдині моделі у доступному нам діапазоні витрат, які сподобалися моєму чоловіку по усіх параметрах, а саме по зовнішньому і внутрішньому вигляду, комплектації, доступних опціях і якості зборки.

Отже, в Америці є такі варіанти для покупки машини:

1. Нова машина в авто дилера
2. Не нова машина в авто дилера
3. Не нова машина з рук.

Варіант #1 відпав відразу, оскільки кредит нам ще не дають (хоча деякі дилери пропонували різні схеми фінансування, але нам вони не зовсім підходили), а ціни обраних машин таки кусаються. Зваживши усі позитиви і негативи тих варіантів, які залишилися, ми зупинилися на покупці машини в дилера, а в результаті купили її в приватника =))).

Отже, в чому ж різниця між #2 і #3?

1. У дилера машина перевірена на СТО + на неї є гарантія кілька місяців (типу – покатався > знайшов баги > повернув) + на неї може бути гарантія ще самої контори на кілька років або на певний пробіг (незважаючи на те що машинка вже не нова). Звісно, що у приватника такої розкоші не буде. Мало того, майже ніхто з приватників не погоджується їхати на СТО, щоб перевірити машину ще до купівлі.
2. У дилера значно більший вибір комплектацій, оскільки закуповує він машини партіями. А серед приватників не так і легко знайти потрібну.
3. У дилера можна знайти не нові машини 2012 року (з пробігом порядку 10 тис. миль, що для штатів не вважається пробігом взагалі), які здавалися по лізингу. Приватники, як правило, таких “нових” машин ще не продають.
4. Але в дилера відповідно на машину нараховується податок десь приблизно у розмірі 8% від вартості, чого, звісно, не буде при купівлі у приватника.

Озброївшись навігатором і адресами найближчих дилерів, ми вирушили на пошуки. Першим під руку потрапив Volkswagen Passat модель 2012 року. Вдосталь насидівшись всередині, набавившась люком, клімат контролем, дзеркалами, сидіннями та іншими доступними опціями, ми таки погодилися на тест драйв =). Підсумую коментарі від мого чоловіка “Машинка доволі гарна ззовні і всередині, приємні на дотик матеріали, хоч і багато пластику, доволі непогана ергономіка. Не дуже сподобалася динаміка розгону (незважаючи на 2.5 літровий двигун), але на спорт режимі коробки – може бути”. 

Відразу після нового пасата спробували модель 2010-го року, з більшим пробігом, багатшою комплектацією і потужнішим двигуном. Але, як сказав мій чоловік: "Шось з нею не то – 200 коней а динаміка гірша, ніж у попереднього пасата та ще й в салоні скрипить". Йому звісно видніше щодо динаміки, але про “скрипить” я з ним цілком погоджуюся. В машині кругом якийсь незрозумілий скрипучий пластик, який постійно про себе нагадує.

Наступна на черзі Subaru Legacy. Історія повторюється: посиділи, понатискали все, що можна було натиснути, покаталися, зробили висновки. Знову підсумую враження чоловіка "В порівняні з попередніми машинками ця взагалі тупа. Навіть незважаючи на такий самий 2.5 літровий мотор, коробка варіатор надто гасить потужність. Хоч через коробку машина їде дуже плавно, але відсутність відчутної динаміки більше давила на мінус, ніж на плюс =). А найбільшим плюсом машини було шикарне водійське крісло. Воно ніби огортало спину і дуже добре тебе фіксувало. Крісло, дійсно, як для спортивної машини, яка виявилася далеко не спортивною". Погоджуся стосовно крісла. Важко пояснити, звідки таке відчуття комфорту – просто надзвичайно класно сидіти всередині! А от сам по собі салон виглядає дуже просто, я б навіть сказала дешево і зовсім не презентабельно. Це власне те, що не дуже сподобалося мені.

Не те, щоб ми відкинули відразу обидва ці варіанти, ні… але підсвідомо я чомусь вже відчувала, що наш вибір зупиниться на BMW =).

На жаль, в околі нашого “села” не було жодного дилера, в якого була б в наявності BMW 3 за ціною, яку ми могли собі дозволити, і з усіма параметрами, котрі були необхідні моєму чоловікові. А саме (перерахувала основні =)):

• Пробіг менше 60 тис. миль
• Не повний привід
• Побільше опцій преміум пакету
• Можливість складати задні сидіння

Ось так ми і почали переглядати на сайтах (http://www.cars.com/, http://www.drivechicago.com/, http://chicago.craigslist.org/cto/), що пропонують приватники. Десь за півтора тижня такого щоденного перегляду виявилося, що таких машин не так і багато. А потім ми зрозуміли, що навіть це “небагато” нам не дуже підходить =). Дзвонимо до одного власника – виявляється машина була бита. Дзвонимо до іншого – він виявляється поляком, який займається машинами і, по якихось незрозумілих причинах, у нього немає документів саме на ту, яку ми обрали. І ось нарешті ВОНА. Співпадіння 100% по усіх параметрах! Серйозний власник, машина перевірена на сервісі, машина не була бита. Ми тільки їдемо на неї дивитися, а чоловік мені каже “я маю передчуття, що вона буде нашою” =). Так, зрештою, і сталося!

Ось яка вона у нас: